Нормативне конструювання окремих видових конструкцій цінних паперів здійснюється шляхом інструментальної компіляції двох типових модельних схем побудови прав «на папір», що визначають форму їх випуску (документарну або бездокументарну) і відповідної схематично-типової комбінації майнових прав «з папера». Першу з них визначають альтернативні модельні схеми побудови прав „на папір” – або речові права (права власності) на документарний цінний папір, або зобов’язально-депозитарні права (права вимоги правоволодільця до зобов’язаних учасників націо- нальної депозитарної системи) у випадку фіксації майнового права у бездокументарній формі. Другу становлять посвідчені цінними паперами майнові права, які, зрештою, і обумовлюють змістовну специфіку кожної із їх видових конструкцій.

Слід зазначити, що іноді, як виняток, у окремих видових конструкціях цінних паперів (акції, інвестиційні сертифікати) можуть втілюватись не тільки майнові права, але і пов’язані з ними (але не підпорядковані їм кореляційно) обов’язки, а також особисті немайнові права. Засте- реження щодо обов’язковості їх кореляційної непідпорядкованості визначається тим, що управоможена у будь-якому правовідношенні особа не може бути одночасно зобов’язаною і до самої себе, адже те, що збігаються боржник і кредитор в одній особі, є безумовною підставою припинення зобов’язання (ст. 606 ЦК України). Кожна з видових конструкцій цінних паперів завжди уособлює складне дуалістичне утворення визначених їх правовим режимом окремих одиничних типових модельних схем побудови прав «на папір» і посвідчених ними окремих категорій майнових прав «з папера». Це означає, що дуалізм правової природи цінних паперів і подвій- ний характер нормативно-модельної структурованості їх окремих видових конструкцій як специфічної форми (документарної або бездокументарної) установлення і подальшого посвідчення май- нових прав, взаємообумовлені.

Неможливість втілення в їх змісті кореляційно-підпорядкова- них прав і обов’язків є однією із основних характеристик цінних паперів, що в аналізованому ракурсі обумовлює їх відмінність від інших цивілістичних конструкцій (зокрема, договірних і односто- ронньо-правочинних). Якщо більшість договорів є двосторонніми (а відтак взаємозобов’язуючими), то правова природа цінних па- перів не дозволяє формувати зміст посвідчених ними майнових прав і кореспондуючих їм обов’язків емітента за аналогічними або подібними типовими модельними схемами. Особливості пра- вового становища боржника і кредитора (емітента і набувача прав на цінні папери відповідно) в емісійно-посвідчувальних правовідносинах унеможливлюють встановлення зустрічних, взаємних зобов’язань, передбачених ч. 3 ст. 510 ЦК України. Ця стаття містить такі положення: «Якщо кожна із сторін у зобов’язанні одночасно має і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана зробити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї». Неприпустимим є також установлення у цінних паперах майнових прав, яким кореляційно підпорядковані обов’язки іншої особи. М. М. Агарков зауважив із цього приводу, що «у цінному папері не може бути виражене правовідношення, на підставі якого обидві сторони взаємно набувають права і обов’язки (ст. 139 ЦК України), оскільки сторона, що не володіє папером, не зможе здійснити на- лежних їй прав» .

Установлений в Україні правовий режим цінних паперів і в сучасних умовах передбачає відбіркове використання положень зобов’язального права для забезпечення правового регу- лювання розглядуваних (переважно зобов’язальних) відносин. Кожна видова конструкція цінних паперів у значенні правової форми закріплення (фіксації в усталеній термінології) і подальшого посвідчення майнових прав підпорядкована нормативно визна- ченій для неї видовій модельній схемі їх побудови. Лаконічність викладення правової інформації в реквізитах (або здійсненому зберігачем обліковому записі) цінного папера не виключає до- даткового моделювання тих чи інших змістовних характеристик посвідчених ними майнових прав у положеннях локальних нор- мативно-правових актів (наприклад, в умовах випуску цінних паперів, положеннях про виплату відсотків або дивідендів тощо). Розглянемо змістовну специфіку законодавчо закріплених окремих видових конструкцій цінних паперів відповідних груп, визначе- них положеннями ст. 195 ЦК України, Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» та інших актів чинного цивільного законодавства України. Першу їх групу становлять пайові цінні папери, до яких від- несені акції і інвестиційні сертифікати (підпункти а) і б) п. 1 ч. 5 ст. 3, а також ст. 6 і ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Типова модельна схема побудови майнових і (похідних від них) особистих немайнових прав, а також обов’язків акціонера, втілених у конструкції акції, є найбільш показовою видовою конструкцією цінних паперів з точки зору ілюстрації їх змістовно-комбінаторних інструментальних можливостей. Адже в конструкціях пайових цінних паперів, зокрема в акціях, втілюється типова модельна схема побудови не тільки майнових прав, а також особистих немайнових прав і обов’язків акціонера (всупереч вка- заному загальному правилу змістовної побудови цінних паперів іншої групової приналежності). Поєднання двох категорій цивіль- них (майнових і немайнових) прав, а також обов’язків акціонера у межах змістовно-модельних параметрів акції (як окремої видової конструкції цінних паперів) є яскравим свідченням гнучкості і універсальності досліджуваного виду моделювання. Розглянемо проблему визначення специфіки змістовно-модельної побудови майнового права, посвідченого акцією, з огляду на різноманіт- ність відомих у цивілістиці пропозицій щодо шляхів її вирішен- ня. Зокрема, В. В. Лаптєв завважує, що «акціонери мають лише зобов’язальні права (курсив мій. – В. Я.) стосовно товариства» , посвідчені акцією. Ця пропозиція В. В. Лаптєва є дещо однобокою. Більш виважені міркування висловлює І. В. Спасибо-Фатєєва, яка вважає, що «акція як цінний папір лише підтверджує, що її влас- ник (акціонер) має право на участь (курсив мій. — В. Я.) у цьому майні та управління акціонерним товариством» . Цей висновок випливає з ґрунтовного аналізу положень актів чинного цивільного законодавства України і відповідає основним положенням доктри- ни цивільного права.

