Споживча вартість і привабливість цінних паперів і грошей визначаються не тільки їх інструментальними, але й економічними характеристиками, однією з яких є їхня вартість. Основним еконо- мічним показником вартості цінних паперів і грошей, допущених до котирування на фондовій або міжбанківській валютній біржах, відповідно є їх курс. Курс гривні щодо найбільш стабільних (кон- вертованих) валют світу визначається на міжбанківській валютній біржі і залежить від багатьох як економічних, так і політичних чинників. Курс (або курсова вартість) цінних паперів відповідного емітента є одним із показників стабільності економічного станови- ща їх емітента і визначається в разі їх допущення до котирування на фондовій біржі. Слід зазначити, що під впливом дії об’єктивних чинників економіко-політичного характеру курсові характеристики як цінних паперів, так і грошей можуть коливатись, змінюючись у той чи інший бік. Такі коливання є небажаними як у сфері обігу цінних паперів, так і у фінансовій сфері.

У цьому аспекті купівельна і конвертаційна спроможність, а відтак і визначена ними споживча привабливість національної валюти значною мірою залежать від її курсу стосовно найбільш стабільних (вільно конвертованих) валют світу. Споживча привабливість цінних паперів є не менш залежною від курсу національної грошової одиниці щодо основних валют світу у зв’язку з вираженням їх номінальної вартості в національній валюті і обов’язку оплати в ній більшості їх видів. Як економіко-пра- вовий показник споживчої привабливості цінних паперів певну роль відіграє визначений для них котирувальний курс на фондовій біржі. Однак сфера його застосування в цих правовідносинах значно вуж- ча, ніж у відносинах, об’єктом яких є гроші. Курсова вартість (або курс) поряд із ліквідністю, прибутковістю, стабільністю, надійністю цінних паперів як інвестиційного товару, як правило, є одним із ас- пектів економіко-правової характеристики фондових інструментів, що підлягають котируванню на фондовій біржі.

Особливості правового режиму грошей визначаються загаль- ною емісійно-грошовою політикою держави. Гроші підлягають розгляду не тільки як економічний, але і як політико-правовий інструмент. В останньому наведеному аспекті вони є одним з ат- рибутів незалежності й інструментом забезпечення економічної безпеки і фінансової самостійності України. Відповідно до поло- жень ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ступінь важливості забезпечення стабільності грошового обігу не тільки в економічному, але й у політико-правовому аспекті обумовлює особливі форми нормотворчої і контрольної діяльності держави в цій сфері. Поряд із забезпеченням правового регулю- вання відносин, пов’язаних із випуском і обігом грошової одиниці України, чинне законодавство передбачає можливість особливого державного контролю за випуском і обігом гривні.

Відповідно до положень ст. 100 Конституції України Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий режим гривні як грошової одиниці України припускає не тільки конституційне вста- новлення її найменування і закріплення обов’ язку по забезпеченню її стабільності за Національним банком нашої держави, але й забез- печенню правового регулювання відносин, що виникають у сфері їх випуску і обігу, положеннями інших законів і підзаконних актів, детальний розгляд яких виходить за межі цього дослідження. Споживча привабливість цінного папера має інструментальний характер, оскільки залежить від змісту, обсягу і здійсненності посвідченого ними майнового права. Не слід ігнорувати і її залеж- ність від економічних показників підприємницької (фінансово-гос- подарської) діяльності емітента (акції), його платоспроможності (боргові цінні папери) та інших чинників. Емітенту належить право встановити номінальну вартість цінного папера, а також зміст і обсяг посвідчених ними майнових прав. Так, зокрема, емітенту, наприклад відповідному господарському товариству, належить право при формуванні умов випуску та обігу цінних паперів (на- приклад, облігацій) визначити розмір їх номінальної вартості і їх кількість, сукупна ціна яких становить загальний обсяг боргу.

Для більшості документарних цінних паперів характерним є виражен- ня їх номінальної вартості в тексті віддрукованого друкарським способом, а також юридично і технічно захищеного від підробки документа. Бездокументарні цінні папери і безготівкові грошові кошти враховуються на спеціальних рахунках, що також наочно ілюструє їхню подібність за формами інструментального забезпе- чення їх обігу. І цінні папери, і гроші підлягають порівнянню з урахуванням їх товарного характеру, обумовленого інструментальною значу- щістю. У економічній літературі гроші визначаються як «будь- який товар, що функціонує як засіб обігу, рахункова одиниця і засіб зберігання вартості» .

Це зауваження відомого західного вченого-економіста дає підстави говорити про їх подібність до цінних паперів. В одному з аспектів цінні папери являють собою об’єкт-інструмент (різновид правових засобів), що забезпечує функціонування різноманітних сфер цивільних відносин, висту- паючи як товар, оскільки мають грошову оцінку і беруть участь у цивільному обороті. Товарний характер і різноманітність окремих видів цінних паперів уможливлюють їх застосування не тільки в галузі кредитно-розрахункових відносин, але й в інших сферах, наприклад у сфері великого товарного обороту (коносамент), встановленні відповідних зобов’ язань на майбутнє (похідні цінні папери) і т. ін. Цінні папери, що посвідчують грошові майнові права, і гроші з інструментальної точки зору підлягають розгляду не тільки як засоби платежів і розрахунків. Гроші і вказані різновиди цінних паперів учені-економісти визначають як інструменти забезпечення функціонування будь-якої грошової системи. Національна своєрід- ність соціально-економічного розвитку різних країн історично обумовила появу багатьох різновидів грошових систем.

