Життя в борг
З чого ще законодавство дозволяє «здирати» авансові платежі і чи можна цьому протистояти.

Проза життя така, що стягування податків авансом сприймається як даність. Причому - що цікаво - жоден підприємець поки що не подав до суду на «податківців», вважаючи за краще підкорятися і платити. У результаті до авансами вдаються вже й митники з метою покрити недостачу надходжень до бюджету.

Такий спосіб вирішення проблеми нестачі фінансів виглядає дуже привабливим саме тому, що не викликає у відповідь реакції. Тобто поки що не викликає. Депутатські запити на цю тему вже є. Проте цього замало, щоб якось вплинути на події, хоча б тому, що і податківці, і приєдналися до них митники «пішли на аванс» не від хорошого життя. І ось проміжний підсумок: небагато правдошукача борються з наслідками, хоча не завадило б заглибитися в першопричину.

Авансова теорія

Першопричина авансових платежів - невпевненість в тому, що надходження до бюджету будуть відповідати запланованим показникам. Можна зробити висновок гіпотетичний про те, що прогнозовані показники були більш оптимістичні, ніж необхідно для реалістичного документа. Враховуючи, що в середині поточного року уряд знизив на 30 гривень їм самим заявлений рівень мінімальної заробітної плати, слід прийняти можливі помилки в прогнозних розрахунках як невід'ємну частину бюджетного планування. Скорочення надходжень до середини 2004 року були викликані реалізацією податкових нововведень, одночасно знижують ставки бюджетоформуючих податків і посилюють контроль за їх нарахуванням і сплатою. До речі, саме тоді ДПАУ в особі виконуючого обов'язки першого заступника голови ДПАУ Олексія Шитрі заявила про можливу реанімації практики стягування податку авансом.

Мова йшла про податок на прибуток, тобто про обмеження можливостей суб'єктів підприємницької діяльності відносити збитки на майбутні податкові періоди, тому що це приводить до істотного скорочення надходжень з податку на прибуток. Прямий збиток держскарбниці становив близько 5 млрд. грн., Отже, пропонувалося підприємствам платити податок на прибуток авансом, а в кінці року підбивати підсумки. Авансовий механізм передбачає жорстке планування і точне прогнозування, а в кінці періоду - незначну, в рамках 3%, коректування. Однак аванси невигідні в умовах розвитку, а значить - лише відносно стабільної економіки. Вже виконання бюджету-2004 показало, що бездефіцитний прогнозний документ може виявитися досить відірваним від реалій, отже, ті економічні тенденції, які вважалися фіксованими, насправді є стійкими лише щодо попередніх ситуативно-спонтанних процесів.

Слід було враховувати й дорогі вибори. Теоретично президентські вибори як капіталомісткий процес вимагають деяких витрат з бюджету. Припустимо, що, якщо виходити із заявлених на «третій тур» 72 мільйонів гривень, сукупно на всі тури пішло близько 200 мільйонів. Сума значна, але не настільки, щоб підірвати виконання держбюджету-2004. Крім того, частина витрат (близько 10 мільйонів) була покрита за рахунок грошових застав кандидатів у президенти в першому турі. Проте зараз уряд натякає, що існує загроза зриву.

Крім того, «мала податкова реформа» апріорі повинна була привести до різкого скорочення податкових надходжень до бюджету, оскільки основна ставка робилася на виведення істотного сегмента економіки з тіні, проте «засвітитися» побажало менше суб'єктів підприємницької діяльності, ніж очікувалося.

У сукупності всі перераховані чинники «вистрілили» наприкінці року. Тому проект бюджету-2005 був сформований з великою обережністю, у результаті він вийшов дефіцитним, правда, рівень дефіциту швидше амортизаційний, ніж реальний. Правда, бюджетний процес не завершений, але вже можна сказати, що в 2004 році багато витрати і недоїмки покривалися за рахунок надходжень від приватизації. Після того, як на приватизацію було накладено мораторій (до кінця виборів), бюджет став відчувати брак грошей.

Навіщо нам бюджетні пристрасті? Зараз окремі відомства вже продемонстрували розрив між бажаним і дійсним фінансовим припливом. Якщо додати, що, за інформацією голови парламентського бюджетного комітету Петра Порошенка, ДПАУ вже стягнула авансом близько 7 млрд. ПДВ, картина складається більше ніж цікава, все більш нагадує дисбаланс між надходженнями в державну скарбницю й відрахуваннями з неї. Але полотно не було б повним, якщо не враховувати політичний фактор. В умовах поки що перманентних виборів підприємці повинні брати до уваги розвиток подій в політичній сфері і те, як політбаталіі можуть позначитися на діловій активності.