Акціонери мають не тільки зобов’язальні права стосовно акціонерного товариства, що випустило акції. Комплекс майнових (і похідних від них особистих немайнових) правоможностей, а також обов’язків акціонерів слід узагальнено визначити як право пайової участі в акціонерному товаристві. Ця пропозиція враховує їх легальне термінологічне позначення як пайових цінних паперів і нормативне вирізнення окремих їх видових конструкцій в окрему групу. Таке право не слід ототожнювати з правом участі в товаристві (ст. 100 ЦК України), що законодавчо визначається як особисте немайнове право. Про його нетотожність іншим корпоративним правам (зокрема, правам учасників інших господарських товариств) слушно зауважує І. В. Спасибо-Фатєєва . Право участі в товаристві є одним із особистих немайнових прав, які обумовлюють змістовну специфіку акцій як окремої видової конструкції цінних паперів. Таким чином, акції будь-якого акціонерного товариства в до- сліджуваному значенні постають як форма втілення емітентом окремої нормативно встановленої видової конструкції цінних паперів, у якій ним змодельовано (відповідно до приписів норма- тивних модельних схем) узгоджений комплекс майнових і похідних від них особистих немайнових прав, а також обов’язків акціонера, пов’язаних із правом пайової участі у ньому. Слід завважити, що акції, як і всі інші відомі майновому обо- роту видові конструкції цінних паперів, не можуть змістовно втілювати особисті немайнові права за умови, що вони станов- лять єдиний змістовний елемент відповідної їх видової модельної схеми, а також інші окремі категорії суб’єктивних цивільних прав (наприклад, виключні і секундарні права), несумісні з їх правовою природою. Інструментально-комбінаторна специфіка цінних па- перів як особливого об’єкта-інструмента моделювання і правової форми фіксації правових можливостей управоможеного суб’єкта не виключає поєднання в межах їх окремої видової конструкції особистих немайнових і майнових прав.

Типова модельна схема побудови особистих немайнових прав може бути змістовним еле- ментом конструкції відповідного цінного папера, однак лише за умови обов’язковості їх конструкційного поєднання з майновими правами. Можливість правового зв’язку між особистими немай- новими і майновими правами у вітчизняній цивілістиці зауважує Н. В. Устименко, наголошуючи на тому, що «одні особисті права тісно зв’язані з правами майновими, інші ж не перебувають з май- новими правами у такому зв’язку» . Інструментальне призначення цінних паперів саме у механізмі правового регулювання емісійно- посвідчувальних відносин, які є невід’ємною складовою майнової сфери, обумовлює обов’язковість змістовного втілення майнових прав у кожній із їх видових конструкцій. Охоплювані окремою видовою конструкцією цінних паперів вказані похідні від майнових особисті немайнові права не слід плутати з іншими їх різновидами, виникнення яких так чи інакше пов’язане з розглядуваними відносинами. Враховуючи право- можності, що визначають специфіку пайової участі акціонера у відповідному акціонерному товаристві, як приклад можна навести потенційну можливість порушення певних особистих немайнових прав, наявність яких обумовлена цим його статусом. Зокрема, не виключаються випадки поширення неправдивої інформації, що стосується статусу акціонера, його періодичної участі в управлінні акціонерним товариством (шляхом участі у загальних зборах) або характеристики (з точки зору ступеня належності) виконання ним своїх обов’язків у випадках, коли він здійснює управлінські функції як його посадова особа. Якщо такий акціонер вважає поширену стосовно нього інформацію неправдивою, він має право зверну- тися до суду із позовом, вимагаючи її спростування відповідно до положень ст. 277 ЦК України.