LEX       
Правовой портал
Главная
Регистрация
Вход
МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

Главная » 2012 » Февраль » 5 » Що тобі подарувати, дороге ООО?
15:07
Що тобі подарувати, дороге ООО?
Зважаючи на невдалої конструкції положень податкового законодавства, зокрема, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон про прибуток) та Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ) виникла пробіл регулювання оподаткування операцій з дарування корпоративних прав. Це, зокрема, стосується ситуацій, коли учасник товариства з обмеженою відповідальністю дарує свою частку самому товариству або суспільство, маючи на правах власності частку у власному статутному капіталі, дарує її іншій особі.

Суб'єкти господарювання часто намагаються мінімізувати оподаткування операцій з корпоративними правами шляхом їх дарування. Разом з тим досі законодавчо чітка позиція з приводу оподаткування вищевказаних операцій податком на прибуток і ПДВ не сформульована, внаслідок чого виникають конфлікти з органами державної податкової служби. Практика визначення економічної сутності зазначених операцій призвела до формування з цього приводу двох основних позицій:

1) корпоративні права - це різновид товарів у розумінні пункту 1.6 статті 1 Закону про прибуток, і їх дарування повинна обкладатися ПДВ та податком на прибуток як безоплатна поставка;

2) корпоративні права - самостійний об'єкт цивільного обороту, на операції з яким поширюються лише загальні правила обкладення податком на прибуток і ПДВ операцій з цінними паперами та деривативами, визначені пунктом 7.6 статті 7 Закону про прибуток і Закон про ПДВ.

Прихильником першої позиції є Державна податкова адміністрація України (ДПАУ). Так, у листі № 14611/7/16-1517-13 від 2 серпня 2006 року ДПАУ надала роз’яснення про те, що якщо особа ухвалило рішення про вихід зі складу ТОВ з передачею своєї частки на розсуд суспільства, то фактично особа відмовилася від належної йому частки корпоративних прав на користь суспільства. Тому з метою оподаткування зазначену операцію слід розглядати як безоплатну постачання корпоративних прав. Враховуючи те, що особа при виході з числа учасників відмовився від своєї частки без відповідної компенсації, така операція з числа об'єктів оподаткування не виключається і обкладається ПДВ на загальних підставах. З приводу обкладення податком на прибуток у цьому листі сказано, що безоплатна постачання корпоративних прав в цьому випадку не пов’язана з господарською діяльністю платника податків та витрати ТОВ на їх придбання, згідно з підпунктом 7.6.3 статті 7 Закону про прибуток, також відсутні.

Таким чином, чіткий висновок про оподаткування цієї операції податком на прибуток у цьому листі немає, але можна припустити, що якщо суспільство надалі здійснить продаж цих корпоративних прав, то працівники податкової інспекції при перевірці будуть вимагати віднесення до валових доходів суспільства всієї суми коштів, за які буде здійснена ця продаж, оскільки витрат на їх придбання у товариства не було.

Разом з тим аналіз Закону про прибуток і судової практики дозволяє зробити висновок про помилковість такої позиції. Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону про прибуток, корпоративні права - це право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інший організаційно-правовою формою.

Згідно з пунктом 1.23 статті 1 цього ж Закону, безоплатно наданими товарами є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або надані без укладання таких договорів.

Згідно з пунктом 1.6 зазначеної статті, товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску та погашення.

Отже, в розумінні Закону про прибуток товаром можуть бути визнані: матеріальні активи, нематеріальні активи, цінні папери та деривативи.

Матеріальними активами відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону про прибуток є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Визначення основних фондів закріплено у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 цього Закону, згідно з яким під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у своїй господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Закон про прибуток не містить визначення поняття "оборотні активи", але таке визначення є в статті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року. Оборотними активами є кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

З наведених визначень вбачається, що корпоративні права не є ні основними фондами, ні оборотними активами, тобто не є матеріальними активами.

Нематеріальними активами відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону про прибуток є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Виходячи з наведеного вище визначення поняття корпоративних прав, можна зробити висновок, що корпоративні права не відносяться і до нематеріальних активів.

Цінним папером відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону про прибуток є документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до пункту 1.5 зазначеної статті, дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні та нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Незважаючи на те що Законом про прибуток визначено єдиний порядок оподаткування операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, зміст понять останніх, як бачимо, не охоплюється вмістом понять "цінні папери і деривативи".

Таким чином, корпоративні права не є ні матеріальними або нематеріальними активами, ні цінними паперами або деривативами. Тобто поняття "корпоративні права" не охоплюється викладених у пункті 1.6 статті 1 Закону про прибуток визначенням поняття товарів.

Цей висновок підтверджується і системно-структурним тлумаченням Закону про прибуток, оскільки законодавцем:

- у статті 1 розділені поняття "корпоративні права" і "товари";

- у статті 4 в структурі валового доходу окремо вказано загальний дохід від операцій з товарами (роботами, послугами) та цінними паперами і доходи від операцій особливого виду, передбачених статтею 7, до яких відносяться і операції з корпоративними правами.

Саме пункт 7.6 статті 7 Закону містить порядок визначення доходів від операцій з корпоративними правами та порядок їх обліку в складі валового доходу підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону, об'єктом обкладення податком на прибуток є прибуток платника податків, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Зміст валового доходу розкривається у пункті 4.1 статті 4 цього Закону, підпункт 4.1.3 якого, зокрема, відносить до складу валового доходу платника податку доходи від операцій, передбачених у статті 7 Закону, якою визначаються особливості оподаткування певних операцій, у тому числі і операцій з корпоративними правами.

Норми пункту 7.6 статті 7 Закону про прибуток є спеціальними нормами щодо визначення порядку оподаткування операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами. Закріплений у цьому пункті порядок визначення прибутку від операцій з корпоративними правами, що включається до складу валових доходів платника податку, відрізняється від закріпленого у підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону порядку визначення доходу, отриманого у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів.

Згідно з пунктом 7.6 статті 7 Закону, платник податку зобов'язаний вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами. Норми підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону визначають порядок включення позитивного фінансового результату (прибутку) від операцій з корпоративними правами до складу валових доходів платника податку. Валовий дохід підприємства може збільшитися виключно за рахунок продажу (або іншого відчуження) корпоративних прав за умови, якщо дохід від такої операції не буде перевищувати негативного фінансового результату від попередніх операцій з відповідними корпоративними правами щодо їх придбання.

У підпункті 7.6.4 цій статті окремо зазначено, що під терміном "доходи", який застосовується до операцій з корпоративними правами, розуміється сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження корпоративних прав.

Таким чином, платник податку взагалі не може отримати дохід від операцій з корпоративними правами до моменту продажу (або іншого відчуження) відповідних корпоративних прав та отримання позитивного фінансового результату від цієї операції у вигляді відповідної грошової суми або майна в рахунок компенсації вартості відчужених корпоративних прав. Відповідно у разі непроведення платником податку протягом звітного періоду операцій з продажу, обміну або іншого відчуження корпоративних прав збільшення його валового доходу у розумінні підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону про прибуток не відбувається, оскільки ніяких доходів він і не отримав.

Ця позиція знайшла своє відображення в судовій практиці. Зокрема, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2006 року по справі № А27/62 скасовані податкові повідомлення-рішення про донарахування ТОВ-1 податку на прибуток і штрафних санкцій за невключення до валового доходу вартості корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ-2, переданих фізичною особою на користь ТОВ-1.

Таким чином, дарування учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ самому товариству, як і дарування суспільством, які мають на правах власності частку у власному статутному капіталі цієї частки іншій особі, не можна ототожнювати з продажем (поставкою) суспільству товарів або послуг у розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону про прибуток, тобто з безоплатної постачанням.

Слід зазначити, що в договори дарування має відзначатися вартість корпоративних прав, внаслідок чого у податкового інспектора в ході перевірки виникне питання про обгрунтованість зазначення в них конкретної вартості дару. Податковою інспекцією вартість дару вивчатиметься із застосуванням за аналогією положень пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток щодо використання звичайних цін. При цьому обов'язок доведення невідповідність вартості дару звичайними цінами покладається на органи державної податкової служби.

Що стосується операцій з дарування корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ, в яких ТОВ є одаровуваним або ж дарувальником, слід також враховувати, що в статті 147 Цивільного кодексу України (ЦК) законодавець зобов'язав суспільство в разі придбання в учасника товариства права власності на частину свого статутного капіталу протягом встановленого періоду часу реалізувати її іншим учасникам або третім особам або зменшити свій статутний капітал у порядку, встановленому статтею 144 ЦК.

Законодавець не обмежив перелік угод, за яким учасник може передати свої корпоративні права іншим особам, у тому числі і самому товариству. Таким чином, метою операції з придбання ТОВ частки у власному статутному капіталі, як і операції з подальшого її відчуження (в тому числі шляхом дарування), є не отримання прибутку, а лише заміна особи, яка буде мати право власності на цю частку в майбутньому, або ж взагалі вилучення відповідної частини капіталу з господарського обороту, якщо не буде виявлено така особа.