Поняття «грошова система» має інтернаціональний характер і визначається З. В. Атласом як урегульоване загальнодержавними законами єди- не для всієї країни улаштовування грошового обігу. У структурі грошової системи він вирізняє два елементи. «Це, по-перше, ре- гулювання державою безготівкового платіжного обороту — век- сельного, чекового і жирообороту за банківськими рахунками, по-друге, фіксація державою валютного курсу національної гро- шової одиниці і порядку обміну національної валюти на золото та іноземну валюту і навпаки» .

Таким чином, деякі відомі сучасному цивільному обороту України види цінних паперів (наприклад, век- сель і чек) використовуються як об’єкт-інструмент забезпечення функціонування грошової системи України. Це також ілюструє подібність між інструментальною правовою природою цінних паперів і грошей. Однак розглянуте призначення цінних паперів цим не вичерпується, оскільки різноманіття відомих цивільному обороту окремих їх різновидів обумовлює більш широку сферу їхнього застосування. Гроші, що становлять основу грошової системи будь-якої держави, і в історичному аспекті, і з погляду аналізу особливостей емітованих у різних країнах валют характеризуються не тільки різноманітністю їх форми і змісту, але й особливостями правового регулювання їх емісії і обігу.

Водночас слід зазначити, що деякі вільно конвертовані іноземні валюти (наприклад, долари, євро) виконують функцію світових грошей і широко використовують- ся при розрахунках як у готівковій, так і в безготівковій формі. При порівнянні грошей і цінних паперів, номінованих у вільно конвертованій валюті, слід наголосити на тенденції до уніфікації в загальносвітовому масштабі форми і змісту деяких видів ос- танніх, а також основних положень національних законодавств більшості країн світу, що забезпечують правове регулювання їх випуску і обігу.

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютними цінностями визначає як іноземну валюту, так і цінні папери та платіжні документи, виражені (номіновані) в іноземній валюті.

Його положення враховують характерну для сучасних правових систем світу тенденцію уніфікації їх національ- ними законодавствами правових підвалин використання платіжних інструментів, що забезпечують міжнародні платежі і розрахунки. Вказана тенденція викликана міжнародною економічною коопе- рацією і необхідністю забезпечення здійснення розрахунків між суб’єктами, що вступають у міжнародні торговельні відносини, які виходять за межі сфери правового регулювання, забезпечуваного положеннями національного законодавства відповідної країни.

Окремі різновиди цінних паперів є об’єктом-інструментом здій- снення розрахунків у сфері відносин, що становлять предмет як міжнародного публічного, так і міжнародного приватного права. У сфері міжнародно-правових відносин окремі види цінних па- перів (наприклад, валютні облігації) можуть слугувати об’єктом- інструментом забезпечення оформлення міждержавних кредитних правовідносин. За допомогою цінних паперів, що емітуються державою і є підставою виникнення її міжнародних фінансових зобов’язань, можуть установлюватися боргові зобов’язання України перед міжнародними фінансово-кредитними організаціями. Зокрема, кредити Міжнародного валютного фонду оформляються видачею Україною державних облігацій, номінованих в іноземній валюті.

Уніфікація положень національних правових систем, що регулюють відносини в сфері випуску і обігу цінних паперів, за- безпечується прийняттям на міжнародному рівні і ратифікацією зацікавленими країнами відповідних конвенцій. Норми національ- ного законодавства про цінні папери країн — учасниць зазначе- них міжнародно-правових правочинів підлягають приведенню у відповідність із положеннями даних конвенцій. Прикладом цього можуть бути конвенції з вексельного і чекового права. Нормативно- правовим актом, у якому були закріплені домовленості, досягнуті при підписанні зазначених конвенцій, є Уніфікований закон про переказний і простий вексель і Уніфікований закон про чеки (До- даток № 1 до Женевської конвенції, що встановлює Уніфікований закон про чеки) . Цінні папери і гроші мають також інструментальну подібність за формою їх випуску та обігу. Вони можуть набувати докумен- тарної (готівкової) і бездокументарної (безготівкової) форми їх випуску та обігу відповідно.

Цінні папери і гроші, що емітуються в документарній (готівковій) формі, відповідно виготовляються на паперових носіях. Законодавством України встановлено особливий порядок правового регулювання відносин, пов’язаних із виготов- ленням і використанням як бланків цінних паперів, так і банкнот національної грошової одиниці України — гривні до моменту їх емісії. Зокрема, правовий режим бланків цінних паперів до момен- ту їх емісії визначений Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності, затвердженими наказами по Міністерству фінансів України, Службі безпеки України і Мініс- терству внутрішніх справ України від 25, 15, 24 листопада 1993 р. № 98, 118 і 740 відповідно. Зазначені Правила містять детальні інструктивні вказівки щодо проектування бланків, реєстрації Держзнаком замовлення, його поліграфічного виконання, утилізації від- ходів виробництва, обліку, упаковування, зберігання, відправлення готової продукції замовнику і т. ін. Доемісійний правовий режим банкнот національної грошової одиниці України — гривні — вста- новлено внутрішніми інструкціями Держзнака і Банкнотної фаб- рики Національного банку України, положення яких заслуговують окремого аналізу в межах іншого дослідження. Бездокументарні цінні папери і безготівкові гроші також подібні між собою за фор- мою, а їх функціонування в цивільному обороті забезпечується за допомогою здійснення передбачених законодавством і банківськи- ми правилами операцій з рахунками в бездокументарних цінних паперах або безготівкових грошових коштах відповідно. Таким чином, цінні папери і гроші завдяки інструменталь- ному характеру їхньої правової природи мають як подібність, так і відмінності, які в сукупності дають підстави констатувати теоретичну необґрунтованість їх беззастережного законодавчого віднесення (ст. 177 ЦК України) до різновидів речей. Ще більш виразно юридична своєрідність правової природи цінних паперів як об’єкта-інструмента виокремлюється при їх співвіднесенні з рухомими речами.