Правила виготовлення бланків цінних паперів, про які йшлося вище, визнають бланки квитків тиражних і миттєвих лотерей документами суворої звітності. На доктриналь- ному рівні вони також підлягають віднесенню до легітимаційних паперів. З одного боку, можна припустити, що саме з моменту, коли на лотерейний білет випав виграш, а стосовно страхового свідоцтва або полісу — настав страховий випадок, розглядувані папери і стають цінними, а їх власники набувають право вимоги. З другого боку, лотерейні білети й страхові поліси, незважаючи на їх значну подібність до цінних паперів, не можуть бути віднесе- ними до них. При цьому порівнянню підлягають легітимаційні і цінні папери, випущені в документарній формі. Бездокументарна форма випуску і обігу цінних паперів характеризується суттєвими особливостями, і це не дає змоги співвідносити їх.
По-перше, легітимаційні папери не призначені для забезпечен- ня оборотоздатності права, яке становить їх зміст. Цінні папери, навпаки, є правовим засобом забезпечення оборотоздатності май- нового права, що становить їх зміст.
По-друге, види цінних паперів і порядок їх обігу встановлю- ються законом (ч. 2 ст. 195 ЦК України). Положеннями чинного законодавства України лотерейні білети і страхові свідоцтва (полі- си і сертифікати) не віднесені до видів цінних паперів.
По-третє, одне тільки пред’явлення цих паперів не зобов’язує особу, яка їх видала, виконати зобов’язання, що міститься в них. Для виникнення і здійснення виражених у них прав, крім пред’явлення документа, повинні мати місце й інші обставини, які під- лягають обов’язковому врахуванню. Наприклад, необхідно, щоб на лотерейний білет припав виграш, а стосовно страхових сві- доцтв — настав страховий випадок. Можливість здійснення май- нових прав, що становлять зміст цінних паперів, виходячи із їх правової природи, виникає з моменту їх належного оформлення і видачі першому набувачу прав на них.
По-четверте, особливістю цінних паперів є те, що правовий режим об’єктів цивільних прав поширюється на них із моменту закінчення встановленого законодавством для відповідного їх виду і групи оформлення й випуску в оборот. Лотерейні білети і стра- хові свідоцтва в цьому аспекті з моменту їх випуску в цивільний оборот функціонують як документи, факт володіння якими не дає їх власнику ніяких майнових прав. Причому значна (а може, й переважна) частина випущених лотерейних білетів (крім білетів так званої безпрограшної лотереї) і страхових свідоцтв ніколи і не будуть розглядатися як документи, що надають їх власникам відповідні майнові права. На відміну від розглянутих документів, майнові права, що становлять зміст правовідносин, заснованих на оформленні і емісії цінних паперів, мають безумовний характер. Їхня безумовність полягає в тому, що здійснення забезпечується пред’явленням документа його власником із цією метою відповідно до умов їх випуску і не залежить від обставин, що можуть настати чи не настати в майбутньому. Майнові права, можливість придбання яких заснована на факті придбання лотерейних білетів чи укладення договорів страхування і одержанні страхових свідоцтв, є в досліджуваному аспекті умовними. Умовний характер визна- чається правовою невпевненістю в плані можливості чи немож- ливості настання в майбутньому юридичних фактів, передбачених умовами їх випуску і видачі відповідно.

Підставою виникнення розглядуваних майнових прав (можливість виникнення яких у майбутньому має імовірний характер) є настання відповідного юридичного факту. Такими юридичними фактами можуть бути падіння виграшу на лотерейний білет чи настання страхового випадку відповідно. Відносини, що виникають у сфері функціонування в цивіль- ному обороті лотерейних білетів і страхових свідоцтв (полісів), входять у сферу правового регулювання. Діяльність з поширення лотерей (включаючи державні грошові лотереї) чинне законодавство України відносить до азартних ігор. Відповідно до п. 29 ст. 9 Закону України № 1775-ІІІ від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійс- ненням лотерейної діяльності» від 21 вересня 2000 р. № 1969-ІІІ до ліцензійних видів діяльності належать випуск і проведення лотерей, організація і утримання тоталізаторів та ігорних закладів.

Таким чином, ця сфера (відносини, що виникають і в галузі про- ведення азартних ігор) охоплюється загальним впливом механізму правового регулювання майнових відносин. Основні умови їх проведення містяться в Інструкції про умови і правила проведен- ня підприємницької діяльності (ліцензійні умови) по створенню і утриманню ігорних закладів, організації азартних ігор і контролю за їх дотриманням, затвердженої наказом Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. № 86 із змінами, внесеними наказом Ліцен- зійної палати України від 15 лютого 2000 р. Інструкція встановлює види легітимаційних паперів і знаків, що використовуються при проведенні азартних ігор.

Легітимаційними паперами, що забезпе- чують механізм проведення азартних ігор, є лотерейні білети. Гра в казино, наприклад, відповідно до положень зазначеної Інструк- ції здійснюється із застосуванням ігрових жетонів, номінал яких встановлює керівництво організації (власник казино). Автоматичні пристрої, що забезпечують розіграш, також повинні працювати на жетонах (або інших замінниках гривні). Різновиди жетонів підля- гають розгляду як легітимаційні знаки. У літературі пропонуються різні підходи до визначення одностороннього чи двостороннього характеру правочинів, на яких засновані правовідносини, що ви- никають у галузі проведення ігор і парі. Р. Майданик пропонує розглядати їх як такі, що засновані на договорі . В. М. Ігнатенко, навпаки, кваліфікує відносини, що виникають у цій сфері, як такі, що засновані на зобов’язаннях з односторонніх дій .

Отже, чинне законодавство України не допускає довільного надан- ня статусу цінного папера правовим інструментам, що мають визна- чену схожість із ними. Це обумовлено особливою значущістю цінних паперів у цивільному обороті. Вона полягає в тому, що деякі цінні па- пери є різновидом правових засобів, які забезпечують функціонування кредитно-грошової системи (вексель, чек, облігації, казначейські зобов’язання тощо) або визначають важелі управління економікою України (акції). Виходячи з цього, відносини у сфері випуску і обігу розглядуваних об’єктів цивільних прав взагалі й цінних паперів масо- вих емісій зокрема контролюються спеціальним державним органом Державною комісією з цінних паперів та фондовому ринку. Таким чином, основними критеріями розмежування цінних і легітимаційних паперів (знаків) є специфіка їх юридичної приро- ди, котра визначає їх інструментальне призначення в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин або дозволяє розглядати їх поза межами його впливу відповідно. Їх диференціація визначається фактом законодавчого закріплення можливості випуску і подальшого функціонування цінних паперів як об’єктів-інструментів посвідчення оборотоздатних майнових прав. Не менш важливе значення має факт віднесення легітима- ційних паперів (знаків) до категорії документів суворої звітності або визнання відносин, що виникають у ході їх використання в цивільному обороті, такими, які виходять за межі правового ре- гулювання.

На відміну від легітимаційних паперів (знаків), цінні папери в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчуваль- них відносин виконують функціональне призначення особливого інструмента і форми втілення типових модельних схем побудови посвідчених ними майнових прав, тобто цивілістичних конструк- цій. Така їх роль у ньому забезпечує дієвість механізму здійснення посвідчених ними майнових прав на всіх етапах їх правового буття, починаючи з виникнення і закінчуючи реалізацією і захистом. Ле- гітимаційні папери і знаки, на відміну від цінних паперів, можуть бути віднесені до особливої категорії цивілістичних інструментів лише умовно. Крім того, вони не можуть визнаватися формою втілення цивілістичних конструкцій.