1.1.5. Відмінності правової природи цінних паперів і речей - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина
1.1.5. Відмінності правової природи цінних паперів і речей
 
Інструментальний характер правової природи цінних паперів відрізняє їх від рухомих речей. Слід зазначити, що співвіднесен- ню підлягають здебільшого документарні цінні папери і рухомі речі як об’єкти речових прав (зокрема, права власності). Однак це не виключає також врахування особливостей інструментальної природи бездокументарних цінних паперів, можливість випуску та обігу яких найбільш наочно її окреслює.
 
Їх порівняння сто- сується притаманних їм ознак і порядку правового регулювання відносин, що виникають у сфері їх випуску та обігу. Ці відмінності закладені правовим режимом цінних паперів і порядком правового регулювання речових відносин. Загальновідомо, що регламентація відносин власності у сфері обороту рухомих речей забезпечується положеннями речового права. Для забезпечення правового регу- лювання статичних відносин, що виникають з приводу більшості речей, досить регламентаційного впливу положень речового права. І тільки правове регулювання відносин стосовно окремих видів рухомих речей (наприклад, індивідуальних засобів самозахисту, мисливської зброї тощо) припускає необхідність застосування додаткових положень, встановлених нормами спеціального законо- давства.
 
Положення речового права в загальному масиві норм, що становлять регламентаційну основу механізму правового регулю- вання емісійно-посвідчувальних відносин, відіграють важливу, але все ж не завжди домінуючу роль. Цей висновок обумовлений тим, що положення речового права є тільки частиною нормативного масиву, що забезпечує правове регулювання таких відносин. Правовий режим цінних паперів, на відміну від порядку пра- вового регулювання відносин, що виникають з приводу більшості речей, припускає віднесення до положень, що становлять їх нор- мативну основу, поряд із нормами речового права і комплексу нормативних приписів, установлених актами спеціального законо- давства. При цьому регламентаційну основу механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин становитимуть положення актів як загального, так і спеціального законодавства. Приписи, у яких закріплюються особливості правових режимів окремих видів і форм випуску цінних паперів, підлягають розгляду як норми актів спеціального законодавства. Одна з особливостей правового режиму цінних паперів полягає в тому, що через різно- манітність їх видів складно визначити коло норм, котрі поширюють свою дію на всю сукупність розглядуваних відносин. Це обумовлено тим, що встановлений для всіх різновидів обох можливих форм випуску та обігу цінних паперів правовий режим припускає використання для регламентування досліджуваних відносин по- ложень речового, зобов’язального і спеціального законодавства. Зокрема, коло загальних положень (положень речового права), що поширювалися на всю їх сукупність, скоротилося із закріпленням у цивільному законодавстві України можливості випуску та обігу бездокументарних цінних паперів. Порядок регулювання відносин у сфері випуску і обігу бездо- кументарних цінних паперів має істотні особливості.
 
Вони про- являються в тому, що специфіка фіксації майнових прав шляхом випуску цінних паперів у бездокументарній формі не завжди дає змогу використовувати загальні, усталені, традиційні в розгляду- ваній сфері правового регулювання законодавчі підходи. Норми, положення яких стосуються бездокументарної форми випуску досліджуваних об’єктів цивільних прав, органічно доповнюють положення, що забезпечують загальний порядок правового регулю- вання, встановлений для документарних цінних паперів. З урахуван- ням зручності, практичності і заснованої на цьому перспективи їх використання в цивільному обороті цінні папери, випущені в без- документарній формі, порівняно з документарними, мають суттєві переваги. Це враховано в «Основних напрямках розвитку фондо- вого ринку в Україні у 2000 р.» , затверджених Указом Президента України від 30 жовтня 1999 р. № 1415/99. Положення зазначеного нормативного акта встановлюють пріоритетність випуску бездоку- ментарних цінних паперів. Документарна і бездокументарна форми випуску цінних паперів є свідченням їх розмаїтості, гнучкості і універсальності застосування як об’єкта-інструмента.
 
