Одна з переваг використання електронних облікових записів як особливих технологічних засобів забезпечення випуску і обігу цінних паперів у бездокументарній формі полягає в значному зниженні ступеня ризику їх підробки, фальсифікації або несанкціонованого випуску в оборот. Для електронного документа не характерна необхідність його пред’явлення для здійснення вираженого в ньому права в тому фактичному і формально-юридичному значенні, яке додаєть- ся до цього акта при здійсненні прав по документарних цінних паперах. Відповідно унеможливлюється його несанкціонована втрата володіння ним (що не виключається для документарної їх форми), його презентація неуправоможеною особою, а також май- же повністю виключається можливість його підробки. Зазначене в поєднанні з властивою електронним носіям миттєвістю пере- дачі правової інформації (за рахунок чого посвідченим цінними паперами майновим правам забезпечується якісно новий рівень їх оборотоздатності) визначає їх надзвичайну привабливість для всіх учасників досліджуваних відносин і широкі перспективи їх застосування в цивільному обороті. Зручність застосування здійсненого зберігачем облікового запису як електронного документа і одночасно форми випуску і обігу цінних паперів має позитивним наслідком мінімізацію харак- терних для розглядуваної сфери правового регулювання ризиків.

Ефективність їх зниження, порівняно з можливістю настання небажаних наслідків, що є характерною для сфери функціону- вання документарних цінних паперів, дає змогу прогнозувати в найближчому майбутньому подальше збільшення їх питомої ваги в цивільному обороті України. Як засіб юридичної техніки (тех- ніки конструювання індивідуальних актів) бездокументарні цінні папери є прикладом заміни в правовідносинах, які виникають у сфері їх функціонування, паперових носіїв правової інформації іншими, більш сучасними. У бездокументарних цінних паперах матеріальний носій правової інформації (бланк) замінено особ- ливим способом фіксації виражених у них прав — електронним обліковим записом, що має характер і виконує функціональне призначення електронного документа. Речове право (право влас- ності) на цінний папір як письмовий документ, правовий титул, що встановлює і посвідчує виражене у змісті цінного папера май- нове право, у цих правовідносинах трансформується в комплекс особливих правоможностей. Вони визначаються правом набувача прав на бездокументарні цінні папери вимагати від осіб, що є в цих правовідносинах зобов’язаними учасниками Національної депози- тарної системи (реєстродержателями, зберігачами, депозитаріями), вчинення комплексу передбачених законодавством дій по обслуго- вуванню їх обороту. Заміна паперової форми фіксації посвідчених розглядуваними документами майнових прав електронною дає підстави розглядати і бездокументарні цінні папери як правовий засіб забезпечення їх виникнення, передачі і здійснення. У зв’язку з потребами цивільного обороту в нових, надсучасних правових засобах забезпечення оборотоздатності майнових прав, що ста- новлять зміст цінних паперів, і з’явилася бездокументарна форма їх випуску та обігу.

Властива бездокументарним цінним паперам наявність цілої низки нормативно визначених модельних схем побудови прав і обов’язків учасників Національної депозитарної системи України обумовили їх широке використання як різновиду цивілістичних конструкцій в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин. Механізм випуску цінних паперів у бездокументарній формі також характеризується активною участю емітента у формуванні змісту і обсягу посвідченого ними майнового права. Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про національну депози- тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про їх випуск. Воно затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску і є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Націо- нальною депозитарною системою.

Особливості бездокументарних цінних паперів визначають і специфіку комплексу цивілістичних (зобов’язально-правових) конструкцій, характерних для модельної побудови прав і обов’язків суб’єктів відносин, що виникають у сфері їх випуску та обігу. Розглянемо їх докладніше. Характер модельної побудови прав і обов’язків, зокрема, має, передусім, здійснений зберігачем облі- ковий запис, у вигляді якого бездокументарний цінний папір функ- ціонує в Національній депозитарній системі. Типовий, модельний характер має механізм ведення рахунків у бездокументарних цін- них паперах, способи посвідчення прав на них (виписка з реєстру власників цінних паперів), механізми їх передачі (переведення із рахунку на рахунок), акумулювання доходів на рахунках та їх розподілу. Як типова модельна схема підлягає розгляду виокрем- лений спосіб зберігання бездокументарних цінних паперів, згідно з яким зберігач зобов’язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак. Аналогічне значення мають правові механізми функціону- вання електронної торговельно-інформаційної мережі, здійснення клірингових і заставних операцій щодо бездокументарних цінних паперів тощо.

