Проаналізувавши особливості змішаних договорів, О. О. Симолін висловив пропозицію моделювати непоіменовані договірні конструкції з урахуванням «основних окремих обов’язків» (у його інтерпретації). З цього приводу він зазначає, що «при запропо- нованій нами системі конструювання всіх цих різнорідних contractus innominatus не становитиме ніяких труднощів, тому що, по суті, всі договори, що трапляються в житті, при всій їх різноманітності є лише різними комбінаціями небагатьох основних обов’язків» . З точки зору юридичної техніки моделювання змішаних договірних конструкцій і цінних паперів безумовно суттєво різниться, але має і певну подібність. Якщо змішані договори в розглядуваному ракурсі і з урахуванням вказаної пропозиції О. О. Симоліна можуть конструюватися шляхом комбінування основних обов’язків їх сторін, то цінні папери є об’єктом-інструментом, в якому втілюються окремі модельні схеми побудови посвідчених ними майнових прав. Крім того, змішаний характер типових модельних схем, що підлягають втіленню в конструкції цінних паперів, обумовлений поєднанням у її межах прав «на папір» і «з папера». Моделювання бажаної поведінки управоможених і зобов’язаних за цінними паперами суб’єктів здійснюється шляхом комбінова- ного поєднання необхідних простих типових модельних схем. Кожна з них характеризується взаємопов’язаністю нормативних положень, що забезпечують моделювання прав, обов’язків і від- повідальності суб’єктів досліджуваних відносин. Кінцевою метою їх законодавчого комбінування є створення найбільш ефективних регулятивних механізмів, що використовуються для впорядку- вання емісійно-посвідчувальних відносин. Розглянемо змістовну специфіку складних цивілістичних конструкцій, що втілюються в цінних паперах. Цінні папери в досліджуваному ракурсі підля- гають віднесенню до окремого і єдиного у своєму роді різновиду складних цивілістичних конструкцій, оскільки структурно скла- даються з окремих одиничних типових модельних схем побудови прав «на папір» і «з папера».

Своєрідність юридичних конструкцій, як зазначає з цього приводу С. С. Алексєєв, залежить від особли- востей відповідної сфери і предмета правового регулювання . Як приклад цивілістичних конструкцій, що широко використовують- ся у приватноправовій сфері регулювання суспільних відносин, він наводить віндикацію . З точки зору особливостей побудови прав і обов’язків суб’єктів цих охоронювальних правовідносин віндикація постає простою цивілістичною конструкцією. Вона є універсальною за сферою можливого застосування, оскільки сконструйована для забезпечення захисту права власності як на речі, так і на цінні папери.

Відповідна законодавчо визначена конструкція цінних паперів є більш складною, завжди має нормативне походження і обов’язково враховується в ході здійснення остаточного моделювання емітен- том майнових прав, посвідчених відповідним їх видом. Типовий модельний характер конструкції цінних паперів визначений за- конодавчо, але для безпосереднього їх втілення вони підлягають конкретизації шляхом врахування комплексу законодавчо визначе- них моделей (нормативних конструкцій) на рівні ненормативного локального моделювання (самомоделювання) в документі окремої форми випуску. Відповідно моделювання конструкції цінних папе- рів може бути нормативним і ненормативним (локальним), тобто самомоделюванням. Ненормативним (локальним) моделюванням, або самомоделюванням, слід визнати остаточне втілення емі- тентом у конкретному цінному папері (цінних паперах масових емісій) нормативно визначених типових модельних схем побудови прав, обов’язків та відповідальності, врахування яких забезпечує з моменту виникнення емісійно-посвідчувальних відносин бажану (модельну) поведінку їх суб’єктів. Спорідненими з цінними паперами інструментами забезпечен- ня ненормативного (локального) моделювання в досліджуваному аспекті (тобто суто приватноправовими моделяторами побудови прав, обов’язків і відповідальності) є договори та інші односто- ронні правочини. При співвіднесенні відповідних їх норматив- них конструкцій всі вони, як правило, підлягають обов’язковому врахуванню, але в деяких випадках локальному моделюванню надається навіть переважне значення і певні моделі поведінки можуть встановлюватись суб’єктами договірних відносин без урахування нормативно визначених типових модельних схем. Цей висновок ґрунтується на новітніх законодавчих підходах, закладе- них у положеннях ЦК України, згідно з якими при співвіднесенні юридичної «сили» положень акта цивільного законодавства і акта саморегулювання (договору) перевага віддається останньому.

