Бездокументарні цінні папери в аналогічних випадках також можуть бути емітовані в цивільний оборот безперешкодно. Під- ставою виникнення бездокументарних цінних паперів є юридич- ний склад. Його центральна складова — це не тільки формалізо- ваний у глобальному сертифікаті односторонньо-управоможуючий правочин емітента, але й інші юридично вагомі дії, наприклад, державна реєстрація випуску цінних паперів. Стосовно іменних і ордерних цінних паперів така можливість ускладнюється через необхідність вказівки імені їхніх перших набувачів у їх змісті і звичаїв ділового обороту щодо недопустимості виправлень у тек- сті. Бездокументарні цінні папери в цьому разі також можуть бути емітовані в цивільний оборот безперешкодно. Запропонований варіант вирішення поставленої проблеми, таким чином, теж узгоджується із запропонованим підходом сто- совно розгляду дій по оформленню і випуску (видачі) цінних па- перів як здійсненого емітентом одностороннього правочину. Таким чином, механізм встановлення емісійно-посвідчуваль- них відносин є досить складним (складається не з одного, а з кількох юридично значущих актів) з точки зору його структурно- змістовного наповнення, а також враховуючи проміжні (оформ- лення цінного папера як готового до емісії об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав) і остаточні (виникнення посвідчених цінними паперами майнових прав) наслідки його функціонування. Однак очевидно, що у всіх випадках учасники емісійно-посвідчу- вальних відносин для набуття відповідного майнового права (чи то права власності на майно, від якого власник відмовився, чи будь-якого іншого майнового права) на підставі вчиненого іншою особою одностороннього правочину повинні здійснити відповідні зустрічні юридично значущі дії, достатні для правильного (не деформованого) сприйняття їх волі, виявлення якої може набува- ти характеру фактичних, конклюдентних дій або підлягає обов’ язковій формалізації в письмовому або електронному документі. Цей висновок випливає передусім з того факту, що досліджуваний механізм забезпечує виникнення емісійно-посвідчувальних пра- вовідносин.

Як і будь-які інші правовідносини, вони виникають як мінімум між двома суб’єктами, а тому волевиявлення, що свідчить про бажаність для них їхнього виникнення на тому чи іншому етапі розвитку механізму їх встановлення, повинне бути виражене кожним із учасників. Особливості здійснюваного емітентом одностороннього пра- вочину по формалізації посвідчених цінними паперами майнових прав і основні правові наслідки його вчинення полягають у наступ- ному. Одностороння формалізація майнових прав у видових конструкціях цінних паперів дає змогу надати їм значення своєрідної правової константи (з огляду на їх змістовну незмінність протягом усього строку їх випуску та обігу, що не притаманна договірним відносинам). Фіксація посвідченого цінним папером майнового права в незмінному (за змістом і обсягом) стані є прийомом пра- вового регулювання, застосування якого обумовлено тим, що на- далі воно (на відміну від установленого договором) не може ви- дозмінюватись, оскільки емітент і наступні (після першого) набу- вачі прав на них не вступають у безпосередні стосунки між собою. Формалізована в розглядуваному правочині одностороння обіцян- ка емітента як боржника виконати свій обов’зок, що становить корелят посвідченого цінним папером майнового (зобов’язального) права проти пред’явлення документарного цінного папера або із застосуванням відповідних механізмів його реалізації в межах Національно-депозитарної системи України, дає змогу в майбут- ньому набувати права вимоги до нього невизначеному колу осіб, з якими він ніколи не вступає в безпосередні стосунки.

На підставі цього односторонні дії емітента по установленню майнових прав шляхом оформлення сертифікатів документарних цінних паперів або глобальних сертифікатів на весь їх випуск у бездокументарній формі набувають унікальної для приватноправової сфери значу- щості. Адже сертифікати документарних цінних паперів мають значення особливої форми односторонньо-управоможуючого пра- вочину, яка за умови належного виконання вимог чинного законо- давства України щодо їх змістовного наповнення надає їм значен- ня об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Значущість глобальних сертифікатів як форми розглядуваного односторонньо- управоможуючого правочину полягає в охопленні формалізованим у них волевиявленням емітента єдиного конгломерату посвідчених цінними паперами одного випуску рівновеликих за обсягом і зміс- том майнових прав, об’єднаних єдністю правової мети (наприклад, у ощадних (депозитних) або інвестиційних сертифікатах, акціях або інших цінних паперах масових емісій — це інвестування кош- тів, розмір яких визначається загальною сумою їх номінальних вартостей).

Таким чином, дії по установленню майнових прав, що супро- воджуються оформленням сертифікатів цінних паперів, постають як односторонньо-управоможуючий правочин, правові наслідки вчинення якого не мають автономного характеру. У зв’язку з цим вказаний правочин набуває значення одного із юридичних фактів незавершеного юридичного складу, а відтак підставою виникнен- ня майнових прав, посвідчених цінними паперами, є його повна завершеність. За умови виконання вимог щодо форми і реквізитно- змістовного складу вказаного правочину сертифікат документар- ного цінного папера (як його форма) набуває значення унікально- го оборотоздатного об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Формою виразу односторонньої волі емітента стосовно на- дання вказаного значення цінним паперам бездокументарної фор- ми фіксації щодо всього їх випуску є глобальний сертифікат. Він не набуває оборотоздатності, оскільки являє собою інструмент формалізації загальної кількості об’єднаних спільною метою «роз- порошених» майнових прав, посвідчених цінними паперами од- ного випуску, оборотоздатність яких (їх усіх і кожного з них окре- мо) забезпечується застосуванням нормативно визначених механіз- мів організації їх випуску та обігу в межах Національної депози- тарної системи України.

Отже, посвідчені цінними паперами майнові права становлять зміст наявних (таких, що виникли і розвиваються) емісійно-посвідчувальних відносин лише після надання сертифікатам (гло- бальному чи індивідуальному) належної форми і реквізитного складу, а також за умови послідовного накопичення інших необ- хідних юридичних фактів і належного здійснення процедури емісії. Адже виникнення цінних паперів як оборотоздатного об’єкта-інс- трумента посвідчення майнових прав у цивільному обороті мож- ливе лише у випадку наявності цілісної сукупності необхідних юридичних фактів, юридичний склад яких визначається особли- востями їх видової конструкції і формою випуску. Його складови- ми завжди є односторонньо-управоможуючий правочин емітента по установленню майнових прав шляхом оформлення цінних па- перів масових або індивідуальних емісій і наданню їм значення об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав, а також їх емісія (випуск або видача) в поєднанні з іншими необхідними юридич- ними фактами. Лише чітке дотримання нормативно визначеної послідовності настання вказаних юридичних фактів і наявність їх повної сукупності приводить до виникнення у перших набувачів посвідчених цінними паперами майнових прав і кореляційних суб’єктивних обов’ язків емітента. Розглянемо змістовну специфіку і основні функціональні за- лежності між основними елементами юридичного складу, що є підставою виникнення майнових прав, посвідчених цінними па- перами.