Застосування терміна «гроші» у правовому вжитку є усталеним і має універсальний характер. Водночас у цивілістиці розрізняють терміни «гроші», «грошові знаки» і «кошти», а в економічній лі- тературі оперують словосполученням «паперові грошові знаки» . Вважаємо, що і у правовій, і в економічній науці кожний із них має відносно самостійну сферу термінологічного застосування. Представники економічної науки розглядають сутність грошей, здійснюючи аналіз виконуваних ними в економічному обороті функцій: міра вартості, засіб обігу, розрахунків, кредиту, світові гроші і т. ін. З урахуванням наведених функцій грошей, визначених економічною наукою, вони можуть розглядатись як особливий фі- нансово-правовий інструмент. Їх правовий характер обумовлений тим, що відносини у сфері грошового обігу, враховуючи їх значу- щість для економічної незалежності і безпеки будь-якої держави, є предметом комплексного правового впливу відповідної правової системи.

Правове регулювання відносин у сфері грошового обігу забезпечується нормами цивільного, фінансового, господарського та інших галузей права. У цьому (економіко-правовому) аспекті гроші виконують роль публічно-правового фінансового інстру- мента забезпечення платежів, розрахунків, кредитних відносин, визначення розміру майнової і немайнової (моральної) шкоди, міри вартості усіх видів майна тощо. Цим вони відрізняються від цінних паперів, які навіть за умови їх емітування державою є суто приватноправовим об’єктом-інструментом посвідчення відповід- них категорій майнових прав. У такому контексті гроші позначають терміном «кошти», який є достатньо загальновживаним. Для розме- жування двох закріплених чинним законодавством форм грошей їх іменують безготівковими і готівковими коштами. Готівкові кошти існують у цивільному обороті як грошові знаки.
Останні функ- ціонують у вигляді паперових грошових знаків (грошових купюр, емітованих як банкноти) і монет. Тому для розгляду і порівняння цінних паперів і грошей в одній площині слід співвідносити їх у такий спосіб. Якщо розглядати їх з урахуванням допустимих чин- ним законодавством форм їх емісії і обігу, порівнянню підлягають бездокументарні цінні папери і безготівкові кошти, а також доку- ментарні цінні папери і готівкові кошти (у вигляді паперових гро- шових знаків, оскільки монети об’єктивно не мають достатнього ступеня схожості з цінними паперами). Якщо співвідносити їх на найбільш високому рівні абстракцій — як різновид матеріальних об’єктів цивільних прав, — в усталеній термінології порівнянню підлягають цінні папери і гроші. Якщо порівнювати їх з урахуван- ням їхньої інструментальної значущості, співвіднесенню підля- гають бездокументарні і документарні цінні папери та готівкові і безготівкові гроші (кошти). Подібність їх правової природи проявляється і в її інструмен- тальному характері. Цінні папери і гроші, передусім, схожі за своїм походженням, адже і цінні папери, і гроші з’явилися в цивільному обороті в результаті реалізації суспільної потреби в конструюван- ні економіко-правових інструментів, які забезпечують механізм До появи безготівкових коштів як форми грошей у економічних дослідженнях розглядались монети і паперові гроші функціонування товарообмінних відносин. Пріоритет за часом появи, безсумнівно, належить грошам. Внаслідок планомірного, еволюційного розвитку кошти нині мають значення універсального інструмента забезпечення грошового обігу, що виконує в цивіль- ному обороті функціональне призначення (не беручи до уваги інші виконувані ними функції суто економічного характеру) загального еквівалента. Використання грошових коштів як загального еквіва- лента в цивільному обороті дало можливість співвідносити вартісні характеристики різних товарів у товарообмінних операціях. Разом з тим, гроші можуть набувати значення оборотоздатних об’єктів цивільних прав.

Гроші можуть бути предметом певних договорів (позики, зберігання, кредитного і депозитного договорів та деяких інших). Гроші забезпечують можливість компенсації заподіяної майнової шкоди відповідно до положень глави 82 ЦК України. Їх використання в цивільному обороті дає змогу здійснювати гро- шову оцінку з метою визначення розміру компенсації не тільки майнових, але й немайнових (моральних) втрат. Зокрема, гроші як загальний еквівалент забезпечують можливість компенсації моральної шкоди, заподіяної фізичній або юридичній особі не- правомірними рішеннями, а також діями чи бездіяльністю право- порушника, за правилами, встановленими статтями 1167, 1168 ЦК України. Цим роль грошей у цивільному обороті не вичерпується, але більш докладний її аналіз виходить за межі цього дослідження. Їх подібність у цьому аспекті з цінними паперами полягає в тому, що вони також підлягають розгляду як особливий публічно- і водночас приватноправовий інструмент, що виконує в механізмі правового регулювання кредитно-фінансових відносин вартісно- мінове призначення, обумовлене особливостями їхньої економічної сутності і правової природи. Таким чином, кошти забезпечують обіговоздатність мінової вартості і виконують роль загального еквівалента, а цінні папери — це об’єкт-інструмент забезпечення оборотоздатності посвідчених ними майнових прав. Інституціоналізація положень законодавства про цінні папери і їх стрімкий розвиток як особливого об’єкта-інструмента посвід- чення майнових прав, так само як і генеза грошей, також були зу- мовлені економічними чинниками. Саме необхідність подальшого розвитку економічних відносин викликала потребу у створенні но- вих цивілістичних інструментів, які повинні були б забезпечувати залучення у сферу товарообміну не тільки товарів, але й майнових прав. Вирішення цього по суті економічного завдання на законо- давчому рівні було забезпечено наданням майновим правам обо- ротоздатності на рівні спроможності до обороту, характерної для речей.
Створення особливого об’єкта-інструмента і поширення на нього комбінованого правового режиму, закріпленого для рухомих речей і майнових прав, забезпечувало останнім товарний харак- тер. Поєднання в межах правового режиму цінних паперів норм, встановлених положеннями речового і зобов’язального права, дало змогу створити ефективний об’єкт-інструмент реалізації потреб цивільного обороту в забезпеченні участі майнових прав у това- рообмінних відносинах. Речово-правова природа документарних цінних паперів, які були сконструйовані першими з встановленням характерного для них тісного правового зв’язку між документом і посвідченим ним майновим правом, уможливила їх віднесення до рухомих речей (товарів), а також поширення на них правового режиму матеріальних об’єктів цивільних прав. Товарний харак- тер і спроможність документарних цінних паперів як особливого об’єкта-інструмента участі в цивільному обороті забезпечили оборотоздатність і посвідченим ними майновим правам. Подібність між цінними паперами і грошима слід вбачати і в їх змісті. Виходячи із легального визначення цінних паперів, що міститься у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондо- вий ринок», вони являють собою документи, що посвідчують грошові права.