Проблематика визначення місця положень актів цивільного законодавства України про цінні папери в системі цивільного пра- ва в сучасних умовах набуває особливої актуальності, враховуючи активність процесів нормотворчості, що стосується цієї важливої сфери суспільних відносин. І. П. Малинова з цього приводу зазна- чає, що «саме право існує у формі структурно впорядкованого сектора, сфери соціального простору, в якому вся різноманітність суспільних відносин подана (відображена) в особливому ракурсі, під специфічним кутом зору — в інваріантах санкціонованої юри- дичної нормативності» .

 

Далі вона наголошує, що «суспільні від- носини об’єктивуються в праві не безпосередньо, а системно опосередковуючись усією його структурною цілісністю» . Вихо- дячи з цього, система цивільного права як структурована правова реальність має об’єктивний характер, тому її дослідження важли- ве не тільки в гносеологічному аспекті. Наукове пізнання системи цивільного права, на наш погляд, має суттєве значення і для по- дальшого вдосконалення положень чинних актів цивільного зако- нодавства України, і для довгострокового прогнозування тенденцій виникнення нових різновидів відносин та необхідності прийняття нових нормативно-правових актів для їх упорядкування. «Пізнана наукою об’єктивно існуюча система права служить компасом для законодавця» , — вважає І. П. Малинова. Об’єктивний характер системи права підкреслив В. К. Райхер, який розглядав її як наукову конструкцію, що об’єктивується потім у суспільній свідомості в міру її впровадження в науку, практику, законодавство .

 

Отже, можемо зробити висновок, що дослідження системи цивільного права (як об’єктивно існуючої правової реальності) в цілому, а також окремих її сегментів має однаково важливе значення і для науки, і для практики, і для законодавства. Систему цивільного права, таким чином, слід сприймати як цілісне функціонально узгоджене нормативне утворення, внутрішня структурованість якого полягає в умовному згрупуванні окремих правових спіль- ностей у підгалузі, прості об’єднання інститутів, інститути, субін- ститути і об’єднання норм, що забезпечують упорядкування від- повідних змістовно споріднених груп особистих немайнових і майнових відносин, охоплюваних сферою приватноправової регу- ляції. Здійснення систематики положень про цінні папери є акту- альним та своєчасним, оскільки «визначення місця відповідної правової спільності в системі права дає змогу забезпечити їй внут- рішню узгодженість і юридичну єдність» . Аналіз права як певної узгодженої системи норм (тобто з ура- хуванням його системності) здійснює С. С. Алексєєв. «Як струк- туроване, системне явище, — пише він, — право вирізняється багаторівневою ієрархічною структурою — одним із найбільш виразних показників високого ступеня його інституційності» . Структура цивільного права визначає насамперед його особливості як нормативного утворення, його спеціально-юридичний зміст.

 

Право кожної країни, будучи єдиним за своєю сутністю і своїм соціально-політичним змістом, як цілісне нормативне утворення характеризується внутрішньою розчленованістю, диференціацією на відносно автономні і водночас пов’язані між собою частини — нормативні розпорядження, інститути, галузі, що утворюють, у свою чергу, асоціації, групи, об’єднання і, крім того, можуть про- являтися у вторинних структурах . Правові спільності, норми яких регулюють суспільні відноси- ни, що виникають у відповідній галузі, як правило, формуються протягом тривалого часу. Для розробки і прийняття нормативних Слід зауважити, що С. С. Алексєєв оперує поняттями «структура» і «система» права, визначаючи право як «структуроване, системне явище» (Алексеев С. С. Общая теория права. – Т. 1. – С. 240). актів, норми яких становлять ту чи іншу правову спільність, потрібні накопичення емпіричних знань, врахування правозастосовної практики, а також активна діяльність суб’єктів нормотворчості.

 

Особливості регламентаційної основи механізму правового регулю- вання емісійно-посвідчувальних відносин дають підставу окресли- ти проблему визначення місця положень про цінні папери в системі цивільного права. Адже сукупність норм, що забезпечують правове регулювання емісійно-посвідчувальних відносин, підлягає розгляду як окрема правова спільність (як сукупність взаємопов’язаних нор- мативних приписів). Для визначення шляхів її розв’язання необ- хідно враховувати не тільки зазначені, але й деякі додаткові чин- ники. Це і тенденції розвитку національної правової системи взагалі, і системи цивільного права України зокрема, обумовлені стратегічним євроінтеграційним курсом її подальшого розвитку, і прогнозування формування нових правових спільностей, і забез- печення механізмів скорочення прогалин у правовому регулюван- ні роглядуваних відносин тощо. Вирішення цих завдань тісно пов’язане з визначенням місця відповідних правових спільностей (як сформованих і усталених, так і тих, що перебувають у стадії формування, становлення) у системі цивільного права. Елементний склад структури права визначає і Н. І. Сенякін. Як елементи структури права він обґрунтовано розглядає «норму права, галузь, підгалузь, інститут і субінститут, що у своїй сукуп- ності покликані максимально враховувати різноманітність регу- льованих суспільних відносин, їх специфіку і динамізм» .

 

Показо- во, що при перерахуванні правових спільностей, що становлять структуру права «за низхідною», Н. І. Сенякін на перше місце (з урахуванням її значущості в системі правового регулювання) ставить норму права. Первинним, вихідним підрозділом будь-якої галузі права є одиничне нормативне юридичне розпорядження, або норма права. Поєднуючись між собою, нормативні розпорядження складаються в певні правові утворення. Характер цих утворень, їх співвідношення і ієрархія обумовлені логічною природою і рівнем нормативних узагальнень . Нині норми, що забезпечують правове регулювання відносин, які виникають у розглядуваній сфері, міс- тяться не тільки в ЦК України, але і в цілому ряді законів і підза- конних нормативних актів України, які являють собою законодавство про цінні папери. Загальна кількість норм, що містяться в зазначених актах цивільного законодавства України, на сьогодніш- ній день це виокремлений і досить значний за обсягом норматив- ний масив при стійкій тенденції подальшого збільшення їх загаль- ної кількості, що зберігається дотепер. Одна з найважливіших особливостей структури права полягає в тому, що всі елементи, які її утворюють (за винятком норматив- ного розпорядження — первинного осередку правової системи), охоплюються поняттям «правова спільність». Правові спільності виражають засади внутрішнього узгодження норм, що становлять цивільне право, а також характерні для нього процеси інтеграції нормативного матеріалу.

 

Термінологічне сполучення «правова спільність» має широке застосування. Під правовою спільністю в інструментальній теорії права розуміють всі об’єднання або комплекси норм, навіть якщо вони не вирізняються повним набором структурних ознак і показників юридичної своєрідності. Кожна правова спільність, виокремлюючись у самому змісті права, має юридичну своєрідність. Реальним показником існування правової спільності є нормативні узагальнення. Кожне нормативне розпо- рядження, особливо сформульоване за допомогою абстрактного способу викладення, містить певний узагальнюючий момент. Для правової спільності також характерна органічна єдність норма- тивних узагальнень. Ця єдність може бути двох видів. По-перше, у ряді випадків правова спільність включає загальні норми — норми-принципи, норми-завдання, дефінітивні положення та ін. По-друге, це характерно для всіх випадків — нормативні узагаль- нення ніби «розчинені» в спільності, виражені у вигляді єдиної термінології, деяких усталених понять, загальних прийомів регулювання та ін.

 

Дослідження місця положень про цінні папери (як єдиної правової спільності) в системі цивільного права дає змогу зробити висновок про властиву їм органічну єдність нормативних узагальнень. По-перше, досліджувана правова спільність формально виокремлена і виражена нормами законодавства про цінні папери. Крім того, вона має загальні і спеціальні норми, а також дефінітивні положення, регламентаційна дія яких орієнтована на єдину сферу Алексеев С. С. Структура советского права. – С. 36–37. правового регулювання — відносини, що виникають у сфері ви- пуску й обігу цінних паперів. Положення Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» містять загальне визначення цін- них паперів, поняття окремих видів цінних паперів, визначають способи передачі цінних паперів, регламентують порядок їх ви- пуску і обігу і т. д. Про якісно новий рівень використання норма- тивних узагальнень у ході формування цивільного законодавства свідчить закріплення положень глави 14 розділу ІІІ Книги першої ЦК України. В них містяться як загальні положення про цінні папе- ри, так і норми, що забезпечують регламентацію відносин стосовно окремих їх груп і видів. Закріплення основних положень, які регла- ментують відносини, що виникають у сфері випуску і обігу цінних паперів, на рівні окремої глави основного акта кодифікації сфери приватного права свідчить про визнання законодавцем самостійно- го правового значення даної правової спільності. По-друге, нормативні узагальнення, врахування яких забезпе- чує необхідний рівень ефективності правового регулювання від- носин у сфері випуску і обігу цінних паперів, об’єктивуються у вигляді єдиної термінології. Зокрема такими, що використовують- ся тільки в ході формування положень про цінні папери (як єдиної правової спільності), є терміни «індосамент», «індосація», «диві- денд» тощо.