Похідний характер дивідендів або відсотків по основному цінному паперу обумовлює і залежність заснованих на його видачі купонних листів. Правоможності, що становлять зміст будь-якого суб’єктивного цивільного права, не обов’язково деталізуються в договорі або іншому документі, який має значення правового титулу, однак це не позбавляє управоможену особу права на їх здійснення, якщо це випливає із самої суті права, змістом якого вони є. Цей висно- вок зумовлений такою притаманною методу цивільно-правового регулювання рисою, як правова ініціатива . Наприклад, власник має право на зміну споживчого або господарського призначення належної йому речі. Така правоможність є складовою належного власнику права користування. Незважаючи на те, що вона детально в жодному нормативному акті не визначена, власник має право на її здійснення, виходячи з особливостей права власності як най- більш повного права на річ. Це спостереження має певне значення і при аналізі механізму здійснення правоможностей, визначених реквізитним складом цінних паперів. У змісті цінного папера не завжди текстуально відбивається весь комплекс заснованих на його оформленні і видачі правоможностей, які підлягають реалізації управоможеною особою.

Посвідчені цінними паперами майнові права завжди є стандартизованими і змістовно компонуються із сукупності базових, універсальних нормативно визначених для всієї їх сукупності (типових, модельних) правоможностей. Їх коло може визначатися не тільки нормативно визначеним реквізитним складом цінного папера. Правоможності, що має правоволоділець за цінним папером, можуть конкретизуватися в статуті акціонер- ного товариства (стосовно акцій або облігацій підприємств, що випускаються ним, або Положеннями про умови їх випуску та обі- гу). Крім того, управоможена за цінним папером особа має право здійснювати правоможності, конкретизовані в інших локальних актах емітента, однак за умови, якщо це не суперечить її сутності і вимогам чинного законодавства України. Комплексний характер належного правоволодільцю за цінним папером суб’єктивного права обґрунтовується також наступним. Правовому режиму цінних паперів властиве включення в зміст цінного папера відповідного майнового права (наприклад, пос- відченого облігацією права вимоги повернення після закінчення строку її обігу грошової суми, що становить її номінальну вартість, і визначених умовами її випуску відсотків). Аналогічне майнове право, але коли воно не втілене в реквізитах цінного папера, потен- ційно може виникнути на підставі договору позики, також підпо- рядковуючись регламентаційному впливу механізму правового ре- гулювання майнових відносин. У такому разі відносини суб’єктів, що беруть участь у цих правовідносинах, матимуть зобов’язальний характер, а належне кредитору право вимоги повернення грошової суми і відсотків становитиме предмет зобов’язання і підлягатиме розгляду окремо від підстави його виникнення — договору позики. За таких обставин договір позики в механізмі правового регулю- вання відповідних майнових відносин відіграє лише роль підстави їх виникнення.

Цінні папери виконують у механізмі правового ре- гулювання емісійно-посвідчувальних відносин більш універсальну роль. Через тісний правовий зв’язок посвідченого цінним папером майнового права і способу його фіксації (вираженого в докумен- тарній або бездокументарній формі) вони становлять нерозривну єдність, а правові можливості стосовно них набувають характеру правоможностей єдиного комплексного суб’єктивного цивільного права. Необхідність пред’явлення документарного цінного папера для здійснення вираженого в ньому права (за М. М. Агарковим) також є аргументом, який можна навести в обґрунтування виснов- ку про те, що виражене в ньому майнове право протягом усього періоду його циркуляції в цивільному обороті становить одну з правоможностей єдиного комплексного суб’єктивного цивільного права. Комплексний характер цього права полягає в одночасному застосуванні в межах регламентаційного впливу механізму право- вого регулювання досліджуваних відносин правових засобів, що застосовуються у сфері впорядкування речових і зобов’ язальних відносин, а також у можливості трансформації майнового права, посвідченого цінним папером, залежно від виду і форми його випуску. Комплексний характер заснованого на оформленні і видачі цінного папера суб’єктивного цивільного права наповнює правоможності управоможеної особи якісно новим змістом, по- заяк дозволяє комбінувати і здійснювати правові можливості, що становлять зміст різних категорій майнових прав. Цей висновок цілком відповідає світовим тенденціям розвит- ку цивільного законодавства і сучасному рівню цивілістичних досліджень специфіки правового регулювання майнових відно- син. У літературі з цього приводу зазначається, що донедавна в цивільному обороті домінували виключно або переважно речові об’єкти, що визначило і речовий характер усіх існуючих концеп- цій власності . Основу цих концепцій становлять такі теоретичні посилки.

Предметом правового регулювання майнових відносин є насамперед правові зв’язки, що складаються з приводу матеріаль- них об’єктів — речей. Під речами в науці цивільного права сьогодні розуміють надані природою або створені людиною цінності матеріального світу, що виступають як об’єкти цивільних прав . Вони характеризуються відповідними властивостями, що забез- печують їх обмеженість у просторі і можливість відокремлення для здійснення всіх правоможностей власника суб’єктом при- власнення. Основою майнових відносин є право власності на речі як матеріальні об’єкти. Термін «майно» при викладеному підході ототожнюється з поняттям речей або їх сукупності, включаючи майнові права. Такий погляд на природу майнових відносин дістав назву концепції речової власності . Подвійність (дуалізм) правової природи цінних паперів полягає в поєднанні прав на документ як об’єкт речових прав (прав, що ґрунтуються на функціонуванні бездокументарних цінних папе- рів в Національній депозитарній системі) і правоможностей, що становлять його зміст . ЦК України та інші акти цивільного зако- нодавства не містять норм, що передбачають можливість розмежу- вання «права на папір» і «права з папера» стосовно розглядуваних документів. Відсутність у національному законодавстві положень про можливість розмежування прав, що виражають подвійну при- роду цінних паперів, дає змогу методом виключення завважити їх взаємозв’ язок і нерозривну єдність.

