Крізь тернії .. до терній
Втілені в життя податкові новели вимагають нових і нових доопрацювань. Чому?
 Як іноді буває - от безлад, а дивишся, рідний він, звиклися, зрослися, пристосувалися. Вже ніби й змінювати нічого не хочеться, і в той же час потрібно ... Ось приблизно така передісторія масштабного процесу під назвою "податкова реформа". З положенням справ у податковому господарстві миритися не бажав ніхто. Прихильники реформ аргументували свої переконання цифровими викладками, податківці також не заперечували необхідність оптимізації. Начебто реформа і стартувала, але якось млявувато. Улюблений заклик - оптимізувати систему оподаткування. Улюблений метод - тянітолкай. Нині в реформаторський рух до податкової гущавину відбувся корінний перелом: оптимізація все-таки розпочалася. Правда, не так, як було задумано. Та й замість беззастережного схвалення зміни викликають шквал критики. Дивно, чи не так?
Податки як зброю в боротьбі за ...
Втім, нічого в цьому немає дивного для тих, хто знайомий з податковим законодавством, яке дісталося суверенній Україні у спадок від Радянського Союзу. Централізована система збору податків була більш-менш чіткої, оскільки комерції адже майже не існувало. Значить, ряд обов'язкових в таких умовах податків просто не стягувався, навіть не фіксувався у відповідному законодавстві. Наприклад, акцизні марки, податкові пільги для аграріїв - всього цього не було і в помині в тих нормативних актах радянських часів, з якими доводилося будувати суверенну державу з зовсім іншими економічними відносинами. Тому законодавці Верховної Ради першого скликання відразу ж зіткнулися з проблемами податкового законодавства. Наприклад, досить характерним для перших років незалежності України явищем у сфері оподаткування була відсутність податків для тих форм діяльності, яких просто не було при СРСР. Скажімо, не існувало приватної власності на нерухомість. У той же час в Україні, вже незалежної, була узаконена така форма володіння нерухомістю. Але ж з нерухомості слід стягувати податок. Такий податок в радянських нормативних актах не був передбачений. Єдиний момент, таке собі відлуння - це збір при успадкуванні нерухомості. Природно, українським законодавцям доводилося спішно приймати новий закон, що регулює це питання. Саме через "оголеності" даної ділянки правового поля процес передачі квартир у приватну власність придбав непередбачуваний характер. Навіть не заглиблюючись у документи можна пригадати, що спочатку житло слід було викуповувати у держави зі сплатою податку, потім його стали передавати нібито в оренду, і лише через деякий час мешканці, скажімо, квартир, змогли безкоштовно оформити їх приватизацію, причому держава виступило у вигляді автора такою собі всеукраїнської дарчою. Що робити з приватизованим житлом - обкладати або не обкладати податком - також питання було спірним. Причому він і зараз тільки чекає свого остаточного дозволу. Тобто цілі пласти правових, майнових, фінансових взаємовідносин не були відображені в радянському податковому законодавстві просто тому, що їх не існувало насправді, вони не були узаконені.
Однак слід зазначити, що податкові закони радянських часів мали ще одну особливість, прямо протилежну першої, а саме - в них знайшли відображення ряд податків, що претендували на звання "базових". Це перш за все податок на доходи фізичних осіб або так званий прибутковий. Ставка податку була невиправдано високою (20 - 40%), а "плаваючий" принцип оподаткування мінімізував можливу вигоду від, наприклад, ударної праці на дві зарплатні ставки. Ставки податку на Зарплатний фонд також зашкалювали за раціональні межі (стягувалося 30%). Нарешті, найпарадоксальнішим був ПДВ - ПДВ в країні, де апріорі не могло існувати доданої вартості, бо ж не було ринкової економіки і, отже, полювання за прибутком. Ставки ПДВ сягали 20%. За старою звичкою непманських суворо відстежувалися кустарі-приватники. Торгувати на ринку надлишками продукції дозволялося після сплати солідного на ті часи ринкового збору.
Такий парадоксальний дисонанс у системі радянського оподаткування пояснюється тим, що в державі з плановою економікою і централізованим веденням господарства слід було припиняти всякі потуги до комерційної діяльності. У той же час головним і єдиним підприємцем виступало державу. Правда, в першу чергу на зовнішньому ринку. Маніпулювання ввізними митами ставало важелем формування цін імпортні товари, а ПДВ дозволяв відчайдушно демпінгувати на зовнішньому ринку. Іншими словами, радянська податкова база була пристосована для потреб держави тієї формації.
Природно, більше теоретична, ніж практична, система оподаткування радянських часів виявилася абсолютно неприйнятною в державі з ринковими відносинами.
Спадщина і наслідки
Спочатку законодавці і податківці наважилися на свого роду тимчасової компроміс: залишити все те, що можна якось використати, а от під нові види діяльності написати нові сучасні закони. Кардинальна ідея - з часом, коли не встигають за реаліями законодавчу базу вдасться зробити хоч як-небудь функціональної, повернутися до податкових проблем і переписати всі набіло. Саме тому в суверенній Україні збереглися до недавнього часу невиправдано високі в нових реаліях ставки "базових" радянських податків. Законодавчий ж процес у цій області нагадував судорожне латання дір. Відсутній окремий податок на, скажімо, приватне підприємництво? Напишемо відповідний закон. Слід зауважити, що законотворчість у таких умовах і призвело до того, що ми можемо спостерігати й донині: податки дуже погано узгоджуються у єдину систему, часто конфліктують між собою.
