 Більше 90 % судових рішень Вищого господарського суду України (ВГСУ) за касаційними скаргами, на які Судової палати у господарських справах Верховного Суду України (ВСУ) відкривається виробництво, за результатами перегляду ВСУ скасовуються. Причому нерідко вищий у системі судів загальної юрисдикції суд залишає в силі рішення судів апеляційної та першої інстанцій. Про це неодноразово впродовж останніх років заявляють представники Верховного Суду України. У той же час керівництво ВГСУ звертає увагу на те, що це не показник скасованих рішень, прийнятих цим судом, а тільки тих з них, які переглядалися в касаційному порядку відповідної палатою ВСУ. Тобто в цілому ВСУ скасовує не більше 10 % рішень, прийнятих ВГСУ...
Втім, і без цієї досить цікавої статистики для багатьох практикуючих юристів і суддів очевидним давно стало те, що вдосконалювати господарський процес необхідно. Чому-то багато "лиха "даного процесу пов'язують з необхідністю усунення так званої серед практиків "подвійний касації". Пропозиції про зміну повноважень ВСУ з перегляду рішень ВГСУ стали особливо активними після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства (КАС) України, адже в адміністративному процесі ВСУ може переглядати рішення Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) тільки за винятковими обставинами. Пропонуємо розглянути більш детально, що ж являє собою "подвійна касація" в господарському процесі і які законодавчі перспективи її усунення.
З чим піти у ВСУ?
Згідно з положеннями Розділу XII2 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України до нині діючої редакції, сторони у справі та Генеральний прокурор України можуть оскаржити у касаційному порядку постанови і ухвали ВГСУ виключно на підставі обставин, зазначених у статті 11115 ГПК України. Зокрема, ВСУ переглядає в касаційному порядку рішення ВГСУ, оскаржувані на підставах:
1) застосування ВГСУ закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;
2) невідповідність такого рішення рішенням ВСУ чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;
3) різного застосування ВГСУ одного і того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;
4) невідповідності рішення міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
5) визнання рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.
Для порівняння наведемо виняткові підстави, передбачені КАС України, з яким рішення ВАСУ можуть бути переглянуті Судовою палатою в адміністративних справах ВСУ. Так, стаття 237 КАС України встановлює, що за винятковими обставинами рішення ВАСУ можуть бути переглянуті ВСУ, якщо вони оскаржені на підставах:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;
2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.
Тобто, по суті, нині різниця в підстав для перегляду ВСУ рішень ВАСУ і ВГСУ полягає у двох позиціях: в господарському процесі виробництва Верховного Суду можуть бути прийняті скарги на рішення ВГСУ також з мотивів невідповідності міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і застосування ВГСУ закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України.
Законодавчі пропозиції
Мабуть, серед безлічі ініціатив щодо усунення "подвійний касації" і необхідності уніфікації судових проваджень у господарських та адміністративних справах за останні роки зазначимо три проекти актів, які зареєстровані в парламенті. Так, в комітеті парламенту з питань правосуддя на розгляді знаходяться: проект Господарського процесуального кодексу України (Проект ГПК), зареєстрований 6 травня 2008 року народним депутатом Дмитром Притикою, проект Кодексу господарського судочинства (проект КГС), зареєстрований 16 липня 2008 року народними депутатами Валерієм Бондиком, Борисом Колесниковим і Юрієм Кармазіним, і проект Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України" (Законопроект), зареєстрований 23 листопада 2007 року народними депутатами Сергієм Ківаловим і Дмитром Притикою (до речі, цей Законопроект вже підготовлений для розгляду в порядку повторного другого читання).
У частині повноважень ВСУ в Проекті КГС пропонується надати ВСУ право переглядати за винятковими обставинами рішення ВГСУ, оскаржені з мотивів:
1) порушення прав, свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
2) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У Проекті ГПК перегляд рішень ВГСУ Верховним Судом за винятковими обставинами пропонується визначити різновидом касаційного провадження і встановити, що такими обставинами є тільки:
1) застосування судом касаційної інстанції закону чи іншого нормативно-правового акта, який визнаний Конституційним Судом України неконституційним;
2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.
