Історія зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, так і не досягла свого хеппі енду, по крайней мере, для останніх.
Спроба попереднього Прем'єр-міністра зобов'язати суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, доплатити зазначені вище внески, більше того розміру, який відраховується з єдиного (фіксованого) податку, через постанови Кабінету Міністрів України, була невдалою.

Причин тому було декілька. Перш за все, як то кажуть, тому, що «підійшли не з того боку». Постанова від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» було прийняте з перевищенням Кабінетом Міністрів України своїх повноважень, а самі положення Постанови суперечили низці норм, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Указу Президента України № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

По-друге, вплинули політичні зміни в країні. Як наслідок, Кабінет Міністрів України в новому складі скасував зазначену Постанову своєю Постановою від 24 березня 2010 № 278 «Про внесення змін, скасування та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».

Але радість зацікавлених підприємців була не довгою. Взявши до уваги досвід попередників, новий Кабінет Міністрів України підійшов до вирішення даного питання більш підготовленим. Так з'явився проект Закону України «Про внесення змін до законів України« Про Державний бюджет України на 2010 рік »та« Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », який 8 липня 2010 був прийнятий під № 2461-VI, а згодом і підписаний Президентом України.

Даним Законом до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни, згідно з яким фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у здійсненні ними підприємницької діяльності , на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, все ж таки, зобов'язані сплачувати страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
При цьому сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, що беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 17 липня 2010 року.

Озираючись назад, коли попередня спроба не була вдалою, і приватним підприємцям вдалося домогтися правди, у тому числі, через оскарження в суді незаконної постанови Кабінету Міністрів України, може виникнути надія, що й цього разу все може виявитися помилковою тривогою. Але слід враховувати, що на цей раз вже не ті обставини й інша ситуація. Тепер уникнути сплати збору до Пенсійного фонду спрощенцям, швидше за все, не вдасться і розмір мінімальної доплати, в залежності від ставки податку, буде коливатися від 210 грн. до 287 грн., а для платників фіксованого податку - від 284 до 283 грн.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплатити страхові внески, до них застосовуватимуться фінансові санкції, передбачені Законом. Суми ж страхових внесків своєчасно не нараховані та / або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених тією ж статтею, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій, розмір яких встановлюється Законом. Тим же Законом передбачена можливість узгодження недоїмки або оскарження вимоги, але якщо нарахування має під собою законні підстави, то таке оскарження лише відстрочить сплату.

Звичайно, виникає питання, чи можливо уникнути сплати цього збору, але, на жаль, легальних способів в даний час не вбачається, а заниження (приховування) доходів може призвести до притягнення до відповідальності і застосування відповідних санкцій. Та й саме заниження доходів не дуже рятує, адже до мінімального розміру треба буде доплачувати в будь-якому випадку.

Наостанок, хочеться відзначити, що цього разу зовсім без помилок теж не обійшлося. Приймаючи Закон від 8 липня 2010 № 2461-VI, у частині внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було порушено вимоги ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування». Цією статтею передбачено, що поправки до цього закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Як зазначалося вище, закон № 2461 - VI, який надає вплив на приватних підприємців і полегшує їх кишені, набрав чинності з дня опублікування, тобто з 17 липня 2010 року. Очевидним є порушення норм Закону «Про систему оподаткування».

На жаль, виправити дану ситуацію у пересічного громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, шляхом оскарження положень Закону до суду, не буде процесуальної можливості. В даному випадку вбачається колізія норм права.

Як варіант, при оскарженні в судовому порядку вимоги по сплаті недоїмки, яка виникла за 2010 рік, можна апелювати до норм Закону України «Про систему оподаткування» і посилатися на те, що відповідно до приписів цього закону, Закон «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині загальнообов'язкового пенсійного страхування, має набути чинності з початку нового бюджетного року, а, отже, відсутні підстави для нарахування та стягнення недоїмки, фінансових санкцій. Але практика суду нерідко залежить від політики держави в цілому, тому робити які-небудь висновки в даному випадку рано.