На законодавчому і доктринальному рівнях цінні папери здавна визначаються суто як об’єкти цивільних прав. Однак такий під- хід недостатньо враховує справжній глибинний сенс їх правової природи. Розглянемо її особливості порівняно з іншими категорія- ми об’єктів цивільних прав. На філософському рівні категорія «об’єкт» досліджується суто в гносеологічному аспекті — як частина матеріального або духовного світу, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта . У цивілістиці категорія «об’єкти цивільних прав» застосовується для позначення матеріальних і нематеріальних благ, з приводу яких між суб’єктами цивільного права складаються відповідні відносини. Дослідження їх особли- востей супроводжується виявленням значної кількості теоретичних і практичних проблем і окремих дискусійних питань, які мають важливе як теоретичне, так і практичне значення. Наприклад, деякими науковцями необґрунтовано змішуються такі самостійні категорії, як «об’єкти цивільних прав» і «правовий режим об’єкта». Зокрема, В. І. Сенчищев пропонує об’єктом цивільних прав і правовідносин розглядати не саме матеріальне або нематеріальне благо, з приводу якого вони виникають, а встановлений для нього правовий режим . Незважаючи на визначальну роль правового ре- жиму (як нормативно визначеного порядку правового регулювання відносин) у забезпеченні регламентації відносин, що виникають з приводу відповідного об’єкта цивільних прав, цей підхід не може не викликати заперечень.

 

Ототожнення об’єктів цивільних прав і встановленого для них правового режиму може призвести до те- оретично неспроможних висновків. Наприклад, оборотоздатність об’єктів цивільних прав (ст. 178 ЦК України) з урахуванням такого підходу призводить до неприйнятного висновку про її сприйняття як можливості вільного відчуження їх правового режиму, його пе- редачі за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо (адже саме він, з урахуванням такого підходу, розглядається як об’єкт цивільних прав). Гадаємо, що правовий режим об’єкта цивільних прав і відповідне матеріальне або нематеріальне благо, стосовно якого його встановлено, являють собою хоча і взаємозалежні, але окремі цивілістичні категорії. Відповідний об’єкт цивільних прав і встановлений для нього правовий режим як нормативно визна- чений порядок правового регулювання відносин, що виникають стосовно нього, мають у цивілістиці самостійне значення і окрему сферу термінологічного застосування. Цей загальний висновок стосується як цінних паперів, так і інших різновидів об’єктів цивільних прав. Одними з найбільш поширених у цивільному обороті об’єктів цивільних прав є речі, гроші, цінні папери і майнові права. У цивіліс- тиці їх традиційно відносять до матеріальних об’єктів цивільних прав або матеріальних благ .

 

Положення ст. 177 ЦК України визначають як об’єкти цивільних прав «речі, включаючи гроші і цінні папери». Зако- нодавче закріплення співвідношення основних категорій матеріальних об’єктів цивільних прав у такій редакції дає змогу вирізнити проблему допустимості «включення» до складу речей цінних паперів і грошей. У більш загальному аспекті її можна сформулювати як проблему визначення місця цінних паперів (і грошей) у системі матеріальних об’єктів цивільних прав. Виходячи з аналізу наведених положень ЦК України, цінні папери і гроші на законодавчому рівні не розгля- даються як самостійні категорії об’єктів цивільних прав, оскільки віднесені до різновидів речей. Слід зазначити, що в ст. 310 першої редакції проекту ЦК України був запропонований більш виважений законодавчий підхід до визначення співвідношення даних категорій матеріальних об’єктів цивільних прав. Відповідно до положень за- значеної статті «об’єктом речових прав може бути рухоме і нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів і грошей» .

 

Така редакція наведеної норми давала можливість розглядати речі, цінні папери і гроші як окремі види майна і, як наслідок, визнавати їх окремими різновидами матеріальних об’єктів речових прав. Законодавчий підхід, визначений аналогічними положеннями чинного ЦК України, що допускає їх ототожнення, на наш погляд, не заснований на врахуванні об’єктивних особливостей юридичної природи і обумовленої нею самостійності місця цінних паперів і грошей у системі матеріальних об’єктів цивільних прав. Зако- нодавче ігнорування суттєвих особливостей правової природи цінних паперів і грошей порівняно з речами насамперед має суто практичну мету. Вона полягає в тому, що віднесення грошей і цінних паперів до речей дає змогу не тільки найбільш повно, а й максимально легітимно (з урахуванням сутності відносин та їх особливостей) використовувати норми речового права для рег- ламентації відносин, що складаються у сфері функціонування в цивільному обороті цінних паперів і грошей. Відомо, що у фор- мулюваннях гіпотез і диспозицій норм, що становлять положення речового права, найчастіше використовується термін «речі» і лише в кількох випадках — «цінні папери» і «гроші». Поглиблений аналіз законодавчого ігнорування особливостей правової природи цінних паперів і грошей, з одного боку, і речей — з другого, дозво- лив окремим правникам висловити заперечення проти доцільності такого законодавчого підходу .

Самостійність положення цінних паперів у системі об’єктів цивільних прав відстоює Л. В. Панова . Інші правники, навпаки, підтримують вказаний підхід. Зокрема, позитивно оцінює аналогічні положення актів цивільного законо- давства Казахстану Ф. С. Карагусов, який пропонує розглядати цінні папери як особливий різновид речей . Для вирішення проблеми допустимості віднесення цінних па- перів і грошей (як найбільш схожих матеріальних об’єктів цивіль- них прав) до різновидів речей слід здійснити порівняльний аналіз їх правової природи, що дасть змогу визначити їх місце в системі матеріальних об’єктів цивільних прав. Для цього, напевне, доціль- ніше використовувати деякі вироблені в цивілістиці рекомендації щодо методики дослідження окремих об’єктів цивільних прав, запропоновані В. І. Сенчищевим.

 

Не поділяючи його загального підходу, вираженого в тому, що «для цивільного правовідношення об’єктом буде правовий режим певного визначеного майна (різ- новиду майна)» , слід, проте, врахувати окремі його міркування. Зокрема, можна погодитися з його твердженням про те, що «роз- гляд питання про один із різновидів об’єктів цивільних прав, та- ким чином, зводиться, по-перше, до з’ясування місця носія такого статусу в низці інших явищ об’єктивної дійсності... а по-друге, до визначення можливого правового режиму цього явища у всій різноманітності цивільних правовідносин» . Виходячи з викладе- ного, у ході вирішення поставленої проблеми цінні папери, гроші і речі підлягають порівнянню з урахуванням їх правової природи як матеріальних об’єктів цивільних прав. На користь самостійності місця цінних паперів і грошей у системі матеріальних об’єктів цивільних прав слід навести такі аргу- менти. Цінні папери і гроші характеризуються значною подібністю їх правової природи, що дає підстави, з одного боку, порівнювати їх, говорити про спільні риси і відмінності, а з другого — відрізня- ти їх від речей. У ході порівняння сутності цінних паперів і грошей необхідно термінологічно «звести їх до єдиного знаменника».