І - найголовніше - нам необхідно знати, чи буде практика розширення авансових платежей мати місце і надалі. Судячи з останніх тенденцій, звичайно, буде, незалежно від персони переможця президентської гонки і складу урядової команди, тому що, якщо вірити лідера опозиції, податки наперед стягувалися з початку року. Таким чином, до середини 2005 року недостача коштів у держбюджеті становитиме, щонайменше, 20 мільярдів гривень. Це ті 17 млрд., які держскарбниця повинна надати Пенсійному фонду, щоб виплатити надбавки до пенсій, і 3 млрд. різноманітних податків, які вже заплачені більшістю суб'єктів підприємницької діяльності. І це якщо не брати до уваги, що в проекті бюджету-2005 обсяг надходжень від податків збільшено на 11 млрд у порівнянні з 2004 роком і складає 30 млрд.

Перепильнувати або недобдеть?

У зв'язку з цим неминуче виникає питання - а як саме будуть латати бюджетні дірки в наступному році? Він особливо важливий для дрібного і середнього бізнесу, а також для підприємців, що працюють з імпортом і здійснюють експортні операції.

У зв'язку з цим неабияке цікавість викликає документ, виданий кабінетом Міністрів і має скромну назву - Розпорядження «Про затвердження заходів щодо стабілізації соціально-економічної і фінансової ситуації в Україні», № 902-р. власне заходи викладені в окремому документі, під номером 902, іменованому просто «заходи ...» Незважаючи на скромні вихідні дані, «заходи ...» дуже інформативні, тому що містять конкретні пропозиції і видають реальні настрої уряду.

Отже, що пропонують «заходи щодо стабілізації ...»? У першу чергу, оцінити потреби місцевих бюджетів у фінансуванні соціальних програм та інших необхідних витрат, щоб оцінити передбачувані розміри субвенцій з держбюджету. У другу, Кабмін припускає зробити ряд превентивних заходів проти кризи неплатежів. Якщо припустити, що бюджет-2004 і справді нереалістичний (на тлі жовтнево-листопадових заяв про виконання на 102%), то теперішню нужду не можна пояснити перманентними виборами, тому що суми виборчих потреб скромніше передбачуваної недоїмки. Але, судячи з «заходам ....», Уряд не стільки побоюється за підсумки фінансового року 2004, скільки за перший квартал 2005 року, тому що пропонований «долгосрочнік» спрацює хіба що до березня. Якщо з субвенціями все зрозуміло, то ось інші пропозиції виглядають дуже цікаво.

Наприклад, підприємців має насторожити пункт про ПДВ. Мова йде про те, щоб подати парламенту на розгляд поправки до закону про ПДВ, зокрема, про касовому механізмі обліку податку і оформлення простроченої заборгованості ОВДП виключно на добровільних засадах. Пункт про ОВДП особливо цікавий, якщо врахувати, що принцип добровільності еластичний в застосуванні, як гумовий шнур. Наприклад, виходячи з практики що існує, окремі «податківці» на місцях можуть запропонувати підприємцю або забрати свій «повернення ПДВ» грошима, але припустити, що дуже скоро підприємство буде перевірятися, або «всучити» ОВДП з якимись обіцянками в навантаження. Ми не стверджуємо, що так буде, просто припускаємо, що таким чином на місцях будуть виконуватися плани, спущені згори. ОВДП на добровільних засадах перетворюються на палицю з двома кінцями, причому якщо підприємець виявиться від цінних паперів, йому можуть запропонувати почекати. Це, звичайно, за умови, що парламент внесе поправки.

У комплексі з пропозицією відродить діяльність обласних і районних робочих груп з координації дій органів виконавчої влади щодо забезпечення податкових надходжень та погашення заборгованості із зарплати пропозицію по ОВДП виглядає ще більш цікаво. Адже своєчасна виплат зарплат означає приплив коштів до Пенсійного фонду за рахунок відрахувань від зарплатного фонду. Робочі групи з неясно окресленими повноваженнями, теоретично, будуть суворо стежити за сумлінністю платників. Вони ж, гіпотетично, уповноважені виявляти порушення і сигналізувати про них.

Слід очікувати широкомасштабної кампанії щодо скасування всіляких пільг. У «заходи ...» мова йде про підприємства, які виробляють первинний алюміній, його сплави і титан, і про скасування пільг в оплаті спожитої електроенергії.

Співзвучно із заходами ДПАУ інформує про те, що в парламенті потихеньку допливає до другого читання проект про внесення змін до закону про надання пільг у сплаті акцизу на спирт для медичних цілей, тобто про повне скасування цих пільг.

Припустимо, що, ввівши додаткові податки і збори (в основному, акцизи і митні збори), парламент розраховує закрити «дірку» в 7 млрд., ще стільки ж можуть принести приватизаційні процеси.