Що ж стосується Законопроекту, то в ньому, підготовленому до другого читання, пропонується встановити, що ВСУ переглядає на виняткових підставах судові рішення ВГСУ, оскаржувані з причин:
1) застосування судом касаційної інстанції закону чи іншого нормативно-правового акта, який визнаний Конституційним Судом України неконституційним;
2) визнання судових рішень у цій справі міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України;
3) неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
Підводні камені уніфікації
Як випливає з описаних законодавчих пропозицій, автори Проекту КГС пропонують встановити аналогічні адміністративного процесу виняткові обставини для перегляду судових рішень. Більш того - навіть розширити їх, в цілому істотно не звузивши діючі нині підстави перегляду ВСУ рішень ВГСУ.
Що ж стосується двох інших ініціатив, то вони мало відрізняються один від одного, тому їх пропозиції недоцільно аналізувати окремо. Причому варто зазначити, що в тексті Законопроекту, прийнятого у першому читанні, відсутня така виняткова обставина, як "неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права". Дані пропозиції теж нібито повинні уніфікувати принципи господарського, цивільного й адміністративного судочинства. Наскільки це відповідає дійсності - неважко переконатися, ще раз переглянувши підстави для перегляду ВСУ рішень в адміністративному процесі.
Так що ж означають запропоновані Законопроектом (до другого читання) виняткові обставини щодо усунення "подвійний касації"? На жаль, висновок не радує, оскільки, по суті, пропозиція спрямована на усунення не "подвійний" касації, а відсторонення ВСУ від участі в господарському процесі.
Так, якби в ГПК України були перенесені виняткові обставини з КАС України, то було б тільки дві відмінності, про що ми писали вище. При цьому зазначимо, що, згідно з адміністративним процесуальним законом визнання норми, застосованої судом при прийнятті рішення, неконституційною віднесено до нововиявленими обставинами. А міжнародні договори, які могли б порушуватися рішеннями по адміністративних справах, з урахуванням специфіки таких справ, складно не те щоб знайти, але і уявити. Втім, частка рішень ЗСУ за результатами перегляду рішень ВГСУ, оскаржених за цими двома обставинами, не є суттєвою.
В той же час Законопроект пропонує встановити у числі виняткових обставин застосування судом касаційної інстанції закону чи іншого нормативно-правового акта, який визнаний Конституційним Судом України неконституційним, чого немає в адмінпроцесі. Але це не принципово.
Далі - визнання судових рішень у цій справі міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України, є безперечним винятковим обставиною, тому не варто дискусій. Чого не можна сказати про третьому винятковому обставині.
З одного боку, воно, на перший погляд, відповідає положенням пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України: "неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права". З іншого - воно має істотну відмінність. Так, адже "неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права" істотно звужує підстави, за якими при різному застосуванні однієї і тієї ж норми, наприклад ВГСУ і ВАСУ, Судова палата у господарських справах ВСУ не зможе переглянути рішення ВГСУ. Аналогічно і в разі, коли позиція ВГСУ не збігається з позицією ВСУ. Оскільки судом касаційної інстанції за ГПК України є виключно ВГСУ, то саме при такому формулюванні в кодексі, ЗСУ будуть підвідомчі скарги лише на рішення ВГСУ, засновані на різне застосування норм права самим ВГСУ.
В той же час, відповідно до положень КАС України, під судом (судами) касаційної інстанції розуміються всі суди, які можуть розглядати справи в порядку касації, незалежно від процесу, а саме: ВАСУ, ВГСУ та ЗСУ.
Власне, така ліквідація "подвійний касації" в господарському процесі, яка запропонована в Законопроекті, і викликає певні сумніви в тому, що ВСУ зможе після цих змін реалізовувати покладені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій України" функції найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції, з яких господарські суди, до речі, ніхто не виключав.
|
портал
