 Прокурор може брати участь в розгляді господарським судом спору. Але право прокурора на таке участь сьогодні має певні обмеження і нюанси. Про деякі аспекти участі прокурора в господарському процесі якраз і піде мова в даній публікації.
Стаття 121 Конституції України передбачає, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до статті 128 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Таким законом в даний час є Закон України "Про прокуратуру".
Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" встановлює, що:
- представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом;
- підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів в результаті протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, чинених у відносинах між ними або з державою;
- формами представництва є:
а) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів та посадових осіб;
б) участь у розгляді судами справ;
в) внесення апеляційного та касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинам.
Господарський процесуальний кодекс України містить норми, які дозволяють прокуратурі реалізовувати () здійснювати функцію представництва інтересів держави в господарському процесі.
Так, статтями 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:
- господарський суд відкриває справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
- прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;
- прокурор бере участь у розгляді справ за позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справа, порушена за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу в справу прокурор може подати апеляційну, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суду і взяти участь у розгляді справи, відкритого за позовом інших осіб;
- у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статус позивача;
- прокурор, який бере участь у справі, виконує обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Із зазначених норм Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор може брати участь в господарському процесі у випадках представництва їм інтересів держави чи громадянина. Причому така участь здійснюється як шляхом подання прокурором позовної заяви (в інтересах держави), апеляційного та касаційного подання на судові рішення (постанови, ухвали), заяви про свою участь у справі, відкритій за позовом інших осіб, так і шляхом подання про перегляд рішення (постанови) за нововиявленими обставинами (в інтересах держави або громадянина), - тобто на будь-якій стадії розгляду господарського справи.
Реалізація останнього способу участі прокурора в господарському процесі, як показує практика, може викликати деякі ускладнення.
Уявімо цілком реальну ситуацію, коли прокурор взагалі не брав участі в господарському суперечці ні на одній з його стадій: справу було відкрито не за позовною заявою прокурора, апеляційних і касаційних подань, так само як і заяв про участь у такій справі, прокурором також не подавалося. І тут виникає питання: чи може в такій ситуації прокурор подати подання про перегляд рішення (постанови) за нововиявленими обставинами?
Якщо виходити із загальних норм, наведених вище, то прокурора відповідне право в цілому дано.
Однак не зовсім чітко, однозначно і зрозуміло ситуація врегульована в спеціальній нормі, а саме: статті 113 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до даної статті, судове рішення господарського суду може бути переглянуте з нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, які стали підставою для перегляду судового рішення. Заява, подання прокурора подаються стороною в господарський суд, який прийняв судове рішення.
Прокурор, як випливає з Розділу V "Учасники судового процесу" Господарського процесуального кодексу України, не є стороною у справі. Тому не зовсім зрозуміла норма статті 113 зазначеного кодексу про те, що заява, подання прокурора про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами подаються стороною.
Якщо буквально виходити з положення цієї статті, то виходить, що прокурор не може самостійно подати до господарського суду подання про перегляд рішення (постанови) за нововиявленими обставинами, а повинен передати його стороні, яка і повинна подати це подання до господарського суду.
У такому разі логічно припустити, що прокурор до цього повинен був брати участь в розгляді справи господарським судом, причому йому необхідно було представляти інтереси держави в особі відповідної сторони або інтереси громадянина. Якщо ж прокурор участі у справі не брав взагалі, то його звернення до тієї чи іншої сторони у справі з проханням (або) пропозицією подати до господарського суду його подання про перегляд рішення (постанови) за нововиявленими обставинами може виглядати, м'яко кажучи, дуже дивним, особливо тоді, коли буде адресовано стороні, не зацікавлена в такому перегляді.
Отже, при буквальному тлумачення положень статті 113 Господарського процесуального кодексу України можна прийти до висновку, що прокурор може подати подання про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами тільки через сторону, в особі якої він представляв інтереси держави в господарському суді.
Тим не менше, якщо виходити з усіх норм, що містяться у відповідному законодавстві України (частина з яких наведена на початку даної публікації), то такий висновок здається неправильним і нелогічним.
Положення Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України все-таки дозволяють зробити інший висновок: прокурор, навіть якщо він не брав участь у справі, може подати подання про перегляд рішення (постанови) суду за нововиявленими обставинами, але неодмінною умовою цього є необхідність захисту інтересів держави (або громадянина).
Такий висновок (в частині захисту інтересів держави) був зроблений і Верховним Судом України в постанові від 15 січня 2008 року по справі № 2-1/12828.1-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Що стосується окремого положення статті 113 Господарського процесуального кодексу України, то його, швидше за все, необхідно сприймати як технічну недопрацювання (помилку) законодавця (на жаль, не єдиний в зазначеному кодексі).
Не все так просто і при розгляді питання про відкриття господарського справи за позовними заявами прокурорів, які звернулися до господарського суду в інтересах держави, про що свідчить, що змінилася в 2007 році судова практика.
Правова позиція Вищого господарського суду України та Верховного Суду України щодо обігу прокурора до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави до недавнього часу була наступною: прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави тільки у випадку, якщо позивачем є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
При цьому суди виходили з рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1998 року по справі № 1-1/99, в якому зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначений у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, необхідно розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Іншими словами, у випадках, коли прокурором в якості позивача вказувалося, як це часто бувало, державне підприємство (іноді - разом з органом державної влади, в підпорядкуванні якого воно знаходилося), суди відмовлялися розглядати такий позов з посиланням на пункт 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи свою відмову тим, що в порушення статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання.