Таким чином, весь механізм функціонування Націо- нальної депозитарної системи України ґрунтується на спеціально законодавчо сконструйованих типових модельних схемах побудови прав, обов’язків і відповідальності професійних і непрофесійних учасників ринку цінних паперів. У цьому механізмі кожний із учасників Національної депозитарної системи України (як прямі її учасники — депозитарії, зберігачі, реєстратори власників імен- них цінних паперів, так і опосередковані — організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти) набуває типового комплексу прав і обов’язків, що мають харак- тер модельної схеми. Отже, в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин як документарні, так і без- документарні цінні папери відіграють роль об’єкта-інструмента, який особливим чином легітимує правоволодільця майнових прав, виникнення, передача, здійснення і захист яких підпорядковані модельним схемам, визначеним як нормативно, так і на рівні їх інструментально-змістовних характеристик. Викладене дає підстави зробити такі висновки.

Суб’єкти емісійно-посвідчувальних відносин (зокрема, емітенти) беруть активну участь у процесі формування комплексу посвідчених цінними паперами майнових прав. Це стосується як документарних, так і бездокументарних цінних паперів. Указаний комплекс має характер типової модельної схеми, тобто базової цивілістичної конструк- ції, оскільки положення актів цивільного законодавства України передбачають їх моделювання як особливого об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Крім того, для кожного виду цінних паперів відповідної групи нормативно змодельована своя видова цивілістична конструкція, якою визначається можливість посвід- чення лише певного стандартизованого майнового права, зміст яко- го завжди чітко підпорядкований його найменуванню (наприклад, вексельна мітка визначає цінний папір як вексель) і кореспондує обов’язку їх емітента. Вказані і базова, і видові цивілістичні конструкції є «комплексним утворенням», що складається із закріпле- них нормативно і на рівні самомоделювання одиничних типових модельних схем. Ці схеми встановлюють для відповідного виду і форми випуску цінних паперів окремі (одиничні) комплекси прав, обов’язків і відповідальності учасників емісійно-посвідчувальних відносин. У такій площині цінні папери постають як об’єкт-інс- трумент, в якому шляхом нормативного і ненормативного моде- лювання втілюються окремі одиничні цивілістичні конструкції, використовувані для моделювання нормального розвитку відносин, що складаються у сфері виникнення і здійснення посвідчених ними майнових прав. А відтак розгляд власне цінних паперів як цивіліс- тичної конструкції, запропонований у цивілістичній літературі, є прикладом стислого, лаконічного позначення розглянутого ракурсу їх багатоаспектної правової природи. Такі стислі позначення є поширеними в інструменталістиці. Наприклад, лаконічне сло- восполучення «правовий режим цінних паперів» у його повному тлумаченні підлягає викладу як законодавчо визначений порядок правового регулювання суспільних відносин, що виникають сто- совно них.

Типовий модельний характер побудови майнових прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів досліджуваних відносин забезпе- чується шляхом «мозаїчного» компонування взаємоузгодженого комплексу окремих (одиничних) цивілістичних конструкцій шля- хом нормативного і ненормативного моделювання. У ході здійс- нення такого моделювання має місце застосування як усталених, так і єдиних у своєму роді типових модельних схем ідеального моделювання належного (бажаного) розвитку досліджуваних відносин. Крім того, окремі усталені цивілістичні конструкції, виходячи з інструментальної правової природи цінних паперів, застосовуються досить оригінальним чином і набувають особ- ливого інструментального значення. Наприклад, встановлення права власності на документарні цінні папери — документи, що посвідчують майнове право, які у цивільних відносинах зазвичай мають лише правовстановлююче і доказове значення, уможливлює поширення на досліджувану сферу цивілістичних конструкцій, сконструйованих для моделювання змісту речових правовідно- син. Деякі характерні для досліджуваних відносин цивілістичні конструкції не мають аналогів у приватноправовій сфері право- вого регулювання. Це, зокрема, нормативно визначений порядок оформлення і емісії документарних цінних паперів, вчинення на їх звороті передавального напису (індосаменту), а також комплекси конструкцій, властивих їх бездокументарній формі. Так, характер типових модельних схем, наприклад, мають комплекси прав і обов’язків правоволодільців за відповідними різновидами бездо- кументарних цінних паперів єдиного випуску, емітованих одним емітентом. Унікальними для приватноправової сфери правового регулювання є втілені в нормативних цивілістичних конструкціях механізми їх випуску, передачі та здійснення. Д

одатковим прикла- дом ненормативних цивілістичних конструкцій, що застосовуються в цій сфері, є змодельовані емітентом умови випуску та обігу цін- них паперів масових емісій, типовий і модельний характер яких також не викликає сумніву. У технологічно-юридичному аспекті сертифікат документарно- го цінного папера заповнюється і підписується емітентом власно- руч і в необхідних випадках скріплюється печаткою. Друкування сертифікатів документарних цінних паперів і відтворення основної правової інформації, що становить їх реквізити, друкарським спо- собом не змінює їх значення як засобу юридичної техніки (техніки конструювання індивідуальних актів). Враховуючи її значення у приватноправовій сфері для конструювання договорів, односто- ронніх правочинів, цінних паперів у значенні форми вираження майнових прав, а також різноманітних локальних нормативних актів (статутів, положень тощо) і виходячи з необхідності терміно- логічно-галузевого її виокремлення, вона постає як цивілістична техніка конструювання індивідуальних актів. Підпорядковуючись загальним вимогам інструментальної теорії права, у приватнопра- вовій сфері вона все ж має свої суттєві особливості. Юридично вагомі дії емітента з конструювання посвідчених цінними паперами майнових прав полягають у їх встановленні за допомогою заповнення реквізитного складу, підписання, в необхідних випадках скріплення печаткою або виконання інших нормативних вимог, необхідних для їх емісії в бездокументарній формі.

