 Відповідно до положень Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" нотаріус є податковим агентом при нарахуванні доходів, одержаних фізичними особами від операцій, пов'язаних з купівлею-продажем і обміном об'єктів нерухомого та рухомого майна у разі, якщо факт зміни власника підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Нотаріуси як податкові агенти також повинні нести відповідальність за нарахування та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Іншими словами, у разі помилкового нарахування або ненарахування податку при посвідченні договорів відчуження рухомого та нерухомого майна відповідальність за погашення суми податкового боргу повинна покладатися на нотаріуса, який посвідчив договір. Але зараз на нотаріуса законом покладено завдання тільки нарахувати. Тому податковим агентом, схильним до відповідальності, він не є. Відповідно, інститут нотаріуса як податкового агента потребує подальшого вдосконалення або ж - і такі думки превалюють в нотаріальній середовищі - скасування.
"Змін! Змін! Змін!" - вимагають наші нотаріуси
Річна практика виконання нотаріусами функцій податкового квазиагента виявила низку прогалин у правовому регулюванні цього інституту. Як правило, це відсутність комплексного регулювання, насамперед на рівні підзаконних актів. Наприклад, щодо оцінки об'єктів нерухомості або особливостей повернення сплаченого податку, якщо угода не відбулася. Нагадаємо, що згідно з чинним законодавством, сума податку повинна бути сплачена до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Також виникають розбіжності з-за неузгодженості норм податкового законодавства із законодавством про нотаріат.
Таким чином, інститут справляння податку на доходи, отримані фізичними особами від операцій, пов'язаних з купівлею-продажем і обміном об'єктів нерухомості, потребує суттєвого вдосконалення. Зокрема, одним з можливих шляхів називається позбавлення нотаріусів статусу податкового агента в подібного роду операціях. Така ідея знайшла підтримку серед нотаріату - адже це додаткові обов'язки і відповідальність, деякі вважають за краще перестрахуватися й утримуються від посвідчення угод купівлі-продажу нерухомості.
Не так давно у Верховній Раді України було зареєстровано два альтернативні законопроекти, якими пропонується змінити Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб" і позбавити нотаріусів статусу податкових агентів. Передбачається, що нотаріуси будуть зобов'язані тільки інформувати органи Державної податкової служби про посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомості. В обґрунтування своєї позиції автори законопроектів відзначають, що визначення нотаріуса податковим агентом у відповідності з Законом України "Про податок на доходи фізичних осіб" суперечить самій суті нотаріальної діяльності, особливого статусу нотаріуса, який виконує певні публічні функції, делеговані йому державою, виключно за вчинення нотаріальних дій та позасудового захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Крім того, нарахування, утримання та сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб вимагає від податкових агентів (у даному випадку - нотаріусів) відповідної освіти і кваліфікації, а нотаріуси в масі своїй все-таки не економісти і бухгалтери. Після прийняття змін у Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб" , у частині покладення на нотаріусів функцій податкових агентів відповідні зміни не були внесені у чинний Закон України "Про нотаріат", і, відповідно, функція податкового агента не відповідає вимогам цього Закону. Виконання нотаріусами України функцій податкового агента з одночасною регулярної звітності перед органами Державної податкової адміністрації означає порушення ними Присяги і обов'язків нотаріуса щодо дотримання професійної таємниці.
Крім того, на думку автора законопроекту, чинний Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб" суперечить нормам міжнародного права, зокрема, положенням Європейського Кодексу професійної етики нотаріуса і практики, яка існує в діяльності Міжнародного Союзу Латинського нотаріату. Проаналізувавши міжнародний досвід з питань здійснення нотаріусами фіскальних функцій податкового агента, слід зазначити, що на нотаріусів в основному покладено функції контролю за сплатою податку, а не здійснення всіх функцій податкового агента згідно українському законодавству.
У країнах СНД формування податкового законодавства в частині прав, обов'язків і повноважень податкових агентів здійснювалося за єдиним підходам, виходячи з рекомендацій Модельного податкового кодексу, прийнятого на шістнадцятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасників СНД. Згідно зі статтею 44 Кодексу, податковими агентами визнаються національні організації, які мають договірні відносини з іноземними організаціями або фізичними особами, які здійснюють економічну діяльність в державі, крім свого постійного представництва в державі, або отримують доходи з джерел в державі, якщо в результаті таких відносин ця іноземна організація або фізична особа має доходи, які підлягають оподаткуванню, або інший об'єкт оподаткування, передбачений податковим законодавством держави. Податковий агент виконує публічну функцію держави і наділений низкою ознак: він, зокрема, є юридичною особою і має договірні відносини з суб'єктом оподаткування. Наведена формулювання дає авторові законопроекту підстави для висновку про неможливість поширення на нотаріуса статусу податкового агента.
Уповноважені на моніторинг
Зазначимо також, що останнім часом відбувається посилення вимог щодо запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму. У глобальну систему фінансового моніторингу залучаються як традиційні фінансові установи, так і особи, для яких контроль за проходженням фінансових потоків є абсолютно нехарактерною функцією. Так, відповідно до рекомендацій FATF - провідної міжнародної організації, що бореться з незаконною легалізацією коштів, - до суб'єктів первинного фінансового моніторингу у багатьох іноземних державах віднесені також нотаріуси, адвокати, ріелтори, аудитори. Подібного слід чекати і на Україні, адже відповідний закон приймався, але - неповноважним парламентом, і, відповідно, не був підписаний Президентом. Але чекати його повторного прийняття залишилося, схоже, не так вже й довго.
Як на суб'єктів первинного фінансового моніторингу, на адвокатів і нотаріусів буде поширюватися комплекс обов'язків щодо виявлення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та співпраці з цих питань з компетентними органами.
Втішно, що в даному законопроекті враховується дотримання професійної таємниці нотаріусами, адвокатами. Зокрема, нотаріуси як суб'єкти первинного фінансового моніторингу не зобов'язані повідомляти про свої підозри, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, які є предметом таємниці здійснюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що така операція здійснюється в готівковій формі. Адвокати, а також особи, які надають юридичні послуги, не повинні повідомляти про свої підозри, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, які є предметом їх адвокатської та професійної таємниці, у тому числі коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представництва його інтересів в судових органах та у справах по досудовому врегулюванню спорів. Знову ж таки, прийняття такого Закону створить додаткові колізії, адже зміни в базові закони "ПРО нотаріат" та "Про адвокатуру" не передбачаються. Можемо припустити, що всі неузгодженості будуть усунені в нових редакціях цих законів, які нині активно розробляються.
|
портал