Визначені їх інструментальною правовою природою особли- вості цінних паперів не дають підстав беззастережно відносити їх до різновидів речей і повною мірою поширювати на них по- ложення речового права. Разом з тим, було б необґрунтованим з теоретичної і невиправданим з практичної точок зору заперечувати можливість і необхідність їх використання в ході регламентації емісійно-посвідчувальних відносин. Забезпечення ефективності їх правового регулювання тоді набуло б характеру нездійсненного завдання без використання приписів, встановлених нормами ре- чового права. Юридична своєрідність цінних паперів обумовлює необхідність вибіркового і зваженого підходу до вибору арсеналу передбачених нормами речового права положень, що можуть бути віднесені до нормативної основи досліджуваного механізму пра- вового регулювання. Норми речового права, що поширюють свою дію і на розглядувані відносини при безконфліктному їх розвитку, а також у разі спору, підлягають врахуванню самими суб’єктами, що беруть участь у них, або відповідним юрисдикційним органом, який розглядає можливий спір. При цьому слід врахувати ступінь урегульованості відносин, що підлягають регламентуванню, по- ложення спеціального законодавства, особливості форми випуску і обігу цінних паперів (документарна чи бездокументарна), сут- ність відносин сторін та інші чинники. Слід зазначити, що норми речового права з погляду їх регуля- тивного впливу на абсолютні відносини (за участю необмеженого кола осіб), що виникають з приводу більшості речей, об’єктивно не можуть повною мірою враховувати їх специфіку. Тому особли- вості правового режиму цінних паперів визначаються не тільки положеннями речового і зобов’язального права, що забезпечу- ють статику і динаміку досліджуваних відносин, але і нормами зобов’язального права і спеціального законодавства, що регулює їх випуск і обіг. Відносини з приводу речей також регулюються нормами зобов’язального права.
 
Однак за допомогою зазначених норм забезпечується тільки динаміка (рух) речових правовідно- син. При регулюванні відносин, пов’язаних із випуском і обігом документарних цінних паперів, норми зобов’язального права ма- ють більш широку сферу застосування. Стосовно цінних паперів норми зобов’язального права не тільки забезпечують динаміку їх функціонування в зобов’язальних правовідносинах, але й значною мірою визначають особливості встановлення, реалізації, зміни і припинення посвідчених ними майнових прав. Це обумовлено тим, що майнове право, що становить зміст цінного папера, як правило, включає й правоможності зобов’язального характеру. У разі коли основний зміст цінних паперів становлять інші категорії майнових прав (наприклад, речові — коносамент, просте і подвійне складське свідоцтво або корпоративні — акція), управоможена особа все ж таки набуває певних правоможностей, що мають зобов’язальний характер. Наприклад, зобов’язальним є право вимоги видачі ван- тажу в порту призначення (коносамент), повернення товарів, які були предметом відносин по їх зберіганню, посвідчених склад- ським свідоцтвом відповідного виду або виплати нарахованих дивідендів (акція). Суттєві відмінності інструментальної природи цінних паперів і сутності рухомих речей постають при їх порівнянні як об’єктів зовнішнього матеріального світу.
 
Речі мають матеріально-речову просторову форму і здатні задовольняти ті чи інші потреби людей за рахунок використання їх природних корисних властивостей.
 
Цінні папери можуть і не набувати матеріально-речової просто- рової форми (наприклад, за умови бездокументарної фіксації майнових прав). Тоді вони забезпечують правовий інтерес до них властивостями суто юридичного характеру — як об’єкт-інстру- мент закріплення, посвідчення і забезпечення безперешкодної реалізації відповідного майнового права. На думку правників, папір (документ) визнається цінним не з огляду на його природні властивості, а тому, що він підтверджує право його володільця на певні матеріальні блага (речі, гроші, дії третіх осіб, інші цінні папери) . Якщо речі завжди матеріальні, тобто характеризуються фізичним існуванням у просторі-часі, то цінні папери можуть на- бувати дематеріалізованої (бездокументарної) форми їх випуску та обігу. При цьому вони підлягають віднесенню до матеріальних об’єктів цивільних прав, оскільки й у цьому разі опосередковують відносини, що виникають у майновій сфері, зберігаючи значення об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Їх дематеріалі- зована форма обумовлює і юридичну своєрідність депозитарних емісійно-посвідчувальних правовідносин. Вони втрачають прита- манні сфері застосування документарної форми випуску цінних па- перів елементи речових відносин і набувають суто зобов’язального характеру.
 
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов