 Підприємці, тремтіть: відповідно до статті 15 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ), податковими органами без повідомлення платника податків з його особового рахунку можуть списуватися суми податку на додану вартість.
11 грудня 2007 року колегія суддів апеляційного адміністративного суду визнала діючої статтю 15 Закону про ПДВ, відмовивши приватному підприємству в скасування податкового повідомлення–рішення, яким з особового рахунку підприємства було списано 1,2 млн грн, до того підлягали відшкодуванню підприємству на розрахунковий рахунок, підставою для чого (як зазначено в самому податковому повідомленні вирішенні) є стаття 15 Закону про ПДВ.
Передісторія
За результатами господарської діяльності деяких податкових періодів 2000-2004 років підприємство отримало право на бюджетне відшкодування ПДВ. По кожному періоду податковою інспекцією було проведено камеральні, а також тематичні документальні перевірки законності відшкодування ПДВ з бюджету, висновки яких підтверджували законність такого відшкодування. Крім того, ці висновки підтвердили результати комплексної документальної перевірки за три роки.
Однак, незважаючи на акти перевірок, неодноразові усні і письмові звернення підприємства до податкової інспекції, до кінця 2006 року підприємство так і не отримала відшкодування ПДВ. Дана сума значилася як переплати на особовому рахунку підприємства в податковій.
У грудні 2006 року директор підприємства направив звернення голові Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) з додатком копії всіх документів, що обґрунтовують право підприємства на отримання бюджетного відшкодування. Незабаром в районну державну податкову інспекцію (ДПІ) прийшла вказівка з ДПАУ погасити бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ перед підприємством. Але замість здійснення очікуваного відшкодування начальник ДПІ надіслав відповідь, що, на жаль, відшкодувати ПДВ не представляється можливим, оскільки на особовому рахунку підприємства з ПДВ - 0,00 грн.
Через місяць директор підприємства отримав відповідь з ДПАУ, яким був здивований: мовляв, що ж ви просите відшкодувати, якщо у вас 0,00 на рахунку?
Надійшло звернення директора підприємства до районної ДПІ з проханням роз'яснити, куди ж поділися гроші?
Ми тут закон дотримуємось, а ви хто?!
28 лютого 2007 року директору підприємства вдалося, нарешті, отримати в ДПІ примірник акта камеральної перевірки підприємства та податкове повідомлення-рішення, виписані в один день - 16 січня 2007 року (в день, що передує дню, коли начальник ДПІ направив свій відповідь у ДПАУ), з яких випливало, що особовий рахунок підприємства з ПДВ обнулено.
Крім того, що підставою для списання 1,2 млн грн ПДВ з особового рахунку підприємства послужила до того моменту невідома директору підприємства стаття 15 Закону про ПДВ, нескладний аналіз отриманих у податковій документів дозволив зробити висновки про наступних дрібних" порушення співробітників податкової:
- змінена форма самого податкового повідомлення–рішення, затверджена наказом ДПАУ;
- перевищено період, діяльність підприємства в якому могла перевірятися податкової (податковий орган має право перевіряти діяльність підприємства за період, що дорівнює 1095 днів, тобто 16 січня 2007 року можна було проводити перевірку діяльності, яку підприємство вело з 16 січня 2004 року, але не раніше. У нашому випадку податківці примудрилися порушити термін на чотири роки, залазячи в 2000 рік);
- камеральна перевірка декларації з ПДВ може проводитися протягом 30 днів після її подання до податкової; тут же однієї камеральної перевіркою було повторно перевірено відразу 13 декларацій, поданих в різні періоди 2000-2004 років;
- в порушення порядку, встановленого ДПАУ, на підписання акта перевірки податкової не запрошувався директор підприємства, йому не були вручені ні акт перевірки, ні рішення, винесене на його підставі, вони не були вислані навіть поштою, підприємство було позбавлено права подати свої заперечення за актом перевірки;
- і акт, та податкове повідомлення-рішення датовані одним днем - 16 січня 2007 року, тоді як у підприємства є мінімум три дні після підписання акта перевірки на подачу своїх заперечень, які обов'язково повинні бути розглянуті і прийняті до уваги начальником податкової при винесенні податкового повідомлення–рішення;
- в акті податківці посилаються на те, що підприємство у встановлений термін (1095 днів) нібито не подало до ДПІ заяви з проханням провести відшкодування ПДВ; при цьому підприємство має шість заяв, поданих у встановлений строк у різні періоди з відмітками податкової, в яких просить провести таке відшкодування;
- акт перевірки вмістився на половині сторінки формату А4 і в порушення затвердженого ДПАУ Порядку не містить низки важливих реквізитів. Акт перевірки не містить даних, обов'язковість надання яких передбачена пунктом 2.2.18 Порядку, а саме: акт не складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини і виведення, не містить інформативних додатків; не вказано місцезнаходження суб'єкта господарювання, щодо якого проводиться перевірка; не вказані підстави для проведення перевірки; не вказаний період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання; не зазначений термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки); не вказана інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, з вказівкою наказів про призначення та звільнення з посади; не вказані дані про реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади (назва документа, назва органу, дата та реєстраційний номер), дата постановки на облік органом державної податкової служби (назва документа, назва органу державної податкової служби та дата взяття на облік); не вказана інформація про підпорядкування і форм власності; акт не містить інформації про документи, використаних при цій перевірці, згрупованих за типами (період охоплення їх перевіркою і метод - суцільний, вибірковий);
- ряд інших порушень і неточностей.
Підприємство звернулося до суду з проханням скасувати цей шедевр податкової думки. І в травні 2007 року господарським судом це податкове повідомлення-рішення було скасовано (в господарському суді вміють читати і знали, що Закон про ПДВ містить всього 11 статей).
Особливості національного правосуддя
В останній день терміну, відведеного на подання апеляційної скарги, податкова скористалася таким законним правом, не забувши згадати про те, що перевірка все-таки проведена абсолютно законно і податкове повідомлення-рішення обґрунтоване.
У цей час вже почали свою роботу довгоочікувані адміністративні суди, і апеляційну скаргу розглядав вже апеляційний адміністративний суд. Надії на об'єктивне і швидкий розгляд апеляційної скарги, враховуючи створені професійні адміністративні суди, які спеціалізуються саме на розгляді спорів, що виникають у сфері публічного права, померли в самому початку. Після закінчення двомісячного терміну, відведеного на розгляд апеляційної скарги, в канцелярії суду директору підприємства заявили щось на кшталт: "Які ви швидкі! Не раніше вересня". Попросили не відволікати по дрібницях і чекати порядку поштою.
Порядок прийшла... у грудні. До здивування позивача, розгляд спору в апеляційній інстанції, на відміну від очікування самого розгляду, не затягувалося, навпаки, зайняло чотири хвилини. За цей час суддя ґрунтовно розібрався в матеріалах справи, сформував свою позицію і, ймовірно, поінформував колегію про те, що Закон про ПДВ містить таки 15-ю статтю.
Вердикт був коротким: апеляційну скаргу податкової задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити.
На Україні визнається і діє принцип верховенства права...
На Україні правосуддя здійснюється відповідно до принципу, згідно з яким суддя виносить рішення, грунтуючись на своєму особистому переконанні, і відповідно не може бути притягнутий до відповідальності за неправильне застосування норм права.
Я можу допустити, що суддя може неправильно тлумачити якусь норму права, але мені складно уявити, що можна бути щиро переконаний у існуванні статті закону, якої не існує.
|
портал
