LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

Главная » 2012 » Февраль » 5 » Закон схвалює тяганину?
14:10
Закон схвалює тяганину?
Як правило, в юридичні консультації щодо дозволу в суді цивільних спорів звертаються люди, які перебувають у стані гострих накалившихся пристрастей і емоцій. Від адвокатів та інших фахівців у галузі права, які представляють інтереси сторін (позивачів і відповідачів), потрібно не тільки надання кваліфікованої юридичної допомоги, але і як можна більш швидке отримання результатів. І тут ми стикаємося з передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК) строками розгляду цивільних справ, від дотримання або недотримання яких і залежать так необхідні іноді результати.

Так, частиною 3 статті 122 ЦПК передбачено, що суддя вирішує питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.

Коментар до даної норми закону містить відомості про те, що ця норма є новою, на відміну від статті 136 Кодексу 1964 року, в якій взагалі не вказано, в який термін заява має бути прийнято судом до розгляду. Більше того, наголошується, що були випадки, коли суддя тривалий час не брав заяву до розгляду. Новий Кодекс усуває цей пробіл.

На мій погляд, все далеко не так райдужно. Можна навести чимало прикладів, коли питання про прийняття заяви до розгляду або відмову у його прийнятті та зараз вирішується судом протягом декількох місяців. При цьому на питання заявника про те, чому справа не розглядається, можна почути найрізноманітніші аргументи: від "суддя в плановому відпустці" до "суд дуже завантажений роботою". Тих, хто подібним чином інформує громадян, не бентежить той факт, що такі причини неприйняття заяв до розгляду відсутні в цивільному процесуальному законодавстві.

З дня відкриття провадження у справі суд, відповідно до вимог статті 129 цього ж Кодексу, повинен призначити і провести попереднє судове засідання протягом одного місяця.

Статтею 157 ЦПК врегульовані терміни розгляду справ. Згідно з вимогами цієї норми суд розглядає справи впродовж розумного строку, але не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, стягнення аліментів - одного місяця.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш ніж на один місяць.

Встановлені законодавчо і терміни, на які зупиняється виробництво по справі.

У статті 203 ЦПК надано вичерпний перелік обставин, за яких зупиняється виробництво по справі, а отже, і термін його розгляду.

Таким чином, з моменту звернення до суду до винесення рішення повинно пройти не більше двох місяців, за винятком випадків, коли припиняється провадження у справі або термін розгляду справи продовжується до трьох місяців.

Часто судді лише попереднє слухання справи призначають по закінченні двох місяців з моменту звернення, що призводить до невиправданої тяганини, а іноді і втрати доказів, і як наслідок - до неправильного вирішення справи.

У практиці одного з судів р. Маріуполя було цивільна справа, коли суд протиріччя в показаннях між свідками та суперечності в їх власних свідченнях прокоментував таким чином: свідки розповідають про дуже давніх події, тому і плутаються у свідченнях. Яка ж ціна таких свідчень, покладених в основу рішення? Ніхто не задався питанням, чому справа слухається в судах першої та апеляційної інстанцій протягом п'яти років. Представляючи інтереси позивача, я вважала, що суперечності в показаннях свідків існують тому, що люди намагаються розповісти про події, свідками яких вони насправді не було.

На відміну від інших галузей права, наприклад, кримінально-процесуального, коли після закінчення двомісячного терміну розслідування кримінальної справи слідчий зобов'язаний продовжити термін слідства до трьох місяців у прокурора району, до шести місяців - у прокурора області і до дев'яти місяців - у Генерального прокурора України, суддя при розгляді цивільної справи не тільки не зобов'язаний отримати в суді вищої інстанції дозвіл на продовження строків розгляду цивільної справи, але і не несе ніякої відповідальності за порушення таких термінів, передбачених процесуальним законодавством. Такий пробіл у цивільному процесуальному законодавстві дозволяє суддям багато місяців, а іноді і років (з урахуванням оскарження рішень в апеляційному та касаційному порядку) вирішувати спори.

На цьому тлі зовсім вже революційним виглядає набув чинності 20 березня 2007 року Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року. Тепер цивільні справи за касаційними жолобах на судові рішення та касаційні скарги, не розглянуті Верховним Судом України (ВСУ) до 1 січня 2007 року, у тому числі за яким ВСУ витребувані справи, передаються для розгляду і вирішення в колегію суддів відповідних апеляційних судів.

Таким чином, апеляційним судам фактично передані функції касаційної інстанції у тих справах, за яким касаційні скарги надійшли три і більше місяців тому. Виникає питання, який же термін розгляду справ касаційною інстанцією?

Частиною 1 статті 328 ЦПК чітко передбачено, що протягом десятиденного строку з дня надходження скарги суддя-доповідач вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом.

На цьому "чіткість" завершується. Потім, як це передбачає в тій же частині 1 статті 328 ЦПК, суддя-доповідач касаційної інстанції у десятиденний термін з дня ухвалення ухвали про прийняття касаційної скарги витребує справу і встановлює термін (який саме, не передбачено нормами ЦПК), протягом якого можуть бути подані заперечення.

Тривалий нерозгляд справи - це вже саме по собі порушення конституційного права громадянина на справедливий судовий розгляд. Вважаю, що поки є прогалини в ЦПК і чітко не визначені строки розгляду цивільних справ без всіляких "але" і "якщо", поки не встановлена відповідальність суддів за порушення строків розгляду справ, ніяка передача касаційних скарг в апеляційні суди (добре ще, що не передбачена передача апеляційних скарг в суди першої інстанції) ситуацію не змінить і не позбавить суди від навантаження.

В даний час мене не цікавить питання, яке мучило" у свій час Герцена "Хто винен?"хочеться наблизитися до Чернышевскому і зрозуміти "Що робити?".

ЩЕРБАКОВА Наталія - юрисконсульт ВАТ "ММК ім. Ілліча", м. Маріуполь
Категория: Цивільні правовідносини | Просмотров: 848 | Добавил: Bugor | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов