Згода емітента на конвертацію облігацій у акції повинна мати форму рішення загальних зборів акціонерів, враховуючи, що подібне рішення стосується інтересів кожного з них і призводить до перерозподілу часток учасників корпоративних правовідносин. Узгодження умов конвертації між емітентом і облігаціонерами може здійснюватись на договірних засадах, що є однаковими для всіх учасників правовідносин, підставою виникнення яких є емісія облігацій одного випуску. Для забезпечення такої уніфікації умов договору про конвертацію між емітентом і всіма облігаціонера- ми єдиного їх випуску доцільно укладати договори приєднання (ст. 634 ЦК України).

З огляду на реєстраційний порядок виник- нення емісійно-посвідчувальних правовідносин, що виникають на підставі розміщення облігацій підприємств (підприємницьких товариств), рішення про таку конвертацію необхідно довести до відома реєструючого емісію органу. В цьому разі йдеться саме про повідомлення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про конвертацію облігацій в акції акціонерного товариства, що є емітентом-боржником за вказаними борговими цінними папе- рами. На підставі такого повідомлення посадові особи Державної комісії зобов’язані анулювати реєстрацію облігацій і здійснити перереєстрацію нового випуску (додаткового) випуску акцій. Адже облігації відповідного акціонерного товариства в ході конвертації підлягають анулюванню, а емітовані натомість акції такого додат- кового випуску підлягають державній реєстрації. Умови конвер- тації облігацій в акції повинні бути максимально уніфіковані для всіх її учасників, що стане запорукою неприпустимості порушення їхніх індивідуальних або корпоративних прав і законних інтересів. Нарешті, розглянутий механізм конвертації передбачає заміну цінних паперів (облігацій на акції) лише одного емітента як однієї, так і різних емісій. Певну проблему становить припустимість чи неприпустимість часткової конвертації (конвертації лише частини єдиного випуску облігацій). Загальнодозвільна спрямованість ме- ханізму правового регулювання розглядуваного сегмента майнових відносин свідчить на користь можливості часткової конвертації облігацій. У цьому разі одна частина емітованих акціонерним то- вариством облігацій єдиного випуску підлягає обміну на його акції, а інша зберігає незмінною видову конструкцію розглядуваного різновиду боргових цінних паперів. Такий висновок випливає з поширеної практики конвертації документарних цінних паперів у бездокументарні і, навпаки, у випадках, коли конвертується лише певна частина їх єдиного випуску. Важливого значення в цивільному обороті України останнім часом набувають облігації місцевих позик, емісія яких забезпечує механізми здійснення місцевими радами комунальних запозичень. Така тенденція відповідає основним напрямкам розвитку ринків комунальних (муніципальних) цінних паперів найбільш розвине- них країн світу. Наприклад, на ринку комунальних цінних папе- рів США облігації місцевих позик (адаптовано до термінології, визначеної положеннями актів чинного цивільного законодавства України) посідають друге місце після боргових зобов’язань Каз- начейства США – цінних паперів, споріднених за юридичною природою і правовим режимом з вітчизняними казначейськими зобов’язаннями України. Частка боргових зобов’язань Казначейства США становить 74 % загальної кількості цінних паперів, що в сукупності посвідчують державний борг США, величина якого оцінюється більш ніж в 1,3 трлн. дол.

Показово, що сукупна номі- нальна вартість облігацій, емітованих у США всіма категоріями емітентів, перевищує 13 трлн. дол. В Японії загальний обсяг емісії лише муніципальних облігацій оцінюється приблизно в 40,5 трлн. ієн (аналогічний показник щодо емісії державних облігацій стано- вить 265,8 трлн. ієн) . Встановлені для моделювання видових конструкцій облігацій місцевих позик нормативні типові модельні схеми закріплені не тільки положеннями спеціального законодавства про цінні папери, але і Бюджетного кодексу України . Вказані схеми передбачають можливість емісії облігацій внутрішніх та завнішніх місцевих по- зик. Згідно зі ст. 16 Бюджетного кодексу України внутрішні запо- зичення шляхом емісії облігацій місцевих позик мають право здій- снювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні міські ради та інші публічні утворення. Зокрема, посилаючись на ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», що на сьогоднішній день втратив чинність, можливість емісії облігацій місцевих позик територіальними громадами констатує даними держкомстата України таких міст в нашій державі всього шість).

Порядок отримання комунальних запозичень визначається Мінфіном України, а видатки на обслуговування комунального боргу (зокрема, виплата обумовлених відсотків і погашення облі- гацій місцевих позик) здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Разом з тим, надійність і інвестиційна привабливість облігацій місцевих позик поки що не забезпечують стійкий попит на них. Зокрема, С. О. Масліченко зазначає, що пер- винне розміщення облігацій місцевих позик зазвичай є тривалим за часом і здійснюється не в повному обсязі – здебільшого вдається розмістити не більш як 80 % загального обсягу їх емісії . Закріплена положеннями ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» видова модельна схема побудови майнових прав, посвідчених державними облігаціями України, передбачає можливість емісії вказаних цінних паперів як довго- строкових, середньострокових і короткострокових. Довгострокові державні облігації України повинні мати строк обігу понад п’ять років, середньострокові — від одного до п’яти років і короткост- рокові — до одного року. Нормативно визначена модельно-схема- тична побудова розглядуваної видової конструкції цінних паперів передбачає можливість змістовного наповнення (конструювання) емітентом державних облігацій України відповідного випуску за трьома можливими моделями. Вони можуть бути сконструйовані як облігації внутрішніх або зовнішніх державних позик, а також як цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Змістовна специфіка безпосереднього втілення в цих підвидових конструкціях державних облігацій України однієї з указаних можливих типових модельних схем побудови посвідчених ними майнових прав обу- мовлює сферу їх обігу (в межах внутрішнього майнового обороту чи розміщення на зовнішніх фондових ринках) і визначається передусім метою, яку мають на увазі їх емітенти, здійснюючи їх оформлення і емісію. У облігаціях внутрішніх державних позик України формалізується (змістовно втілюється) одностороннє зобов’язання їх емітента (держави в особі відповідного держав- ного органу) щодо відшкодування набувачам прав на них їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов їх розміщення. Виходячи з цього, підвидова конструкція облігацій внутрішніх державних позик України передбачає змістовне вті- лення у них майнового права правонабувача (інвестора) вимагати повернення їх емітентом грошової суми, що становить їх номіналь- ну вартість, і виплати обумовленого умовами їх випуску доходу. Підвидова конструкція цільових облігацій внутрішніх державних позик передбачає обов’язковість змістовного втілення в цінних паперах, які є її уособленням, як їх основного реквізиту зазначен- ня закріпленого законом про Державний бюджет України на від- повідний рік напряму використання залучених від їх розміщення грошових коштів (ч. 4 ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Нарешті, облігації зовнішніх державних позик України підлягають розміщенню на міжнародних фондових ринках і підлягають продажу в іноземній валюті (валюті запози- чення згідно з п. 13 аналізованої статті вказаного Закону). Таким чином, підвидові конструкції облігацій зовнішніх державних позик України підкоряються порядку моделювання посвідчених ними майнових прав за схемою, яка не вирізняється суттєвими змістовними особливостями порівняно з проаналізованою вище. Змістовна специфіка розглянутих підвидових конструкцій облі- гацій внутрішніх і зовнішніх державних позик України полягає в зафіксованій їх реквізитами правовій інформації стосовно валюти державного запозичення (національної чи іноземної відповідно).