На підтвердження цієї тези, з урахуванням положень пункту 1.43 статті 1 Закону про прибуток, проаналізуємо національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в частині визначення термінів.

Так, у пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, дано визначення термінів "доходи", "власний капітал" та "активи".

Згідно з цим визначенням:

доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

власний капітал - частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань;

активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У пункті 44 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, зазначено, що у графі "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У пункті 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, зазначено, що у статтях розділу "Вилучення капіталу" наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

Тобто з точки зору обліку, щоб від якої-то операції господарюючим суб'єктом були отримані доходи, необхідно, щоб за результатами такої операції збільшилися його економічні вигоди. Причому не просто збільшилися вигоди, але й збільшився власний капітал особи, чого не буде при даруванні учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ самому товариству і при даруванні суспільством, які мають на правах власності частку у власному статутному капіталі цієї частки іншій особі.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону про прибуток, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вартість корпоративних прав в операції з дарування учасником ТОВ своєї частки самому товариству до складу валового доходу ТОВ не повинна включатися, оскільки ця операція не відноситься до господарської діяльності в розумінні Закону про прибуток.

Потрібно окремо відзначити, що якщо ТОВ передає належні йому корпоративні права на частку у власному статутному капіталі іншим учасникам ТОВ або третій особі і при цьому отримує в якості компенсації якісь кошти або майно, то ця операція має всі ознаки прямої фінансової інвестиції. З урахуванням положень пункту 1.28 статті 1 Закону про прибуток вартість прямої фінансової інвестиції до валового доходу ТОВ не повинна зараховуватися, незалежно від того, робиться це ТОВ на початку діяльності під час формування статутного капіталу або після того, як ТОВ в ході господарської діяльності придбало у своїх учасників корпоративні права на частку у власному статутному капіталі.

Щодо обкладення вищевказаних операцій з корпоративними правами ПДВ слід зазначити, що протягом останніх чотирьох років ДПАУ з цього питання направляло кілька листів, підтверджуючи, що операції з корпоративними правами обкладаються ПДВ на загальних підставах як операції з товарами.

Підпунктом 3.1.1 статті 3 Закону про ПДВ встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону, продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правових договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. При цьому товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій емісії та погашення.

Безпідставність поширення визначення понять "товари", "продаж товарів" на поняття "корпоративні права" і "продаж корпоративних прав" ми вже розглянули.

Слід зазначити, що в договори дарування має відзначатися вартість корпоративних прав, внаслідок чого у податкового інспектора в ході перевірки виникне питання про обгрунтованість зазначення в них конкретної вартості дару. Податковою інспекцією вартість дару вивчатиметься із застосуванням за аналогією положень пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток щодо використання звичайних цін. При цьому обов'язок доведення невідповідність вартості дару звичайними цінами покладається на органи державної податкової служби.

Що стосується операцій з дарування корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ, в яких ТОВ є одаровуваним або ж дарувальником, слід також враховувати, що в статті 147 Цивільного кодексу України (ЦК) законодавець зобов'язав суспільство в разі придбання в учасника товариства права власності на частину свого статутного капіталу протягом встановленого періоду часу реалізувати її іншим учасникам або третім особам або зменшити свій статутний капітал у порядку, встановленому статтею 144 ЦК.

Законодавець не обмежив перелік угод, за яким учасник може передати свої корпоративні права іншим особам, у тому числі і самому товариству. Таким чином, метою операції з придбання ТОВ частки у власному статутному капіталі, як і операції з подальшого її відчуження (в тому числі шляхом дарування), є не отримання прибутку, а лише заміна особи, яка буде мати право власності на цю частку в майбутньому, або ж взагалі вилучення відповідної частини капіталу з господарського обороту, якщо не буде виявлено така особа.

На підтвердження цієї тези, з урахуванням положень пункту 1.43 статті 1 Закону про прибуток, проаналізуємо національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в частині визначення термінів.

Так, у пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, дано визначення термінів "доходи", "власний капітал" та "активи".

