Особливості механізму реалізації посвідчених цінними папе- рами майнових прав найбільш наочно ілюструє їх інструменталь- не значення. Слід навести міркування Н. Й. Нерсесова, висловлені ним з цього приводу. Він розглядав цінні папери на пред’явника (як документи, у яких найбільш відмітні ознаки цінних паперів проявляються найрельєфніше) як «…односторонні формальні акти, що циркулюють в обороті на зразок реальних рухомих ре- чей» . Завважена ним подібність механізмів циркуляції цінних паперів на пред’явника і рухомих речей обумовлена більш повним, порівняно з іншими видами розглядуваних об’єктів цивільних прав, використанням у досліджуваній сфері комплексу регулятив- них нормативно-правових засобів, що забезпечують регламентацію речових відносин, об’єктом яких є рухомі речі. Звісно, беручи до уваги час написання роботи, цей висновок підлягає поширенню передусім на документарні цінні папери на пред’явника. Н. Й. Нерсесов зазначав, що при виникненні і реалізації прав, заснованих на оформленні і випуску цінних паперів на пред’явника, їх слід розглядати як зобов’язання, а при їх обігу — як речі .

 

У сучасній цивілістиці аналогічні міркування висловив М. І. Брагінський, який стверджує, що «поєднання речових і зобов’язальних елементів стало необхідною базою використання конструкції цінних паперів, при якій, з одного боку, йдеться про право власності на відповідний об’єкт (вексель, акція, облігація та ін.) як на річ, а з другого — про зобов’язальне, що народилося головним чином із договору, право, належність якого особі підтверджується цінним папером» . Термін «реалізація» (від франц. realiser — здіснювати) визна- чається як здійснення чого-небудь, перетворення на що-небудь реальне, провадження в життя якого-небудь плану, проекту, ідеї, програми, наміру і т. ін. «Реалізацію, — зазначає В. М. Прота- сов, — можна уявити як процес переведення явища в іншу якість, споживання його якостей, властивостей з ціллю досягнення яко- гось результату. Стосовно права цей процес означає переведення його норм в іншу реальність, в іншу якість — у якість правомірної поведінки: використання якостей права для досягнення необхід- ного соціального результату» . Специфіка механізму реалізації (правореалізації ) прав і виконання обов’язків учасниками пра- вовідносин обумовлена складною структурою (внутрішньою бу- довою) останніх, що визначає їх змістовну своєрідність. Правовід- носини з простою структурою, зміст яких становить тільки одне право і кореспондуючий йому обов’язок, трапляються вкрай рідко. Здебільшого у приватній сфері виникають правовідносини зі склад- ною структурою, змістом яких є кілька суб’єктивних прав і обов’ язків. «Від правовідносин зі складною структурою в літературі запропоновано відрізняти групу правовідносин, що перебувають у певному зв’язку і сукупно становлять певну цілісність, позбав- лену, однак, рис єдиного (одного) правовідношення» , — зазначає С. С. Алексєєв.

 

З огляду на права і обов’язки суб’єктів, заснованих на оформленні і випуску цінного папера правовідносин, останні характеризуються складністю їх внутрішньої структури. Разом з тим, цінний папір може бути об’єктом кількох взаємозалежних правовідносин. Для розмежування таких правовідносин слід вра- ховувати не тільки їх об’єкт (цінний папір), але і їх суб’єктний склад і характер прав і обов’язків суб’єктів, що беруть у них участь. У цьому аспекті зміст одного з правовідношень становитимуть права і обов’язки, що виникають між емітентом і власником цін- ного папера. Зміст другого — права і обов’язки в абсолютному правовідношенні, яке виникає між власником цінного папера і всіма іншими особами. Ці змістовні особливості обумовлюють специфіку функціонування розглядуваного механізму правореалі- зації. Подвійна правова природа документарних цінних паперів і змішаний (речово-зобов’язальний) характер заснованих на їх оформленні і видачі правовідносин обумовлюють особливості і інструментальне співвідношення взаємоузгоджених механізмів здійснення прав «на папір» і «з папера» . Спробу дослідити особ- ливості впливу дуалізму правової природи документарних цінних паперів, що полягає в органічному поєднанні речових (права, що становить зміст права власності на цінні папери) і зобов’язальних прав (права вимоги до емітента-боржника) на механізм праворе- алізації у вітчизняній цивілістиці здійснив В. В. Посполітак . Він пропонує розглядати елементи зобов’язальних і речових правовід- носин у межах відомої в теорії цінних паперів конструкції «безтілесної речі» , зауважуючи, що її слід вважати кращою. Виходячи з цього, він пише, що «зобов’язальні права по цінних паперах станов- лять зміст речового права користування як можливості отримання корисних властивостей цінного папера» . Така пропозиція є цікавою, однак підлягає уточненню, оскільки особливості механізмів реалі- зації прав «на папір» і «з папера» не можуть розглядатись у такому еклектичному поєднанні. Речові і зобов’язальні права, що визнача- ють зміст емісійно-посвідчувальних відносин, хоч і реалізуються в межах єдиного механізму, як при дослідженні правової природи цінних паперів, так і особливостей здійснення посвідчених ними майнових прав підлягають чіткому розмежуванню. Правова природа цінних паперів суттєво відбивається і на актах реалізації зобов’язальних і речових прав та виконанні обов’язків, що становлять їх корелят, суб’єктами емісійно-посвідчувальних правовідносин. Як зазначає Т. В. Боднар, виконання за цінним папером являє собою специфічний вид відносин, правове регулю- вання яких виходить за межі норм ст. 198 ЦК України і може роз- глядатися як особливий субінститут виконання зобов’язання . Вказані дії повинні відповідати модельним схемам побудови май- нових прав, змістовно втілених у реквізитному складі документар- них цінних паперів та/або умовах їх випуску (для бездокументар- ної форми). Очевидно, що акти реалізації прав і виконання обов’язків підпорядковані загальному регулятивному впливу механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин і здійснюються в межах правовідносин. У цивілістичній літературі запропоновано розмежовувати ма- теріальний і юридичний зміст правовідносин .

 

Суб’єктивні права й обов’язки їх учасників є юридичним змістом правовідносин. Матеріальний зміст правовідносин становить фактична поведінка зобов’язаної особи, право вимоги якої належить управоможеному суб’єкту. Здійснення прав, що становлять матеріальний зміст емісійно-посвідчувальних правовідносин, полягає в дозволеному поводженні правонабувача за цінним папером і належній кореля- ційно підпорядкованій йому поведінці (діям обо утриманню від дій) емітента по виконанню взятих ним на себе обов’язків. Дозво- лена поведінка правоволодільця за цінним папером полягає в ре- алізації належних йому речових, зобов’язальних або зобов’язально- депозитарних правоможностей, а також здійсненні права на захист і самозахист в разі протиправних дій емітента або третіх осіб. Належна поведінка емітента цінного папера полягає в позитивних діях або стримуванні від дій, що становлять його обов’язок, а також у необхідності терпіти невигідні майнові наслідки в разі порушен- ня взятих ним на себе зобов’язань. Позитивні дії емітента поляга- ють у виконанні взятих ним на себе в результаті видачі цінного папера зобов’язань.

 

