LEX       
Правовой портал
Главная
Регистрация
Вход
МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

Главная » 2012 » Февраль » 5 » Земельна ділянка: відібрати неможливо переоформити (,?)
12:16
Земельна ділянка: відібрати неможливо переоформити (,?)
У діловому середовищі досить поширеною є ситуація, коли підприємці змушені зберігати в структурі своїх груп окремі підприємства, що володіють специфічним активом, який може бути втрачений або переданий з особливими складнощами у разі ліквідації такого підприємства. Зокрема, ми говоримо про право постійного користування земельною ділянкою, яким до набрання чинності земельним кодексом України 2001 року (ЗК) були наділені багато суб'єкти.

Як відомо, чинний ЗК містить перелік осіб, яким земельні ділянки можуть бути передані в постійне користування. Значна кількість суб'єктів, які використовують землю на праві постійного користування, в нових умовах вже не мають можливості отримати таке право. Однак ці особи не поспішають виконувати вимоги Перехідних положень Кодексу про необхідність здійснити переоформлення права постійного користування на право оренди або власності. Причина відома: оскільки встановлення граничного строку для такого переоформлення визнано не відповідним Конституції, то і ажіотажу навколо припинення права постійного користування не спостерігається.

Аналіз ділової практики показує, що підприємство, що володіє правом постійного користування, часто залишається лише номінальним користувачем. У багатьох випадках він позбавлений інших цінних активів і не веде активної господарської діяльності. Зміст структури такого виду багато в чому виправдано тим, що такий номінальний користувач - це юридична особа з як мінімум семирічної історією, яке необхідно "оберігати" від будь-яких потрясінь, які можуть спричинити його припинення. Адже в цьому випадку право постійного користування буде втрачено без формальної можливості передати його іншій особі в групі. Саме з цією метою активами, необхідними для здійснення діяльності, у тому числі і нерухомістю, часто має інша особа, яка в дійсності і користується земельною ділянкою.

Створити правову основу для використання землі шляхом укладення договору оренди між номінальною і фактичним землекористувачем не представляється можливим. На етапі його державної реєстрації місцевий орган земельних ресурсів зверне увагу на те, що, відповідно до Закону України "Про оренду землі", правом передати землю в оренду має власник, і відмовить в реєстрації, а без такої договір недійсним.

У зв'язку з цим виникає питання про правомірність такого номінального землекористування і про підстави для використання земельної ділянки іншою особою, ніж те, яким він переданий в постійне користування.

Те, що фактично землю використовує третя особа через розташування на земельній ділянці, що належать йому об'єктів нерухомого майна, приводить до висновку про те, що сам номінальний користувач її не використовує. При цьому невикористання земельної ділянки може кваліфікуватися згідно із Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. Перевівши в площину ЗК, це є підставою для припинення права постійного користування.

Однак існує декілька обставин, що роблять описану структуру землекористування менш вразливою. Слід врахувати, що процедура примусового припинення права постійного користування земельною ділянкою, описана в Кодексі, не обмежується просто ухваленням рішення, наприклад, місцевою радою, про припинення цього права і вилучення земельної ділянки. Рішенням повинне передувати складання інспектором по використанню та охороні земель протоколу про порушення і видача первинного та повторного приписи про його усунення. Далі необхідно звернути увагу на те, що місцеві органи земельних ресурсів у деяких випадках розглядають право місцевої ради припинити постійне землекористування як підлягає реалізації шляхом звернення до суду з позовом про вилучення земельної ділянки (лист Львівського обласного управління земельних ресурсів № 0111/3-139 від 9 жовтня 2002 року). Хоча тлумачення положень частини 3 статті 144 ЗК дозволяє зробити висновок про те, що рада уповноважена самостійно прийняти рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Наступним перешкодою може стати судова практика оскарження рішень, якими припинялося право постійного землекористування в подібних ситуаціях. Нам відомі судові рішення, в яких у якості аргументу для визнання рішення місцевої ради незаконним наведено наступне: те, що третя особа є власником об’єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці постійного користувача, не є підставою для припинення такого права, оскільки перешкод у здійсненні цього права немає, що підтверджується відсутністю земельного спору між власником нерухомості і постійним землекористувачем. І нарешті, у випадку якщо примусове припинення права постійного користування відбудеться, отримати земельну ділянку в оренду або власність сторонній особі буде навряд чи можливо через розташування на ділянці правомірно споруджених об'єктів нерухомості третьої особи.

Таким чином, нинішня ситуація залишає можливість маневрувати в цілях збереження такого зручного права постійного користування. Останні ж рішення законодавця, зокрема, прийнятий 15 квітня 2008 року Закон України "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства", що містить нове визначення поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", швидше за розчищають дороги застосування описаного вище механізму, ніж створюють йому перешкоди.

Ірина МАРУШКО - партнер ЮФ "Лавринович і Партнери", м. Київ,

ПІЛЬКОВ Костянтин - старший юрист ЮФ "Лавринович і Партнери", м. Київ
Просмотров: 882 | Добавил: Bugor | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):
"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов