 Недавня практика, яка мала місце в р. Рівне, показала, що визначення як судів першої інстанції та окружних адміністративних судів, і місцевих загальних судів як адміністративних замість того, щоб зробити правосуддя більш доступним для громадян, може стати причиною фактично позбавлення такого права зовсім. При тому, що в КАС України статтею 6 гарантовано право на судовий захист прав і свобод кожного і стверджується, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Власне, у визначенні такої і виникла проблема.
9 липня 2008 року визначенням Рівненського окружного адміністративного суду було повернуто позивачу - гр-ке П. - позовну заяву до Управління праці та соціального захисту Рівненського міськвиконкому про визнання протиправними дій і спонукання здійснити дії. Таке рішення було прийнято судом, виходячи з того, що пункт 1 частини 1 статті 18 КАС України визначає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган або посадова особа органів місцевого самоврядування. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування. Оскільки міськвиконком формується місцевою радою - відповідач є органом місцевого самоврядування. Отже - справа підсудна Рівненського міського суду, як адміністративному суду. Саме в цей суд позивачці слід звертатися за захистом свого порушеного права.
Все б нічого, але визначенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2008 року аналогічне позовну заяву гр-ки П. було повернуто позивачці "для подачі в Рівненський окружний адміністративний суд".
Таке рішення суд прийняв, виходячи з того, що предметом спору фактично є вимога стягнути з відповідача 1896,51 грн недоплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-літнього віку. При вирішенні питання про відкриття провадження по справі було встановлено, що як відповідачів повинні бути залучені Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, оскільки виплата соціальної допомоги встановлюється Законом про Державний бюджет. Тому без залучення зазначених вище органів, а особливо з урахуванням того, що місцеве управління праці і соцзахисту не має повноважень по перерахунку допомоги та її виплаті поза межами бюджетного періоду, судовий розгляд буде не повним.
Власне, навіть у разі залучення цих органів як відповідачів і розгляду справи за позовом гр-ки П. Рівненським міським судом варто вважати справу які розглядаються неповноважним складом суду. Так, посилаючись на частину 2 статті 18 КАС України, згідно з якою окружним адміністративним судам підсудні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, Рівненський міськсуд прийшов до висновку про непідсудність даної справи йому і порекомендував подати позов у Рівненський окружний адмінсуд.
За наявною інформацією, з питання підсудності цієї справи в даний час подана апеляційна скарга на рішення Рівненського міського суду, і вже суд апеляційної інстанції, можливо, встановить, яким суду підсудна дану справу.
Але тим часом звернемо увагу на іншу колізію, яка може виникнути в підсудності (предметної та територіальної) адміністративних справ. Так, частина 1 статті 19 КОДЕКСУ України встановлює, що адміністративні справи розглядаються за місцезнаходженням відповідача. Але якщо справа стосується оскарження акта індивідуальної дії, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, воно розглядається адмінсудом за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (частина 2 статті 19).
При цьому варто пам'ятати положення щодо того, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні не тільки справи, стороною в яких є орган або посадова особа органу місцевого самоврядування, але й усі адмінсправи з рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (у тому числі місцевих) про залучення до адміністративної відповідальності.
Тобто, у випадку, якщо права жителя м. Києва порушено рішенням місцевої ради, приміром, р. Севастополя, то адміністративний позов він може подавати за місцем свого проживання. Мається на увазі постійного, тобто у відповідний районний суд м. Києва. Більш того, в розумінні частини 2 статті 19, якщо після цього особа на тривалий період поїхало, наприклад, у відрядження в м. Львів, то знову таки позов можна подати в місцевий загальний суд вже р. Львові. Причому підстав для відмови в прийнятті таких позовів через підсудності не вбачається. Отже, нечіткість написання правових норм може породити цікаву, чи знаєте, географію.
|
портал
