Правовий режим цінних паперів Одним із найбільш важливих і визначальних елементів механіз- му правового регулювання як міжгалузевої категорії є нормативна основа. Гадаємо, що термінологічне словосполучення «норматив- на основа» слід замінити іншим, термінологічно більш відповідним словосполученням. Необхідність його запровадження обумовлена врахуванням суттєвої питомої ваги локальних норм і положень актів саморегулювання, що використовуються при забезпеченні регламентації відносин у приватноправовій сфері.

 

Усю сукупність положень, що забезпечують впорядкування відносин у сфері ви- пуску та обігу цінних паперів доцільно, таким чином, називати не нормативною, а регламентаційною основою досліджуваного ме- ханізму, яку структурно визначають два взаємопов’язані рівні — нормативний та піднормативний. Регламентаційна основа механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин не тільки забезпечує необхід- ну одноманітність його регламентаційного впливу на відносини, що підлягають регламентації, а й урахування особливостей функ- ціонування в цивільному обороті окремих різновидів цінних па- перів.

 

Вирішення цього завдання досягається закріпленням у відповідних нормативних актах комплексів взаємопов’язаних норм, що забезпечують правове регулювання окремих груп емісій- но-посвідчувальних відносин з урахуванням їх специфіки. Це обумовлює внутрішню структурованість регламентаційної основи (як цілісної сукупності норм) розглядуваного механізму правово- го регулювання і можливість поділу норм, що її становлять, на окремі правові спільності (субінститути).

 

Норми права, з яких складається кожна із вказаних правових спільностей, визначають окремі цілісні ідеальні моделі бажаної поведінки суб’єктів окремих видів розглядуваних відносин. Вони також визначають і способи та прийоми її правового забезпечення, необхідні для найбільш оптимального регламентаційного впливу на них. У цьому контек- сті слід погодитися з висновком В. А. Сапуна про те, що «від правильного вибору правових засобів залежить в кінцевому під- сумку досягнення цілей правового регулювання, а відтак ефектив- ність права в цілому. Недооцінка, невірний вибір юридичних за- собів, прийомів, закладених у нормативній основі правового регу- лювання, призводять до збоїв у реалізації права, зниження право- вого ефекту» . Розглядаючи норми права як визначальну ланку нормативної основи механізму правового регулювання , С. С. Алексєєв бачить право в цілому як «єдиний нормативний механізм регламентування (нормування) суспільних відносин» .

 

 Екстраполювавши цю думку у сферу правового регулювання приватноправових відносин, роби- мо висновок, що як єдиний нормативний механізм регламентування (нормування) суспільних відносин цивільне право підлягає розгля- ду як цілісне системне утворення. «Право в суспільстві, — зазначає Б. В. Шейндлін, — є не проста множина норм, не сумарне виражен- ня, а щось цілісне (єдине). Це якісно визначена сукупність — сис- тема норм, що становить особливу соціальну реальність» . На ці висновки слід зважати і при дослідженні нормативної основи ме- ханізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин. Саме системна, цілісна, взаємопов’язана сукупність нормативних положень про цінні папери забезпечує регулятивний вплив на від- носини, пов’язані з їх випуском та обігом. Розглянемо окремі рівні, які визначають структуру регламен- таційної основи механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин.

 

Нормативний рівень регламентаційної основи досліджуваного механізму становить система норм, які забезпечують регламента- цію відносин, що складаються в процесі оформлення, випуску і подальшої участі цінних паперів у цивільному обороті. Саме її нормативний рівень зумовлює особливий, виокремлений порядок їх правової регламентації — правовий режим цінних паперів. С. С. Алексєєв розглядає категорію «правовий режим» як визначений «порядок регулювання, котрий виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе сполучення взає- модіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобов’ язувань і створюють особливу спрямованість правового регулю- вання» . В юридичній літературі проблема визначення категорії «правовий режим» як у загальнотеоретичному, так і в галузевому аспекті є дискусійною. «Попри те, що аналізу правових режимів присвячена велика галузева наукова література, якогось загально- визнаного розуміння цього явища не склалося» , — зазначав із цього приводу С. С. Алексєєв. Однак у процесі визначення більшістю дослідників правового режиму як категорії загальним у їх поглядах є його обумовленість нормами права. Деякі з них зосе- реджують увагу на меті, задля досягнення якої він встановлюєть- ся. Зокрема, правовий режим вони розуміють як соціальний режим певного об’єкта, закріплений правовими нормами і забезпечений сукупністю юридичних засобів , або як сукупність засобів, заходів і норм для досягнення відповідної мети .

 

У цивілістиці суттєве значення має термінологічне застосування розглядуваної категорії стосовно майна. Під правовим режимом майна одні правники пропонують «розуміти не тільки встановлений законодавством порядок його використання, допустимі способи і межі розпорядження ним, але й особливості поведінки людей та їх колективів із приводу певного майна» . Інші правознавці визначальне для характеристики правового режиму значення норм права хоч і не зазначають текстуально, але презумують. Зокрема, Р. К. Русинов і А. П. Семітко зауважують, що терміном «правовий режим» «поАлексеев С. С. Теория права. – С. 170. значається специфіка юридичного регулювання певної сфери сус- пільних відносин за допомогою різних юридичних засобів і спо- собів» . Правовий режим як встановлений нормами права певний порядок регламентації суспільних відносин, що виникають з приводу відповідного об’єкта (зокрема, цінних паперів), виражає специфіку регулятивного впливу права на соціально-правові зв’язки, які підля- гають регламентації. Зазначена С. С. Алексєєвим особлива спрямо- ваність регламентаційного впливу механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин забезпечується шляхом взаємодії цілісної сукупності таких юридичних засобів і способів. Терміни «механізм правового регулювання» і «правовий ре- жим» як структурні елементи єдиного понятійного ряду правових категорій, що термінологічно опосередковують процес впорядку- вання емісійно-посвідчувальних відносин, взаємообумовлені і функціонально залежні. Розглядаючи значення закріплення і по- дальшого вдосконалення механізму правового регулювання, В. Б. Ісаков зауважує: «Закріплення і вдосконалення механізму правового регулювання в кінцевому підсумку спрямоване на те, щоб створити для суспільних відносин найбільш сприятливі умо- ви розвитку, захистити їх від порушень і несприятливих тенденцій, уникаючи при цьому значних організаційних витрат: словом, зро- бити так, щоб усе народне господарство працювало динамічно, ніби в саморегулюючому режимі» . Вказані судження слід розгля- дати в більш широкому значенні, маючи на увазі можливість їх поширення не тільки на відносини, які виникають у «народному господарстві» (з урахуванням запропонованої ним об’єктивно застарілої термінології).