У реальній дійсності складно розділити сам процес правового впливу, засоби, які його забезпечують, і його результат. Водночас нормальний хід здійснення прав і виконання обов’язків суб’єктами права (як бажаний і кінцевий результат регламентацій- ного впливу) можна оцінити з точки зору зовнішнього вираження і результативності дії механізму правового регулювання у відповід- ній сфері відносин. Категорія «механізм правового регулювання» застосовується всіма галузями права як у гносеологічному, так і в термінологічному аспектах. Має вона суттєве значення і для цивілістичних досліджень. Сучасною доктриною цивільного права використовуються ка- тегорії «механізм цивільно-правового регулювання» і «механізм правового регулювання». Вони були введені в понятійний апарат цивілістики В. Ф. Яковлєвим, який оперував вказаними термі- нологічними словосполученнями в ході здійснення дослідження методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин, використовуючи їх в однаковому контексті. Перше більш наочно вказує на вузькогалузеве термінологічне застосування міжгалузевої за своїм методологічним значенням правової категорії.

З погляду широти охоплення його регулятивним впливом усіх груп відносин, що становлять предмет цивільного права, словосполучення «ме- ханізм цивільно-правового регулювання» підлягає застосуванню як загальноцивілістична категорія. Вона може застосовуватись для визначення як його глобального значення для регламентації особистих немайнових і майнових відносин, що становлять пред- мет цивільного права, так і його локального впливу на окремі їх групи. Однак при дослідженні цього механізму в більш вузькому його категоріальному значенні — для окреслення забезпечуваного ним регламентаційного впливу на окремі групи цивільних від- носин — видається доцільним застосовувати друге із наведених словосполучень, яке є більш лаконічним.

З погляду універсальності регламентаційного впливу механізму цивільно-правового регулювання на приватноправові відносини він умоглядно може бути поданий як певний алгоритм, що визна- чається в словнику як «сукупність дій (динаміка. — В. Я.) і правил (статика. — В. Я.) для вирішення цього завдання (результат. — В. Я.)» . Це образне порівняння співвідноситься з одним із базових визначень механізму правового регулювання: «Механізм правового регулю- вання опосередковує діяльнісні аспекти (динаміка. — В. Я.) пере- ведення нормативності права (статика. — В. Я.) в упорядкованість суспільних відносин (результат його регулятивної дії. — В. Я.)» . Образне порівняння механізму цивільно-правового регулювання з алгоритмом — тобто певною послідовністю дій, за допомогою яких можна розв’язати певну задачу, — дає змогу акцентувати ува- гу на взаємообумовленості статичних, діяльнісно-динамічних і ре- зультативних аспектів забезпечуваного ним впливу на певні групи відносин, що становлять предмет цивільного права. У сукупності статичний, динамічний і результативний аспекти регламентаційно- го впливу механізму цивільно-правового регулювання на цивільні відносини забезпечують вирішення двох ідеальних взаємообумов- лених завдань. По-перше, це є забезпечення упорядкованості всієї сукупності суспільних відносин, що становлять предмет цивільно- го права. По-друге, через розглядуваний механізм (з урахуванням його глобального і водночас локального регламентаційного впливу) відбувається впорядкування окремих груп цивільних відносин. Цей результат досягається за рахунок можливості комбінованого і відбіркового застосування прийомів і способів правового регу- лювання, що забезпечують регламентацію особистих немайнових і майнових відносин у конкретній вузькій їх сфері.

Механізм цивільно-правового регулювання чітко є структуро- ваним і функціонально визначеним. Досліджуючи склад струк- турних елементів механізму цивільно-правового регулювання, слід враховувати міркування і пропозиції В. М. Горшеньова, які були запропоновані ним стосовно можливих аспектів дослідження спорідненої міжгалузевої категорії. Він пропонував розглядати цей механізм, «по-перше, із погляду його «внутрішнього» функціону- вання, коли аналізуються головним чином окремі форми і засоби правового впливу, а також виконувані ними функції (тобто власне механізм правового регулювання), по-друге — із погляду «зовніш- ньої» організації і безпосереднього вираження його управлінської природи, коли як предмет дослідження беруться організаційні сторони (форми) правового регулювання, вся сукупність правових форм діяльності держави і громадських організацій (тобто струк- тура правового регулювання)» . З урахуванням універсальності і загальногалузевого значення досліджень правознавців у галузі теорії права зазначений підхід підлягає застосуванню і при визначенні особливостей механізму правового регулювання приват- ноправових відносин.

Для цивілістичних досліджень важливими і прийнятними є обидва зазначених аспекти, тобто, з урахуванням термінології В. М. Горшеньова, — і «власне механізм правового регулювання», і «структура правового регулювання» цивільних відносин. Виходячи з міркувань відомого правника, вказана кате- горія може досліджуватись у цивілістиці (в тому числі всі групи особистих немайнових і майнових відносин) у кількох ракурсах. Об’єктом можливого розгляду можуть бути найбільш суттєві особливості механізму правового регулювання приватноправових відносин як загальногалузевої категорії. Окремому аналізу можуть підлягати його стадії, елементи, а також їх структурно-змістовна визначеність і взаємозв’ язок. Як окремо, так і в поєднанні з ін- шими елементами можуть вивчатись його складові (нормативна основа, юридичні факти, правовідносини тощо). Крім цього, кожна з них може розглядатись і як абстрактна цивілістична категорія, і в контексті аналізу особливостей конкретних груп особистих немайнових і майнових відносин. Для визначення специфіки його регламентаційного впливу на певні відособлені групи відносин, що становлять предмет цивільного права, слід конструювати від- повідне предметно визначене термінологічне словосполучення. Зокрема, в таких випадках доцільно застосовувати категорію «ме- ханізм правового регулювання» у фразеологічному поєднанні з чітко окресленою сферою його регламентаційного впливу. Маючи на увазі саме такий ракурс можливого використання розглядуваної категорії в цивілістичних дослідженнях, для позначення його впливу на сферу речових відносин Л. Ю. Василевська вживає термінологічне словосполучення «механізм речово-правового регулювання» . З аналогічних міркувань виходить і В. В. Меркулов, оперуючи у вказаному контексті словосполученнями «механізм регулювання майнових відносин» і «механізм регулювання товарно-грошових відносин» . Цей перелік може бути продовжений категоріями механізмів право- вого регулювання: особистих немайнових; речових; зобов’язальних; договірних; деліктних відносин тощо. Можна висловлювати різні міркування стосовно доцільності введення в категоріальний апарат цивілістики наведених словосполучень, але можливість застосу- вання розглядуваного механізму не тільки у «глобальному» (як за- гальноцивілістичної категорії), але і в «локальному» значенні (при дослідженні специфіки забезпечуваного ним регламентаційного впливу на окремі групи особистих немайнових і майнових відносин) є очевидною.