Згідно з цим визначенням:

доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

власний капітал - частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань;

активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У пункті 44 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, зазначено, що у графі "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У пункті 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, зазначено, що у статтях розділу "Вилучення капіталу" наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

Тобто з точки зору обліку, щоб від якої-то операції господарюючим суб'єктом були отримані доходи, необхідно, щоб за результатами такої операції збільшилися його економічні вигоди. Причому не просто збільшилися вигоди, але й збільшився власний капітал особи, чого не буде при даруванні учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ самому товариству і при даруванні суспільством, які мають на правах власності частку у власному статутному капіталі цієї частки іншій особі.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону про прибуток, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вартість корпоративних прав в операції з дарування учасником ТОВ своєї частки самому товариству до складу валового доходу ТОВ не повинна включатися, оскільки ця операція не відноситься до господарської діяльності в розумінні Закону про прибуток.

Потрібно окремо відзначити, що якщо ТОВ передає належні йому корпоративні права на частку у власному статутному капіталі іншим учасникам ТОВ або третій особі і при цьому отримує в якості компенсації якісь кошти або майно, то ця операція має всі ознаки прямої фінансової інвестиції. З урахуванням положень пункту 1.28 статті 1 Закону про прибуток вартість прямої фінансової інвестиції до валового доходу ТОВ не повинна зараховуватися, незалежно від того, робиться це ТОВ на початку діяльності під час формування статутного капіталу або після того, як ТОВ в ході господарської діяльності придбало у своїх учасників корпоративні права на частку у власному статутному капіталі.

Щодо обкладення вищевказаних операцій з корпоративними правами ПДВ слід зазначити, що протягом останніх чотирьох років ДПАУ з цього питання направляло кілька листів, підтверджуючи, що операції з корпоративними правами обкладаються ПДВ на загальних підставах як операції з товарами.

Підпунктом 3.1.1 статті 3 Закону про ПДВ встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону, продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правових договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. При цьому товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій емісії та погашення.

Безпідставність поширення визначення понять "товари", "продаж товарів" на поняття "корпоративні права" і "продаж корпоративних прав" ми вже розглянули.

Слід зазначити, що на бік платників податків у цьому питанні встав Державний комітет з регуляторної політики і підприємництва. Він ще 14 липня 2004 року своїм листом № 4773 зазначив, що позиція ДПАУ щодо обкладання ПДВ операцій з корпоративними правами суперечить Закону про ПДВ і Закону про прибуток, оскільки при наданні корпоративних прав в обмін на кошти або майно фактично проводиться пряма фінансова інвестиція не є продажем товарів або послуг.

Також позитивною для платників податків є судова практика останніх років. Вона підтверджує, що операції з відчуження (дарування) корпоративних прав не відносяться до об'єктів оподаткування ПДВ (див. постанову Вищого господарського суду України від 21 квітня 2005 року по справі № 33/374 і від 7 липня 2005 року по справі № 23/351, перегляд яких відмовлено Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, а також постанову Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2006 року).

Мотивуючи свої рішення, суди відзначають, що активами законодавець визначив основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів, об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Зміст наведених понять свідчить про те, що частка в статутному капіталі (корпоративні права) не є товаром з точки зору оподаткування ПДВ, а тому операції з їх дарування або продажу не є об'єктом оподаткування цим податком.

Таким чином, ПДВ не будуть обкладатися як операції з дарування учасником ТОВ своєї частки, так і за дарування самим ТОВ частки іншій особі.

Слід також враховувати і підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Закону про ПДВ, згідно з яким не є об'єктом обкладення цим податком операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, НБУ, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Слід зазначити, що і юридичний департамент ДПАУ в листі № 10-1118/279 від 26 січня 2007 року визнав, що підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Закону про ПДВ містить невдалу з юридичної точки зору формулювання об'єкта ПДВ, яка прив'язує поняття корпоративних прав до поняття товару, у зв'язку з чим зробив акцент на необхідності внесення змін у зазначений пункт.

Враховуючи вищевикладене, у разі виникнення спору з органами державної податкової служби доцільно дотримуватися існуючої позиції вищих судових інстанцій.

Таким чином, оподаткування операцій з корпоративними правами потребує більш чіткого і системному правовому регулюванні з:

- встановленням співвідношення понять "корпоративні права" і "товари" в господарському обороті;

- винятком з бази обкладення податком на прибуток і ПДВ операцій з корпоративними правами на частку в статутному капіталі ТОВ, в яких таке ТОВ виступає стороною, зокрема, одаровуваним або дарувальником.

Олексій РОГАЧОВ - юрист ТОВ "Юридична компанія "ЮСТ УКРАЇНА", м. Київ
Категория: Фінансові правовідносини | Просмотров: 1494 | Добавил: Bugor | Рейтинг: 1.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):
"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов