Саме в такому розрізі в подальшому категорія «механізм правового регулювання» підлягає застосуванню в ході здійснення дослідження особливостей впорядкування відносин, що виникають у сфері випуску та обігу цінних паперів. Завважимо, що в останньо- му значенні він не підлягає розгляду як окрема структурна складова загальногалузевого механізму цивільно-правового регулювання, а має самостійне термінологічне значення і в подальшому вони будуть використовуватись саме в такому контексті. Разом з тим, сутнісні і структурні особливості цієї загальногалузевої категорії підлягають врахуванню при дослідженні специфіки механізму правового регулю- вання будь-яких відносин, які становлять предмет цивільного права. Тому слід виходити з можливості екстраполяції доробку як теорії права, так і цивілістики стосовно структури, стадій та інших аспектів правової характеристики розглядуваної категорії при дослідженні її безпосереднього локального регламентаційного впливу на відносини, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів. Розгляд особливостей механізму цивільно-правового регулю- вання з урахуванням його «зовнішньої організації» (у термінології, запропонованій В. М. Горшеньовим) дає змогу звернути увагу на його зв’язок з іншими категоріями, які функціонально з ним пов’язані.

Зокрема, як тісно пов’язані між собою слід розглядати механізм і метод цивільно-правового регулювання. Їх зв’язок помітний як на рівні досліджень, здійснених у межах інструмен- тальної теорії права (звісно, в загальногалузевому контексті на рівні взаємодії категорій «механізм» і «метод»), так і в цивілістиці. Вивчаючи критерії вирізнення окремих галузей права у їх системі, С. С. Алексєєв акцентує увагу на вирішальному значенні особли- вих, тільки їм властивих методу і механізму правового регулюван- ня, говорячи про визначальну роль предмета правового регулюван- ня . У цивілістичних дослідженнях на зв’язок методу і механізму цивільно-правового регулювання вказує В. Ф. Яковлєв. «Риси, що характеризують правове становище суб’єктів, — пише він, — ви- являються у вигляді ознак цивільно-правового методу в механізмі правового регулювання та його елементах, зокрема в елементах правовідносин» . У сформульованому ним понятті методу цивіль- но-правового регулювання простежується взаємозв’язок категорій з точки зору їх обопільного загального регламентаційного впливу на особисті немайнові і майнові відносини: «...цивільно-правовий метод — це спосіб впливу на відносини, що є дозвільним, характе- ризується наділенням суб’єктів на засадах їх юридичної рівності спроможністю до правоволодіння, диспозитивністю та ініціати- вою, забезпечує встановлення правовідносин на основі правової самостійності сторін» .

Разом з тим, розглядаючи взаємозв’язок і взаємозалежність методу і механізму цивільно-правового регу- лювання, В. Ф. Яковлєв наголошує на їх самостійному значенні як окремих категорій: «Водночас було б невірно ототожнювати зовнішні ознаки цивільно-правового методу в елементах механізму цивільно-правового регулювання із самими рисами методу цивіль- ного права» . Як приклад такого необґрунтованого ототожнення він наводить випадки, «...коли як ознаки методу визначають навіть не особливості елементів механізму правового регулювання, а самі елементи — наприклад юридичні факти» . З огляду на викладене слід звернути увагу на функціональний зв’язок методу і механізму цивільно-правового регулювання відносин, що становлять предмет цивільного права. Завдяки цивільно-правовому методу як способу (точніше, сукупності способів) впливу на особисті немайнові і майнові відносини забезпечуються функціональний зв’язок усіх елементів та взаємодія і послідовний розвиток основних стадій механізму цивільно-правового регулювання і в кінцевому підсумку (в ідеалі) настає той правовий ефект, на досягнення якого спрямо- ване його функціонування. Механізм цивільно-правового регулювання є пов’язаним з га- лузевим режимом цивільного права як галузі права.

Вирізняючи як особливість кожної галузі наявність особливого юридичного ре- жиму, що характеризує те, як, якими способами — через дозволи, заборони, зобов’язування — здійснюється правове регулювання, С. С. Алексєєв робить висновок, що цивільне право тяжіє до дозволів . Виходячи з основних концептуальних положень ЦК України та інших актів цивільного законодавства, регламентаційний вплив, забезпечуваний взаємодією елементів механізму і методу цивільно-правового регулювання на відносини, що становлять предмет цивільного права, не повинен перешкоджати ініціативі самих учасників цивільних правовідносин. Активність суб’єктів цивільного права в процесі правореалізації відіграє істотну роль у забезпеченні дієвості механізму цивільно-правового регулюван- ня. Як слушно зауважує В. А. Витушко, «в механізмі цивільно- правового регулювання неоціненну роль відіграють свідомість, освіта, культура людей, як тих, хто створює закони, так і тих, хто застосовує їх або зовсім нічого не знає про них. У той же час при реалізації своїх прав важливим є прояв їх активності» . До цього слід додати, що зайво детальна регламентація від- носин, що складаються в приватноправовій сфері, суперечила б характерному для цивільного права юридичному режиму загаль- но-дозвільної спрямованості. Тож висновок С. С. Алексєєва про те, що цивільне право тяжіє до дозволів, видається занадто обе- режним. З огляду на диспозитивність і загальнодозвільну спря- мованість методу цивільно-правового регулювання, загальні доз- воли в цивільному праві домінують над загальними заборонами і позитивними зобов’язуваннями. В. Д. Сорокін, розглядаючи особливості цивільно-правового типу правового регулювання, з цього приводу зазначає, що «найменування даного типу правово- го регулювання, будучи певною мірою умовним, відбиває, однак, головне в його соціальній ролі, яка знаходить вияв у переважному закріпленні домінуючого елемента — дозвоління — нормами ма- теріального цивільного права…» .

Дозвоління є основоположними і при характеристиці способів цивільно-правового регулювання, що визначають взаємодію досліджуваних методу і механізму з урахуванням їх обопільного регламентаційного впливу на відно- сини, які становлять предмет цивільного права. Враховуючи його єдність і водночас диференціацію на особисті немайнові і майнові відносини і їх внутрішню градацію, кожна з них підпорядкована загальному і водночас відособленому регламентаційному впливу механізму правового регулювання приватноправових відносин. З цієї точки зору він підлягає умовному розмежуванню на окремі механізми правового регулювання особистих немайнових і май- нових відносин відповідно. Вони можуть диференціюватись на механізми правового регулювання речових, зобов’язальних або інших предметно і функціонально визначених груп відносин, одну з яких і становлять соціально-правові зв’язки, які виникають стосовно цінних паперів. Розглянемо специфіку механізму правового регулювання май- нових відносин, пов’язаних із виникненням і здійсненням посвід- чених цінними паперами майнових прав. Важливість цих відносин для забезпечення економічної та фінансової стабільності України об’єктивно обумовлює необхідність забезпечення комплексного регулятивного впливу і особливого контролю в цій сфері з боку держави.

Слід навести цікаві міркування з цього приводу, висловлені ного механізму державного регулювання ринкових економічних відносин, зазначаючи розрізненість основних засад регламентації відносин, що виникають в окремих секторах економічного про- стору України. Однак він наголошує, «…що лише засади право- вого регулювання діяльності на ринку цінних паперів (ст. 116 ГК України) …містять визначення цілей, а в окремих випадках і засобів такого державного регулювання, позначають таким чином його присутність і необхідність у відповідній сфері господарсько-право- вого регулювання» . Елементний склад загальної структури право- вого регулювання емісійно-посвідчувальних відносин об’єктивно визначається органічним комплексом засобів правового впливу як приватноправового, так і публічно-правового характеру.