Розбіжність у назві розглядуваного цінного папера і змістовних параметрів основної типової модельної схеми, зако- нодавчо визначеної для облігацій, не буде мати наслідком набуття документом значення об’єкта-інструмента посвідчення майно- вих прав. Втілення цієї схеми в облігаціях відповідного випуску здійснюється на рівні самомоделювання шляхом визначення їх номінальної вартості, обрання форми випуску, вказівки розміру нараховуваних відсотків, порядку погашення та деяких інших змістовних особливостей. Законодавчо встановленими типовими модельними схемами обумовлений і особливий порядок випуску облігацій як різновиду цінних паперів масових емісій, що полягає в необхідності реєстрації їх випуску. Наведені інструментальні ха- рактеристики облігацій не вичерпуються приписами, визначеними типовими модельними схемами, закріпленими на законодавчому рівні. Акти чинного цивільного законодавства України надають емітентам право шляхом піднормативного моделювання (зокрема, формулювання положень статутів, умов випуску та обігу цінних паперів та інших локальних актів) забезпечувати конкретизацію і доповнення розглядуваних типових модельних схем. Наприклад, піднормативне моделювання окремих аспектів участі облігацій у цивільному обороті може здійснюватись шляхом формування положень «Умов випуску та обігу облігацій», які приймаються емі- тентом і мають значення локального нормативно-правового акта. У вигляді типових модельних схем закріплюються особливості оформлення облігацій, врахування встановлених законодавством вимог щодо їх форми і реквізитів (для документарних облігацій), встановлення їх процентного чи безпроцентного характеру тощо. Типові модельні схеми моделюють, тобто формують, ідеальні бажані моделі поведінки суб’єктів емісійно-посвідчувальних від- носин у ході забезпечення передачі прав на документарні облігації, що обумовлюється способом легітимації управоможеної особи.

Для іменних облігацій така поведінка полягатиме в передачі прав на них шляхом вчинення іменного передаточного напису, для пред’явницьких — у простому врученні. Таким чином, наприклад, особ- ливості випуску та подальшої участі в цивільному обороті іменної процентної облігації відповідного підприємницького (найчастіше господарського) товариства будуть визначатись цілим комплексом одиничних типових модельних схем. Деякі властиві розглядуваній видовій конструкції цінних паперів загальні модельні схеми побу- дови окремих обов’ язків установлені імперативно і коригуванню не підлягають. Наприклад, завжди залишається незмінним обов’язок емітента реєструвати випуск облігацій та його скасування, а також загальний типовий характер побудови посвідчених ними майнових прав облігаціонера (право вимоги здійснення емітентом виплати загальної суми боргу і обумовлених умовами їх випуску відсотків чи інших майнових вигод).

Характерною для них законодавчо встановленою модельною схемою визначається обов’язковість урахування емітентом у ході остаточного моделювання правових параметрів посвідченого об- лігацією майнового права нормативно зафіксованого найменшого цінового значення їх номінальної вартості. Зокрема, згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» номі- нальна вартість облігацій не може бути меншою ніж одна копійка. Законодавче встановлення мінімальної номінальної вартості об- лігацій можна пояснити необхідністю змістовного закріплення в їх змісті частки участі облігаціонера в єдиній позиці, посвідченій цінними паперами одного випуску. Вказаний законодавчий підхід до визначення мінімальної номінальної вартості облігацій викликає зауваження щодо того, що на практиці зведення частки кожного облігаціонера в «єдиній великій позиці» до однієї копійки навряд чи може мати місце. А в разі оформлення облігаційної позики шляхом емісії документарних цінних паперів встановлення такого цінового значення номінальної вартості буде взагалі економічно недоцільним (адже виготовлення кожного бланка сертифіката до- кументарної облігації коштує значно дорожче). Облігаціонери, як і інші набувачі прав на цінні папери масових емісій, що придбали їх на організованому (фондовому) ринку, мають статус інвестора на ринку цінних паперів згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Ним постає фізична або юридична особа, котра придбала цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання прибутку чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства. Встановлені для окремих конструкцій облігацій нормативні модельні схеми, враховуючи положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», передбачають можливість їх випуску як відсоткових, цільових або дисконтних. За відсотковими облігаціями виплата доходів здійснюється у відсотках, що нарахо- вуються і виплачуються в сотій частині від їх номінальної вартості. Умови розміщення цільових облігацій визначають можливість ви- конання емітентом зобов’язання по їх погашенню не грошовими коштами в певних відсотках від їх номінальної вартості, а товара- ми та/або послугами обумовленої вартості.

Встановлена для них типова модельна схема визначає обов’язок здійснення емітентом передачі товарів або надання послуг, під які випускалися цільові облігації. Тому обов’язковим реквізитом документарних цільових облігацій є вказівка найменування таких товарів або зазначення характеру послуг, що підлягають наданню, відповідно. У зв’язку з цим виникає проблема допустимості виникнення зобов’язань із альтернативним предметом виконання, що ґрунтуються на оформленні і випуску цільових облігацій, а також інших цінних паперів. Адже нормативна закріпленість модельної схеми побудови майнових прав, посвідчених як облігаціями, так і іншими видами цінних паперів, є чітко змістовно окресленою, що виключає мож- ливість розгляду заснованих на її емісії відносин як таких, що базуються на зобов’язанні з альтернативним предметом виконання.

Законодавчо визначені для цінних паперів типові модельні схеми, як правило, не закріплюють можливості встановлення в їх змісті двох (або більше) категорій майнових прав як альтернативних. Здебільшого самомоделювання у змісті цінних паперів майнових (зобов’язальних) прав, корелят яких становлять обов’язки емітента в зобов’язаннях з альтернативним предметом виконання, не завж- ди відповідає їх правовій природі та змістовним характеристикам їх нормативно визначеної видової конструкції. Типова модельна схема побудови майнових прав, що посвідчуються цільовими облігаціями (виходячи із буквального тлумачення нормативного припису «товарами та/або послугами»), не виключає можливості закріплення в умовах їх розміщення альтернативного обов’язку емітента їх погашення шляхом передачі відповідних товарів (наприклад, продукції товариства, що їх випустило) та/або за рахунок надання обумовлених послуг. Згідно з положеннями, визначеними підпунктами а), б) і в) п. 2) ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», за суб’єктами емісії розрізняють облігації підприємств, державні облігації України та облігації місцевих позик. Враховуючи суттєву спорідненість державних облігацій і облігацій місцевих позик, В. П. Харицьким запропоновано називати їх цінними паперами публічних утворень . Специфіка конструкції облігацій підпри- ємств (зважаючи на положення ст. 83 ЦК України їх доцільніше називати облігаціями підприємницьких товариств) полягає в за- бороні їхнього розміщення для формування і поповнення статут- ного капіталу емітента. Умови випуску облігацій, що емітуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства. В чому ж полягає специфіка механізму такої конвертації? Вона визначається, перш за все, необхідністю погодження між зацікавленими сторонами (емітентом і облігаціонерами), а також повідомлення контролю- ючих інстанцій такої трансформації боргових відносин у корпо- ративні.