Втілення в цінних паперах визначених їх правовим режи- мом одиничних модельних схем є передумовою набуття ними досліджуваного значення. У момент набуття цінними папера- ми правового режиму об’єктів цивільних прав, правоможності стосовно яких остаточно ще не встановлені, акт їх оформлення започатковує (включає) механізм виникнення посвідчених ними майнових прав. Виходячи з викладеного, можна впевнено твер- дити, що односторонні дії емітентів по формалізації посвідчених цінними паперами майнових прав згідно з нормативно визначени- ми модельними схемами є ключовими у розглядуваному механізмі правовстановлення. Вони підлягають розгляду як акти одноосо- бової конкретизації емітентами в цінних паперах нормативних цивілістичних конструкцій на рівні самомоделювання. Поєднання в межах цінних паперів як базової (комплексної) цивілістичної конструкції кількох їх окремих одиничних модельних схем дає змогу провести таку аналогію. Правова ситуація, що виникає у зв’язку з остаточним формуванням (моделюванням) окремого цін- ного папера як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав, остаточно змодельованих емітентом відповідно до модельних схем, визначеними відповідною видовою цивілістичною конструкцією, підлягає співвіднесенню (звісно, з урахуванням умовності такого порівняння) з уявленнями щодо природи засновницьких доку- ментів компанії, усталеними в англійській правовій доктрині. Як зазначає О. Р. Кібенко, «засновницькі документи компанії явля- ють собою складну правову конструкцію (курсив мій. — В. Я.), у якій публічне право (у вигляді зобов’язуючих або забороняючих приписів) поєднується з представництвом, контрактним правом і правом справедливості» . Подібне поєднання типових модельних схем, визначених шляхом закріплення в актах цивільного законо- давства України відповідних комплексів нормативних (публічних) приписів, і їх конкретизація на рівні самомоделювання характери- зують цінний папір як складну базову цивілістичну конструкцію. Її базовий характер полягає в тому, що основна модельна схема побудови майнових прав, посвідчених цінними паперами, є не- змінною (базовою) і завжди (у всіх випадках) характеризується поєднанням двох окремих категорій цивільних прав: «прав на папір» і «прав з папера». «Права на папір» мають підпорядковане, забезпечувальне, інструментальне призначення. Вони характери- зуються формою їх випуску і з точки зору модельності їх побудови завжди є незмінними, притаманними всім окремим їх видам.

Їх конструкційна варіативність обмежується обов’язковістю вибору емітентом однієї з двох можливих модельних схем побудови посвідчених цінними паперами майнових прав з точки зору форми їх фіксації — документарної або бездокументарної. Можливість широкої змістовної варіативності конструювання «прав з папера» забезпечує видове законодавче моделювання конструкцій цінних паперів, його безпосереднє втілення на рівні самомоделюван- ня і врешті-решт зорієнтоване на потреби цивільного обороту. У цьому розрізі, з точки зору юридичної техніки, вони постають як унікальний об’єкт-інструмент втілення типових модельних схем, «мозаїчне» поєднання яких визначає специфіку окремих їх видів відповідної групової приналежності. Отже, будь-який цінний па- пір у розглядуваній площині є органічним поєднанням змістовно варіативних «прав з папера» і змістовно статичних «прав на папір». Варіативність останніх полягає лише в можливості вибору емітентом документарної або бездокументарної форми випуску та обігу цінних паперів. Таким чином, обмежена варіативність «прав на папір» визначає цивілістичну конструкцію цінних паперів як статично-базову, якій притаманна можливість втілення лише двох варіантів моделей (документарної або бездокументарної), право вибору яких належить емітенту. Це можуть бути моделі права власності на документарний цінний папір або зобов’язально- депозитарних прав, характерних для бездокументарної форми їх випуску та обігу.

Моделювання на базі їх статично-базової типової схеми окремих комбінаторно-видових цивілістичних конструкцій цінних паперів здійснюється шляхом нашарування на одну з двох моделей (документарної і бездокументарної) побудови «прав на па- пір» однієї із можливих варіативно-видових модельних комбінацій побудови «прав з папера». За рахунок такого комбінування кожен з цінних паперів відповідної їх групи, зберігаючи базово-статичну (документарну або бездокументарну) конструкцію, набуває принципово відмінної від інших їх різновидів (навіть у межах однієї групи) змістовно-конструкційну специфіку з точки зору характеру побудови посвідчених ними «прав з папера».