Управоможеною по бездокументарному цінному паперу є особа, зазначена в здійсненому зберігачем обліковому записі як правоволоділець. Позбавлений речово-правових елементів право- вий зв’язок між посвідченим бездокументарним цінним папером майновим правом і способом його фіксації має свої особливості. Правоволоділець за бездокументарним цінним папером має певні правоможності, що реалізуються ним шляхом звернення до учас- ників Національної депозитарної системи України і задіяння необ- хідною мірою інформаційних можливостей здійсненого зберігачем облікового запису, який їх посвідчує. Зокрема, він в будь-який момент може вимагати надання йому можливості переконатися в самому існуванні такого облікового запису, впевнитись у належній фіксації обсягу посвідчених ним майнових прав тощо. Наприклад, на вимогу правоволодільця за бездокументарним цінним папером зберігач зобов’ язаний надати йому можливість шляхом звернення до тексту облікового запису одержати інформацію про кількість належних йому (врахованих на його рахунку) емісійних цінних паперів, а також отримати інші відомості. Крім того, без здійс- нення зберігачем облікового запису згідно з визначеним законом порядком неможливо не тільки зафіксувати майнові права в бездо- кументарній формі, але й передати або здійснити їх. Припинення посвідченого бездокументарним цінним папером майнового права належним виконанням або з інших встановлених законом підстав також спричиняє звернення до здійсненого зберігачем облікового запису, в цьому разі з метою його анулювання. Таким чином, і управоможена за бездокументарним цінним папером особа має певні правоможності, що стосуються безпосередньо обліково- го запису, а також правові можливості, що ним посвідчуються. У сукупності ці правоможності також можуть розглядатися як єдине комплексне суб’єктивне право особи, на імя якої відкрито рахунок у бездокументарних цінних паперах.

У бездокументарних цінних паперах право «на папір» разом із втратою матеріального носія втрачає речово-правовий характер. При цьому вони визнаються об’єктами цивільних прав з поширен- ням на них загального правового режиму цінних паперів. Отже, бездокументарний цінний папір також надає кілька правоможнос- тей. Право «на папір» у цьому разі порівняно з документарними цінними паперами є трансформованим і складається з комплек- су правоможностей, які становлять зміст зобов’язальних правовідносин між управоможеною особою і відповідними учасниками Національної депозитарної системи України — зберігачами або депозитарієм. Передача права на бездокументарний цінний папір управоможеною особою іншому суб’єкту цивільного права здійс- нюється за рахунок вчинення зберігачем комплексу передбачених законом юридично вагомих дій. Як стосовно документарного цін- ного папера право на документ саме по собі не має самостійного значення, так і для бездокументарного цінного папера процедура фіксації прав і необхідні дії зберігача набувають сенсу і правового значення тільки у зв’язку із посвідченням ним правоможностей майнового характеру, що становлять його зміст.

Право, засноване на оформленні та випуску документарного або бездокументарного цінного папера, як і будь-яке інше суб’єктивне цивільне право, в разі його порушення підлягає захисту. Право на захист є однією з правоможностей, що визначають його зміст. Вибір способу захис- ту розглядуваного права обумовлюється характером порушення і формою його фіксації (документарною або бездокументарною). Таким чином, особливий характер інструментальної залеж- ності правоможностей, посвідчених цінними паперами, дозволяє розглядати їх у межах змісту єдиного суб’єктивного права май- нового змісту. Засноване на оформленні і видачі документарного цінного папера суб’єктивне право складається з кількох основних, базових правоможностей зобов’ язального і речового характеру одночасно. Деякі з них потенційно можуть мати в цивільному праві самостійне значення за умови, якщо формою їх правового вираження є альтернативний інструмент фіксації майнових прав, наприклад договір, а інші — ні.

Боргові права, що можуть посвід- чуватись, наприклад векселем, облігацією, ощадним (депозитним) сертифікатом, можуть бути закріплені в договорі і набувати змісту договірних правовідносин позики або кредиту. Водночас специфі- ка правоможностей, що становлять зміст акції, унеможливлює їх існування у відриві від акцій і функціонування акціонерного това- риства, яке їх випустило. Самостійність, бодай гіпотетична, права «на папір» абсолютно виключається, оскільки цінність цінного папера і, у відповідних випадках, інвестиційна привабливість, що викликає правовий інтерес до нього учасників цивільних відно- син, обумовлена характером посвідченого ним майнового права. Неможливість самостійного існування прав «на цінні папери» під- креслює їх інструментальну залежність і підпорядкованість правам «з папера», виражену в нерозривності їх юридичного зв’язку, яка у цивілістиці ніким не оспорюється. При закріпленні в документі (як паперовому, так і електронному) відповідних майнових прав вони втрачають потенційно можливе самостійне значення і поста- ють як правоможності єдиного комплексного суб’єктивного права майнового характеру, втіленого у конструкції цінних паперів.