Крім того, як і інші пасивно-зобов’язані в абсолютному правовідношенні особи, він зобов’язаний утримува- тися від дій, що порушують права і законні інтереси власника документарного цінного папера. Обов’язок утримуватися від дій, що порушують право власності на цінний папір, покладається не тільки на емітента, але і на всіх без винятку третіх осіб. Зобов’язана за цінним папером особа (емітент) одночасно є суб’єктом фактич- но двох відносно самостійних різновидів обов’язків, що визнача- ють особливості змісту досліджуваних речово-зобов’язальних правовідносин. По-перше, активних (що полягають у встановленій для неї змістом документа міри обов’язкового поводження) і па- сивних (поряд з іншими третіми особами не перешкоджати влас- нику документа в здійсненні належних йому правоможностей). У цьому слід вбачати прояв змішаного характеру змісту емісійно- посвідчувальних правовідносин. Викладене, а також аналіз положень ч. 2 ст. 194 ЦК України, згідно з якими до особи, що набула права власності на цінний папір, переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються, дає підстави зробити висновок про нерозривну єдність прав на цінний папір і прав з нього. А тому будь-який поділ комплексу заснованих на оформленні і випуску цінного папера в цивільний оборот дозволених дій управоможеної особи в теоретичних до- слідженнях можливий умовно, умоглядно, з використанням ме- тодів аналізу і синтезу. Розгляд суб’єктивних прав і кореспондую- чих їм обов’язків у межах єдиного змісту цивільних правовідносин у літературі є загальновизнаним . Характер і особливості право- мірної поведінки суб’єктів емісійно-посвідчувальних відносин, у межах якої здійснюються посвідчені цінними паперами майнові права, визначені нормативно. Комплекс окремих правових засобів праворегуляції, визначених встановленим для цінних паперів пра- вовим режимом, є критерієм відмежування цих відносин від інших видів соціально-правових зв’язків, що виникають у приватнопра- вовій сфері суспільних відносин. «Різні види правових відносин відмежовуються одні від одних не за характером самої поведінки зобов’язаних осіб, а за характером юридичних засобів, що забезпечують цю поведінку, тобто за характером правоможностей і обов’язків суб’єктів правовідношення», — зазначає з цього приводу О. С. Йоффе .

 

Таким чином, можна твердити про значущість прав і обов’язків суб’єктів розглядуваних правовідносин як окремої видо- вої групи. Специфіка цих правовідносин і подвійна правова приро- да цінних паперів обумовлюють суттєві особливості механізму здійснення прав і обов’язків, що становлять їх зміст. З цього випли- ває загальновідомий у цивілістиці висновок про те, що цінні папери водночас можуть бути об’єктом речових і зобов’язальних правовід- носин. Останні традиційно розглядаються доктриною цивільного права як такі, що мають суттєві відмінності з точки зору механізмів їх реалізації та істотну змістовну своєрідність. Ці відмінності по- лягають, передусім, у тому, що речові права на цінні папери забез- печують статично-динамічні аспекти їх участі в цивільному обо- роті і реалізуються автономно, без звернення до інших осіб. Здій- снення прав, що підлягають віднесенню до зобов’язального зміс- товно-структурного блоку емісійно-посвідчувальних відносин, навпаки, характеризується відсутністю такої автономії. Адже без зверненого до емітента-боржника юридично забезпеченого і посвідченого цінним папером права вимоги зобов’язальні правомож- ності взагалі реалізації не підлягають. Особливості реалізації прав «на папір» і «з папера» визнача- ються інструментальною правовою природою цінних паперів як об’єктів-інструментів посвідчення майнових прав. Механізм здій- снення права «на папір» має допоміжний характер і функціональ- но обумовлений формою випуску та обігу цінних паперів. Стосов- но документарних цінних паперів його дослідив М. М. Агарков . Квінтесенцію цього механізму становить необхідність пред’явлення цінного папера для реалізації посвідченого ним майнового права. Ще одна особливість механізму реалізації майнових прав, посвід- чених цінними паперами, полягає в наявності певних меж його здійснення і захисту. «Будь-яке суб’єктивне право, — зазначає з цього приводу В. П. Грибанов, — будучи мірою можливої поведін- ки управоможеної особи, має визначені межі як за своїм змістом, так і за характером його здійснення. Межі ці можуть бути менши- ми або більшими, але існують вони завжди» . Володіння на закон- них підставах заснованим на цінному папері єдиним комплексним суб’єктивним правом тягне за собою для управоможеної особи обов’язок при його здійсненні не порушувати законні права і охо- ронювані законом інтереси інших суб’єктів цивільних правовід- носин. При порушенні заснованих на володінні документом закон- них прав і інтересів власник цінного папера управоможений ре- алізувати своє право на захист за допомогою як юрисдикційних, так і неюрисдикційних способів захисту.