Крім конструкції цінних паперів, у цивільному обороті Украї- ни можуть функціонувати так звані легітимаційні папери і знаки. Особливості останніх полягають у тому, що, як і цінні папери (в одному із аспектів їх інструментального призначення), вони теж можуть посвідчувати відповідні можливості, які бувають як май- новими (лотерейний білет, страховий поліс), так і немайновими (квиток на право відвідування театру), маючи суто легітимаційне значення. Однак легітимаційні папери підлягають розгляду поза межами регламентаційного впливу механізму правового регулю- вання майнових (зокрема, емісійно-посвідчувальних) відносин. Вони виконують суто легітимаційно-посвідчувальну роль і, на від- міну від цінних паперів, на них не поширюється правовий режим матеріальних об’єктів цивільних прав.

 

Крім цього, легітимаційні папери (та знаки) не є формою вираження майнових прав, для якої законодавством встановлені правові наслідки недотримання відомостей, що можуть визначати їх зміст. Вони не забезпечують оборотоздатності посвідчених ними можливостей, а відтак не мають інструментального призначення у механізмі правового ре- гулювання майнових відносин (бодай наближеного до значущості цінних паперів у ньому). Однак їх подібність до цінних паперів обумовлює проблематику їх розмежування, яка була предметом розгляду в цивілістичній літературі. Зокрема, серед сучасних правників на необхідності розмежування цінних і легітимаційних паперів і знаків наголошує Н. Саніахметова . Словосполучення «легітимаційні папери і знаки» було введено в правову лексику М. М. Агарковим .

 

Термінологічно воно є похід- ним від терміна «легітимація», що означає визнання або підтвердження законності якогось права, повноваження . Легітимаційними М. М. Агарков пропонував вважати папери і знаки, які, маючи певну подібність до цінних паперів, також надають управоможеним особам право вимагати вчинення іншими суб’єктами цивільного права (або учасниками цивільних відносин, що представляють їх в цивільному обороті) певних дій. Як легітимаційні папери він пропонував розглядати квитки на відвідування видовищних заходів (кіно, театру, цирку), поштові марки, страхові поліси, заставні квитанції, що видаються ломбардами, тощо. До легітимаційних знаків він відносив жетони, що видаються клієнтам банку для одержання грошей у касі, гардеробні номерки і т. ін. Значно раніше Н. Й. Нерсесов висловив інший погляд на особливості і призна- чення легітимаційних паперів і знаків у цивільному обороті. При дослідженні правової природи розглядуваних об’єктів цивільних прав він не приділяв уваги розмежуванню відомих цивільному обороту того часу документів на цінні і легітимаційні папери.

 

Як цінні папери він розглядав «квитки на проїзд сухопутним або водним шляхами сполучення», «квитки, що дають право на вхід у відомі приміщення, наприклад у громадські сади, музеї і т. ін.; або ж для присутності на публічних виставах, наприклад у театрах, концертах, цирках і т. ін.», «страхові поліси», «лотерейні білети» та інші папери, які М. М. Агарков термінологічно визначив як легі- тимаційні. При цьому Н. Й. Нерсесов вирізняв значну частину цих паперів в окрему групу, зазначаючи, що «не можна допускати амор- тизацію безіменних марок і квитків щоденного обороту (до них належать обідні марки, театральні квитки і т. ін.), оскільки вони не можуть за характером своєї мети витримувати тривалий процес амортизації і витрат, пов’язаних із ним, що значно перевищують вартість самих квитків» . Визначений правознавцем як особливість характер їхньої мети, а відтак їх функціонального призначення у відповідному механізмі правового регулювання (якщо відносини стосовно них нормативно впорядковані), можуть бути критерієм їх розмежування з цінними паперами. Сучасному цивільному обороту України відомо багато різно- манітних документів, що при їх пред’явленні надають певним суб’єктам можливість вимагати від інших осіб виконання тих дій, які визначені змістом відповідного легітимаційного папе- ра, знака, картки, жетона, фішки тощо. Дії, право вимагати які посвідчене легітимаційними паперами і знаками, можуть бути різними.

 

Право вимагати передачу відповідних речей або товарів посвідчують, наприклад, багажні квитанції і гардеробні номерки, а також касові чеки, що видаються в магазинах для посвідчення факту оплати товару, і т. ін. Для посвідчення права на одержання відповідної грошової суми слугують фішки в казино, банківські кредитні картки та деякі інші легітимаційні знаки. Право проїзду в міському наземному транспорті і факт оплати транспортних послуг посвідчують трамвайні, тролейбусні та автобусні квитки, Амортизація, або мортифікація (погашення, змертвіння), – порядок відновлен- ня прав на втрачені цінні папери на пред’явника, що існував згідно з описом Н. Й. Нерсесова в багатьох європейських державах. У Статуті цивільного судочинства, який діяв у дореволюційній Росії аж до 1917 р., такий порядок передбачений не був, хоча і засто- совувався судами на практиці в разі відповідного звернення в загальнопозовному по- рядку а в метрополітені — проїзні абонементні картки і полімерні же- тони. Аналогічне значення мають квитки на проїзд залізничним, морським, річковим і повітряним транспортом.

 

 Право відвідуван- ня різних культурно-масових заходів посвідчують квитки в кіно, театр, цирк, на виступи артистів естради тощо. Право телефонних переговорів у межах оплаченого часу можуть посвідчувати різні телефонні картки. Технічний прогрес і потреби цивільного обороту можуть розширювати загальну кількість і види легітимаційних паперів і знаків до нескінченності. Їх внутрішнє розмежування на папери і знаки здійснюється з урахуванням у більшому ступені фізичних властивостей матеріалу- носія, що посвідчує те чи інше право його власника. Легітимаційні папери, виходячи з їх буквального найменування, мають паперовий матеріал-носій. Легітимаційні знаки, як правило, виготовляються з металу, пластика, картону та інших матеріалів. Їхнє внутрішнє розмежування не має такого практичного і теоретичного значення, як розмежування цінних і легітимаційних паперів або знаків. Поп- ри те, що деякі з легітимаційних паперів і знаків подеколи можуть мати значну вартість, правове регулювання відносин, які склада- ються у сфері їх функціонування в цивільному обороті, інколи здійснюється на недостатньому рівні і має суттєві прогалини.

 

Крім того, відносини, що складаються з приводу деяких їх різновидів, можуть і зовсім перебувати поза межами регламентаційного впливу механізму правового регулювання. Тому права і законні інтереси суб’єктів правовідносин, що виникають при їх виготовленні, вида- чі, використанні, забезпеченні захисту від підробки тощо, в разі їх порушення не завжди забезпечуються мірами цивільно-правового захисту й охорони. Виняток із цього правила становлять легітима- ційні папери, правове регулювання відносин стосовно яких здійс- нюється положеннями відомчих інструкцій організацій транспорту, зв’язку, побутового обслуговування населення і т. ін.

 

 Виходячи з викладеного, слід наголосити як на окремій проблемі на необхід- ності вдосконалення нормативної основи механізму правового регулювання відносин, що виникають у сфері функціонування в цивільному обороті легітимаційних паперів і знаків. Однак більш докладне дослідження поставленої проблеми і пошук шляхів її вирішення виходить за межі цього дослідження. Для визначення особливостей і розмежування цінних і легітимаційних паперів і знаків розглянемо деякі з відомих цивільному обороту категорій останніх. Одним із нормативно-правових актів, у якому в систематизо- ваному вигляді подані і згруповані деякі категорії легітимаційних паперів, є Правила виготовлення бланків цінних паперів і докумен- тів суворої звітності, затверджені наказами Міністра внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р., Голови СБУ України від 15 листопада 1993 р. № 740, Міністра фінансів України від 25 лис- топада 1993 р. № 98. Аналіз положень цих Правил показує, що під їх регламентаційну дію підпадають відносини, пов’язані з виготов- ленням документів, які посвідчують особу і легітимаційні папери.