Слід враховувати, що сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд не тільки шляхом моделювання положень договору, але й одностороннього правочину (ч. 4 ст. 6 ЦК України). Таким чином, у приватноправовій сфері суспільних відносин моделювання співвід- ношення прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів цивільного права забезпечується не тільки законодавчо, але й на рівні дого- ворів і односторонніх правочинів. Виходячи зі значення конструк- ції цінних паперів як типової, законодавчо визначеної модельної схеми, нормативне моделювання окремих їх видів відбувається на рівні положень актів цивільного законодавства України, але завжди залишається певний простір і для конкретизації окремих елементів їх структури (зокрема, обсягу майнових прав) самим емітентом. Остаточне ненормативне моделювання змісту і обсягу майнових прав, посвідчених цінними паперами як масових, так і індивіду- альних емісій, у реквізитах для документарної форми їх випуску або глобального сертифіката для бездокументарної здійснюється в односторонньому порядку їх емітентом. Крім цього, моделювання наступних випусків цінних паперів масових емісій відбувається в повній відповідності з типовими модельними схемами, закладени- ми в першому випуску. Порівняємо цивілістичні конструкції, що підлягають втіленню в договорах і цінних паперах. Характер і межі врахування нормативних конструкцій при оста- точному їх втіленні в конкретному цінному папері (паперах) шляхом самомоделювання порівняно з договірним моделюванням мають свою специфіку.

Самомоделювання конструкцій договорів і цінних паперів різняться між собою передусім більш жорсткою підпоряд- кованістю останніх нормативно визначеним типовим модельним схемам побудови посвідчених ними майнових прав. Характер цих прав обумовлює специфіку обов’язків емітентів як їх корелята і визначає особливості відповідальності суб’єктів емісійно-посвід- чувальних відносин, що мають характер типової модельної схеми. Дещо інший порядок установлений для моделювання положень договору при його аналізі в розглядуваній площині. Це обумовлено його значенням як найбільш універсального ненормативного ре- гулятора приватноправових відносин. Принцип свободи договору (п. 3 ч. 1. ст. 3 ЦК України) передбачає більш широку порівняно з досліджуваними конструкціями інваріантність дій кожної з його сторін (а не лише емітента, як це передбачено для конструкції цін- них паперів) у ході самомоделювання їх прав, обов’язків і відпові- дальності, закріплених його положеннями. Підґрунтя для втілення у договірних цивілістичних конструкціях типового, модельного характеру побудови прав, обов’язків, відповідальності тощо на рівні ненормативного моделювання додатково закріплене нормами актів цивільного законодавства. Ними є положення ст. 630 ЦК України, що визначають можливість встановлення типових умов договору, які можуть розглядатися в зазначеному ракурсі як модельні. Крім того, аналогічне значення мають умови публічного договору, котрі повинні бути однаковими для всіх споживачів (п. 2 ст. 633 ЦК Украї- ни), а також формуляри або інші стандартні форми, що підлягають врахуванню при конструюванні умов договору приєднання згідно з положеннями ст. 634 ЦК України. Конструкція цінних паперів, на відміну від розглянутої, виключає можливість вільного і широкого самомоделювання з точки зору законодавчо визначеного простору для конкретизації нормативних типових модельних схем. Однак це не дає підстав для висновку про повне нівелювання значущості самомоделювання в ході остаточного формування втілених у цінних паперах законодавчо визначених типових модельних схем побудови відповідних категорій майнових прав.