Така позиція була висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 25 лютого 2004 року по справі № П7/4313 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства "Гечанська спиртовий завод"; Верховним Судом України постанови від 22 лютого 2005 року по справі № 33/120-04 Господарського суду Харківської області за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства палива і енергетики і акціонерної компанії "Харківобленерго", від 30 травня 2006 року по справі № 05-5-45/8280 Господарського суду міста Києва за позовом заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державної акціонерної компанії "Українське виробничо-поліграфічне об'єднання" і в багатьох інших постанов.
Але в 2007 році ситуація змінилася. Верховний Суд України став виходити з того, що прокурор може пред'являти до господарського суду позов в інтересах держави, вказуючи при цьому в якості позивача як орган державної влади, так і підконтрольний йому суб'єкт господарювання.
При цьому Верховний Суд України, посилаючись на статті 121 Конституції України, статті 361 Закону України "Про прокуратуру" та ст.2 Господарського процесуального кодексу України, зміст яких приводилося в даній публікації раніше, випливає з рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1998 року по справі № 1-1/99, згідно з яким інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Разом з тим держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. У кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подачі позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, відкритій за заявою прокурора.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 липня 2007 року по справі № 02-4-19/785 Господарського суду міста Києва за позовом київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв'язку України і державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Таким чином, сьогодні прокурор може подавати до господарського суду позов в інтересах держави, вказуючи при цьому в якості позивача як суб'єкта господарювання, підконтрольного державі в особі відповідного органу, так і такий орган.
Також у даній публікації хотілося б звернути увагу на те, що норма статті 2 Господарського процесуального кодексу України в деякому сенсі обмежує права прокурорів, передбачені статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" щодо участі прокурора в господарському процесі в інтересах громадянина.
Наприклад, кредиторами підприємства-боржника відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можуть бути також і фізичні особи. Згідно з Господарським процесуальним кодексом України, справи про банкрутство підвідомчі господарському суду.
Тим не менш, виходячи зі змісту статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прокурор не може звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства на користь фізичної особи. Більш того, зазначені законодавчі акти України не дають чіткого і однозначної відповіді про право прокурора на участь у справі про банкрутство на користь фізичної особи на якийсь стадії розгляду цієї справи господарським судом.
Це здається не зовсім справедливим, оскільки в наш час дуже часто підприємства навмисне доводяться до стану банкрутства, після чого про права реальних кредиторів ніхто й не згадує. А серед таких реальних кредиторів можуть бути фізичні особи - працівники підприємства, які за кілька місяців, а то й років не отримували заробітну плату. Крім того, підприємства можуть збанкрутувати і в силу природних причин, а постраждати в цих випадках також можуть його працівники, які ризикують залишитися без погашення заборгованості по заробітній платі.
Саме в таких ситуаціях участь прокурора в інтересах фізичних осіб - працівників підприємства-банкрута було б незайвим, а іноді - просто необхідним.
Деякий невідповідність норм Господарського процесуального кодексу України та статті 361 Закону України "Про прокуратуру" щодо участі прокурора в господарському процесі на користь фізичної особи з'явилося у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів". Згідно з останнім, в Господарський процесуальний кодекс України було внесено зміни, згідно з якими господарському суду стали підвідомчі корпоративні спори.
Участь в корпоративних спорах можуть приймати як юридичні, так і фізичні особи. З огляду на сьогоднішні реалії, а саме: повсюдне рейдерство, в результаті якого юридичні та фізичні особи втрачають корпоративних прав щодо своїх підприємств, участь прокурора в господарських справах при вирішенні корпоративних спорів з участю громадян на користь останніх також здається потрібним і логічним. В даних випадках участь прокурора в господарському процесі в інтересах громадян, швидше за все, не суперечило б статтею 361 Закону України "Про прокуратуру", яка також говорить, що підставою представництва в суді інтересів громадянина є його нездатність з-за фізичної або матеріального стану, літнього віку або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені або оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
Якщо говорити про першому випадку, то працівники підприємства-банкрута, що є його кредиторами, навряд чи можуть мати кошти для оплати послуг представника, який представляє їх інтереси у справі про банкрутство в господарському суді. Не можна виключати і того, що частина працівників при цьому можуть бути похилого віку, інвалідами або мати інші поважні причини, які не дозволяють їм самостійно здійснювати процесуальні повноваження під час розгляду господарським судом справи про банкрутство.
Якщо ж говорити про другому випадку, то громадяни - колишні власники корпоративних прав, які стали жертвами рейдерства, швидше за все, люди небідні і можуть оплатити участь свого представника при розгляді господарським судом корпоративних спорів з їх участю. Але сам факт рейдерства цілком може бути підставою для участі прокурора в корпоративних спорах в інтересах громадян в господарському суді на підставі норм Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", оскільки рейдерство - це проблема не тільки власників корпоративних прав, але й проблема держави в цілому. Тобто раніше наведене положення статті 361 Закону України "Про прокуратуру" не повинно бути перешкодою для участі прокурора в інтересах громадянина (громадян) при розгляді господарським судом деяких корпоративних спорів.
На завершення хочеться відзначити, що викладене вище свідчить про те, що до законодавства України, а саме в Закон України "Про прокуратуру" та в Господарський процесуальний кодекс України було б непогано внести деякі зміни (доповнення). Це виключило б неоднозначне їх тлумачення і як наслідок - застосування в ситуаціях, пов'язаних з участю прокурора в господарському процесі. Зокрема, не зайвим було б більш докладно і чітко описати в Господарському процесуальному кодексі України випадки, в яких прокурор може брати участь в розгляді господарського справи або справи про банкрутство, представляючи при цьому інтереси громадян (громадянина).
|
портал