Відчутною тенденцією в ті часи стала поява безлічі нових видів податків, що збираються на користь, наприклад, осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС. Надходження від податків накопичувалися не в Держбюджеті, а у численних благодійних фондах, чисельність яких ледь не перевищила 10. Контроль за благодійними фондами здійснювався слабо, тому відстежити, куди йшли гроші, було непросто, особливо при залученні надійної системи перегонки великих сум в офшори. І це при тому, що з благодійних внесків не стягувалися податки. Поповнювати благодійні фонди повинні були підприємства та організації, а також приватні особи, які займаються бізнесом, комерцією та підприємництвом. Саме тоді в побут увійшла приказка про сплату півтора рублів податків з рубля прибутку. У кінцевому підсумку таке латання дір і породило якогось монстра, іменованого українською системою оподаткування, з невиправдано високими ставками податків, роздутим переліком обов'язкових до сплати "податей" і ... безліччю дірок для тих, хто бажав піти від сплати більш-менш законний спосіб. У результаті в країні майже 70% економіки пішло в "тінь" і виходити звідти не бажало. Держава спочатку відповіло жорсткістю заходів до неплатників, посиленням податкових органів (своя міліція, адміністрація, наділена багатьма повноваженнями). Проте позитивних наслідків так і не дочекалися. І при зростаючому бюджетному дефіциті було вирішено на вищому рівні почати податкову реформу. Реформа була підтримана низами і вилилася у величезний проект Податкового кодексу.
Реформа оптом і в роздріб
До старту реформи всі поставилися дуже серйозно. Проект податкового кодексу було обговорено майже всенародно (у обсудженіях взяли активну участь громадські організації, колективи, представники вітчизняного бізнесу). А далі все було як у приказці "Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться". "Казка" у вигляді п'ятикілограмовий "цеглини" на хвилях всенародного ентузіазму допливла до Верховної Ради. Депутати отримали на розгляд масштабний проект, обробити який їм ен вдалося і понині. Основні характерні риси Податкового кодексу-1, це, по-перше, приведення в єдину систему всіх нових податків, остаточне скасування "благодійних" поборів, координування ставки податків на Пенсійний і Зарплатний фонди, істотне ослабеніе податкового тягаря для фізичних осіб і, нарешті, трохи Чи не головний подарунок вітчизняному малому та середньому бізнесу - введення єдиного фіксованого податку та можливість вибирати (правда, тільки протягом перехідного періоду). Начебто можна прийняти кодекс і заспокоїтися, радіючи злагодженій роботі податкового механізму. Але проект не був підтриманий у сесійній залі, хоча на той момент зіграв свою роль фактор політичної доцільності. У парламенті не було єдності "під кодекс", не існувало потужного лобі. Врезультате проект розпався на окремі законопроекти, які були названі "малої податковою реформою".
Супротивники прийняття кодексу в цілому аргументували свої позиції тим, що в країні ще створені умови для такої масштабної реформи. Не проведено підготовка у вигляді реформи пенсійного забезпечення, не введено медичне страхування. Єдина умова була виконана - прийнято Бюджетний кодекс. І процес пішов іншим шляхом.
Тепер можна сміливо говорити про успішність тактики "вроздріб", тому що вдалося домогтися багато чого: зниження ставок податку на прибуток підприємств, на доходи фізосіб, зберегти податкові пільги для аграріїв. І в той же час, незважаючи на реалізацію згаданих реформ пенсійного забезпечення та медичного страхування, першими ж епоследствіямі кардинальних податкових реформ стаді плутанина й активізувався відтік бізнесу "в тінь".
Показово, що ДПАУ доводиться роз'яснювати, роблячи погану міну при гарною (для цього відомства) грі, де, чого і як в нових податкових нетрях, абсолютно не віддаючи себеотчета, що це від того, що нові "нетрі" нашаровуються на старі. Звичайно, шлях "у роздріб" гарний поступально, але не для України. Для країни, тільки недавно вступила в еру ринкових відносин, слід було б прийняти стрункий, зрозумілий кодекс, без лазівок і дірок, під який вже можна приймати пакет податкових законів. Поки ж у податковому царстві панує сюреалістічекая еклектика. Тут залишки радянських грізних актів, там - нормотворчість часів початку незалежності, а де-то й нові податкові новації законодавців.
Тривожною тенденцією є таке собі двоемисліе в податках, коли, з одного боку, знижується ставка податку на доходи фізичних осіб, і це начебто має дати позитивний імпульс для вітчизняної економіки (пожвавлення торгівлі, приплив інвестицій і т. п.), а з іншого, недобір компенсується за рахунок непрямих податків і поборів. Найпростіший приклад: паралельно зі зниженням ставки прибуткового податку обклали податками ліки, засоби гігієни та деякі види продуктів. Причини такого явища лежать на поверхні - це побоювання різкого скорочення податкових надходжень до Держбюджету. Однак не слід забувати, що недостатньо продумана реформа в такому динамічному секторі, як податковий, призведе до винужденнимпеределкам вже найближчим часом. І почнеться опть латання дір. І, Продершись крізь терни, виявиться, що потрапили в ще гірші колючки.
|
портал
