 Україна поступово рухається до гуманізації норм кримінального процесу та приведення їх в хоча б приблизний відповідність з європейськими стандартами. При цьому можна констатувати: цей рух занадто повільно і не завжди послідовно. Загальновідомо, що досі окремі положення Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) не відповідають нормам Конституції України. В принципі, варто помітити, так як сам Кодекс датується ще 1960 роком і кількість поступово що вносяться до нього змін робить КПК більше схожим на клаптеву ковдру, то розумніше було б прийняти новий, що відповідає вимогам сучасного життя. На жаль, хоча розмови про це ведуться давно, законодавча влада поки коригує лише окремі положення, продовжуючи, мабуть, чекати якогось ідеального проекту. Тим не менше, краще все-таки якісь зміни, ніж взагалі ніякого розвитку.
Так, 13 січня ц.р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого процесуальний кодекс України". Законом вносяться зміни тільки в три статті КПК, але ці зміни досить важливі для еволюції кримінального процесу на Україні. По-перше, частиною другою статті 80 КПК визначається, що копії документів у справі надаються власнику та іншим особам, які мають за законодавством право користуватися цими документами відповідно до статті 186 КПК. Раніше ця норма передбачала, що копії документів можуть бути надані зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням. Тим самим у новій редакції норма стала більш конкретної. Сама ж стаття 186 доповнюється положенням, згідно з яким копії документів можуть отримати власники під час вилучення документів. Також визначено, що копій вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів осіб, за клопотанням яких вони вилучаються, але обов’язково за їхньою згодою, або ж з використанням відповідної техніки органів, які здійснюють вилучення, при цьому на копіях ставиться підпис слідчого і друк. Тим самим обов'язок забезпечити необхідну техніку для копіювання документів фактично лягає на власників цих документів, адже найчастіше саме вони найбільш зацікавлені в тому, щоб мати дані копії. Тобто цілком можливий варіант, коли у власників немає можливості зробити копію особистими коштами, а органи досудового розслідування також посилаються на відсутність необхідної техніки, і отримати копії документів у підсумку стає складно. Цілком зрозуміло, що держава не може забезпечити органи досудового слідства повною мірою сучасною технікою, але перекладати проблеми недостатності фінансування на осіб, які проходять у справі, теж не варто. Звичайно, законодавець зробив застереження "за їх згодою", але велика ймовірність того, що на практиці увагу на неї звертатися не буде. Зауважимо: у внесеному Законом зміни до статті 186 КПК також є положення щодо неможливості виготовлення копій документів. У цьому випадку або у випадку, якщо не був встановлений власник документів, під час вилучення слідчий повинен зробити до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надати відповідним особам їх копії або прийняти обгрунтоване рішення про відмову у видачі копій документів, яке може бути оскаржено прокурора або в суді.
Досить цікава і нова редакція статті 83 КПК. Так, новим Законом у цій статті чітко визначено, що документами є предмети, на яких з допомогою письмових знаків, звуку, зображення і т.д. зафіксована інформація. До документів цією статтею віднесені матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації, в тому числі електронних, в яких міститься інформація про обставини, встановлені в ході кримінального судочинства органами дізнання, слідчим, прокурором або судом. У свою чергу, документи повинні бути досліджені і приєднані до справи постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, постановою суду і зберігаються всі час при справі. Тим самим стаття 83 КПК розширена і приведена у відповідність з вимогами часу. Раніше в ній зазначалося тільки те, що документи є джерелом доказів і при наявності певних ознак вважаються речовими доказами. Зазначимо, що дані положення збережені в новій редакції статті 86 КПК.
Важливість внесених Законом змін полягає в тому, що непоодинокі випадки, коли вилучаються дійсно важливі фінансові документи, печатки і штампи, що може перешкоджати нормальному проведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Часто після проведення слідчих дій підприємство на невизначений термін позбавлялося можливості користуватися первинними документами, що призводило до зриву графіка проведення господарських операцій, подання звітності. У результаті з-за можливих неправомірних дій керівника підприємства негативні наслідки були змушені терпіти всі працівники та ділові партнери підприємства. Тому законодавець вирішив скористатися практикою податкових органів, які під час проведення документальних перевірок, керуючись відомчим наказом, проводять вилучення документів з обов'язковим наданням копій. Таким чином, підприємство втрачає можливість працювати з оригіналами документів, але його робота не паралізується. Співробітники ж прокуратури, міліції, інших правоохоронних органів у рамках розслідування кримінальних справ вилучали документи на підставі норм КПК, де запис про обов'язкове надання копій була відсутня. Зауважимо, що практика надання копій документів справи в кримінальному праві існувала, але, не будучи законодавчо закріплених, часто носила вибірковий характер. Крім того, неможливість ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами справи, які обгрунтовують порушення кримінальної справи, робить декларативним право сторін ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо недостовірне повідомлення про вчинення злочину, фальсифікації доказів, про притягнення до відповідальності співробітників правоохоронних органів за зловживання. Також варто зауважити, що складалася ситуація, коли оригінали документів вилучалися з справи на невизначений термін компетентними органами, наприклад, прокуратурою, що також затримувало розгляд справи і негативно позначалося на ефективності судового провадження в кримінальних справах.
Розглянемо окремо важливість прийняття змін, що регулюють види документів. Сучасні звуко- і відео записуючі кошти можуть істотно полегшити збір доказової бази по кримінальних злочинів. Але ставлення до них в нашому кримінальному процесі неоднозначне. Часто потрібне проведення кількох дорогих експертиз, щоб довести справжність запису диктофона або відеокамери. Але навіть після всіх експертиз суд нерідко ставиться до таких доказам скептично. Те ж стосується і документів в електронній формі. Зараз більшість листування, як ділового, так і особистого, ведеться саме у формі електронних документів. Правда, варто відзначити, що використання електронних документів речових доказів вимагає подальшого законодавчого закріплення, так як електронні документи легко підробити, а також не завжди можна точно встановити, хто саме був створений той чи інший електронний документ, адже до комп'ютера можуть мати необмежений доступ відразу кілька людей. Крім того, на багатьох підприємствах, установах і організаціях ведення бухгалтерського та іншого обліку здійснюється за допомогою комп'ютерів. Тому потрібно передбачити в законопроекті необхідність виготовлення також і копій відповідних даних, які використовуються в електронному документообігу, у разі їх вилучення під час слідчих дій. Взагалі, варто відзначити, що вітчизняне законодавство сильно відстає від розвитку сучасних технологій, що, звичайно ж, створює лазівки для зловмисників.
Насамкінець зауважимо, що прийняті зміни до КПК, хоча є важливими і давно очікуваними, все ж таки мають недостатній характер і потребують подальших законодавчих ініціатив у цьому напрямку.
|
портал