Найбільш перспективний шлях, про який ходять наполегливі чутки - жорсткі перевірки підприємств, особливо державних, які перебувають у корпоративному управлінні, на предмет реальних прибутків і податків. Поки що він не оформлений у вигляді документа. І, швидше за все, не буде оформлений, придбавши вид внутрішнього циркуляра або малозначне листа.

Взагалі, хочеться особливо акцентувати увагу на тому, що зараз «податківці» та митники у авансові платежі керуються не стільки законами, скільки відомчими підзаконними актами: листами, розпорядженнями і т.д. Верховенство законів над цими нормативними актами не підлягає сумніву, а значить, є реальний шанс відсудити гроші, стягнуті авансом. Правда, у відповідь на перерахування норм законів, які порушили «податківці», вони у відповідь приведуть не менш значний список позицій, які дозволяють їм діяти саме так. Симптоматично, що приблизно в жовтні ДПАУ особливо голосно заговорила про боротьбу з псевдоекспортом, аналогічне положення міститься і в «заходи ...» Кабміну.

Спираючись на теорію, підприємець повинен вирішити для себе, чи варто вплутуватися в судові позови, або краще заплатити і не створювати собі проблем. Однак є ряд моментів, які говорять на користь позовів. По-перше, значна кількість позовів до ДПАУ, Митній службі або до уряду засвідчить високий рівень правової культури українського бізнесу, який вважає за краще гру за чіткими правилами. По-друге, підприємство, що подало позов до суду, тим самим декларує себе як таке, яке не замішано в жодній махінації і не здійснювало нічого протизаконного. У даному випадку суд - розумна альтернатива довгим і задушевним бесідам з окремими представниками податкової на місцях. По-третє, маючи на руках рішення суду про стягнення з ДПАУ (або Мінфіну) суми, яку у вас відібрали незаконно або не зовсім законно, ви як суб'єкт підприємницької діяльності створюєте прецедент заперечування рішень ДПАУ.

Але, перш ніж подати позов, необхідно чітко сформулювати свою претензію і визначити, до кого ви її маєте. Наприклад, якщо мова йде про аванси у податку на прибуток підприємства, ви, аргументуючи свою позицію викладками цифр і тенденцій вашого бізнесу, теоретично повинні звернутися до суду з позовом проти ДПАУ. На практиці «податківці» можуть відіслати вас до Кабміну як вищого по відношенню до них органу виконавчої влади. І хоча ДПАУ має унікальний правовий статус, вона завжди може пустити в хід цей аргумент. Тим не менше, вам має сенс все ж таки подати позов проти неї, оскільки ви оспорює не стільки сам механізм, скільки його застосування щодо вас.

У принципі, «податківці», керуючись певними статтями Бюджетного кодексу і в ім'я забезпечення виконання бюджету можуть коригувати механізм справляння податків, тому виступати проти безглуздо. А ось справедливість висновків інспектора щодо стягнення з вас додаткових сум податків і авансом, якщо є докази того, що вона помилкова, просто необхідно оскаржити.

Але перш слід підготуватися: вивчити самому чи доручити відповідне відділення вашої компанії історію конкретно бізнесу, чи були конфлікти з ДПАУ, з органами МВС, претензії партнерів і т.д.? Все це спливе на судовому процесі.

Обов'язково проконсультуйтеся з працівником податкової, добре б вашим особистим знайомим, і, якщо є можливість, запросіть незалежного аудитора. Перевірки все одно будуть, незалежно від того, чи будете ви звертатися до суду чи ні. Перевірочна хвиля - логічний висновок з подій останнього кварталу. Краще бути готовим до неї.

Якщо є хоча б найменша підозра на «подвійну бухгалтерію», або вона просто має місце бути (особливо стосується малого і середнього бізнесу), зведіть обидві до єдиного знаменника і прорахуйте наперед, з якою сумою доведеться розпрощатися. Не виключено, що перевірки будуть регресними. Краще, якщо ви будете готові до скорочення пасивів і активів заздалегідь і запасетесь кредитом.

Рішення суду не завжди категорично. Навіть якщо ви і виграєте процес, формулювання вердикту може дозволити ДПАУ (або іншій позивачу) коригувати свої дії або відтягувати їх у часі. Наприклад, суд може призначити додаткову комплексну перевірку вашого бізнесу або зобов'язати ДПАУ повернути гроші без зазначення строку і способу, а «податкова» запропонує зарахувати цю суму в майбутні платежі. Доведеться погодитися, якщо, звичайно, ви не маєте наміру доводити, що своїми діями ДПАУ підриває ваш бізнес.

До речі, найбільш краща претензія, якщо ви незадоволені рішенням суду або є загроза вашому бізнесу - це довести, що непомірні, з вашої точки зору, побори просто знищать ваша справа. Ряд статей Господарського кодексу прямо наказують всім органам влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва.