Характерно, що поки документ знаходиться у креди- тора, зобов’язання вважається невиконаним або виконаним частко- во (виплата відсотків, дивідендів) із відповідними відмітками про це. Знаходження цінного папера у боржника, як правило, свідчить про виконання зобов’язання і вилучення документа в зв’язку з цим. Винятком із цього правила може бути передача кредитором ощадних сертифікатів на зберігання банку, який є їх емітентом. У цьому разі договір на їх зберігання буде у випадку спору служити доказом того, що цінні папери були передані кредитором боржнику не у зв’язку з виконанням за ними, а з інших правових підстав. Аналіз запропонованих В. М. Гордоном ознак цінних паперів дає підстави говорити про їхній фундаментальний і методологіч- ний характер.

Він проявляється в збереженні їхньої актуальності і можливості проведення подальших досліджень, а також виділення на їх основі, виходячи із сучасного рівня цивілістики, нових ознак, характерних для цінних паперів. Зокрема, літеральність, визначена В. М. Гордоном як ознака, характерна для документарних цінних паперів, дає можливість зауважити ще кілька притаманних їм ознак, що додатково і не менш наочно ілюструють їх інструмен- тальну правову природу. Як окрема (похідна від літеральності) ознака документарних цінних паперів може розглядатися їх лаконічність, тобто стислість викладу характеру і обсягу посвідчених ними майнових прав. Мож- ливість вирізнення такої ознаки обґрунтовується тим, що правова інформація, яка становить зміст документарного цінного папера, підлягає викладу з дотриманням передбачених для відповідного його виду форми і реквізитів на одному бланку сертифіката, ви- готовленого на спеціальному поліграфічному комбінаті.

Умови випуску дохідних цінних паперів (акцій, облігацій) можуть передбачати виплату доходу на підставі відокремлених від основного бланка документів — купонних аркушів. Лаконічність викладу характеру і обсягу посвідчених цінними паперами майнових прав як їх ознака є обумовленою необхідністю забезпечення максималь- ної стислості (і водночас чіткості) викладу правової інформації, що підлягає включенню в їх реквізити. Стосовно акцій, напри- клад, не обов’язково вказувати як окремі правоможності в тексті цінного папера право акціонера на одержання дивіденду, частини майна товариства в разі його ліквідації, на участь у загальних зборах акціонерного товариства, на одержання інформації про його діяльність, а також перелічувати інші правові можливості правоволодільця. Досить визначити в самому тексті акції фірмове найменування емітента (відповідного акціонерного товариства), його місцезнаходження, найменування — «акція», серію і номер сертифіката, дату її випуску, тип (проста або привілейована), но- мінальну вартість та інші реквізити, встановлені в ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок». Лаконічність викладу характеру і обсягу посвідченого цінним папером майнового права як ознака досліджуваних об’єктів цивіль- них прав певною мірою характерна і для бездокументарної форми їх випуску. Як і документарний, бездокументарний цінний папір (як здійснений зберігачем обліковий запис) також є лаконічним із погляду на обсяг правової інформації, що міститься в ньому.

За допомогою рахунку в цінних паперах здійснюється облік прав правоволодільця, посвідчених відповідною кількістю бездоку- ментарних цінних паперів (подібно до обігу безготівкових грошо- вих коштів), через механізм перерахування яких забезпечується оборотоздатність посвідчених ними майнових прав. Процедура здійснення зберігачем облікових записів, як і механізм ведення рахунків, відкритих у цінних паперах, також підпорядковуються певним формальним вимогам, що визначаються Нормами і прави- лами обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13. 04. 2000 р. № 40 .

Виписки з рахунків у цінних паперах, що підтверджують право власності на цінні па- пери, випущені в бездокументарній формі, відповідно до п. 3. 10 зазначених Норм і правил повинні мати реквізитний склад, який визначається стандартами документообороту. Згідно з положення- ми актів чинного цивільного законодавства України виписки з ра- хунків у цінних паперах не визнаються різновидом розглядуваних об’єктів цивільних прав, але, разом з тим, також повинні містити комплекс обов’язкових відомостей правового характеру, деякою мірою подібних до реквізитів, характерних для документарної форми їх випуску та обігу. Як додаткову ознаку документарних цінних паперів, також взаємопов’ язану з їх літеральністю, пропонується розглядати уніфікованість змісту документа.

Ця ознака також характеризує їх інструментальну правову природу і полягає в тому, що посвідчене цінним папером майнове право як комплекс визначених законо- давством базових (таких, що підлягають лише конкретизації в змісті документа) правоможностей, завжди є однаковим, типовим, уніфікованим для всіх документів тієї чи іншої форми випуску, а також видової і групової приналежності. Зміст і характер посвідче- них цінними паперами майнових прав визначається їх належністю до відповідної групи і виду. Зміст пайових цінних паперів (єдиним видом яких, за чинним законодавством України, є акція) визначає корпоративне право — право участі в акціонерному товаристві. Боргові цінні папери містять право вимоги їх володільця до емітен- та-боржника про повернення після закінчення строку їх обігу гро- шової суми, що становить їх номінальну вартість, і обумовлених відсотків (у безвідсоткових, цільових облігаціях — певного товару) відповідно до умов їх випуску та обігу. Механізм випуску похід- них цінних паперів пов’язаний із правом на купівлю або продаж протягом встановленого договором строку цінних паперів, інших фінансових і (або) товарних ресурсів (п. 3 ч. 1 ст. 195 ЦК України).

Товаророзпорядчі цінні папери надають їх держателю право розпо- рядження майном, зазначеним у цих документах (п. 4 ч. 1 ст. 195 ЦК України). Іпотечні цінні папери посвідчують заставно-іпотечні права. Не виключена можливість законодавчого конструювання інших, нових їх видів. Аналіз літеральності дає підстави наголосити на ще одній притаманній цінним паперам ознаці — законодавчо визначеній обов’язковості дотримання їх форми і реквізитів, або їхній норма- тивній формалізованості. Ці вимоги характеризують цінні папери як особливу форму правочину, правовим результатом вчинення якого є встановлення обсягу посвідчених ними майнових прав.

Адже лише за умови виконання встановлених законодавством вимог щодо його укладення документарні цінні папери (з вра- хуванням особливого порядку набуття прав на них, а відтак і посвідчених ними правових можливостей) набувають значення об’єкта цивільних прав. Обов’ язковість врахування вимог щодо форми і реквізитів документарних цінних паперів визначена за- гальними положеннями ст. 196 ЦК України і конкретизується на рівні поточних законів шляхом закріплення переліку обов’язкових відомостей (реквізитів) для кожного їх виду, що дає змогу залежно від дотримання всієї їх сукупності вирішувати питання про мож- ливість віднесення документа до їх числа. Наприклад, недотриман- ня будь-якого з обов’ язкових реквізитів облігації тягне за собою неможливість поширення на неї правового режиму цінного папера. За певних умов обов’язок емітента в цьому разі може розглядатись у межах змісту зобов’язальних відносин грошового характеру, що підпорядковується регламентаційному впливу загальних положень зобов’язального права.

Нормативна визначеність форми і реквізитів цінного папера (його формалізованість) дає змогу самим суб’єктам емісійно-посвідчувальних відносин (а в разі спору — і суду) визначати мож- ливість чи неможливість визначення документа цінним папером. Щодо того, поширюється чи ні правовий режим цінного папера на той або інший документ, то положення чинного законодавства України надають право вирішувати це питання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до п. 1 ст. 8 За- кону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» до компетенції зазначеного державного органу входить право давати висновки про віднесення документа до цінних паперів. Ці повноваження цілком співвідносяться з положеннями актів чин- ного цивільного законодавства України про те, що види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом (ч. 2 ст. 195 ЦК України). З цього випливає, що суб’єкти цивільних правовід- носин не мають права довільно надавати документам характеру документарних цінних паперів, якщо чинним законодавством не передбачається можливість їх випуску і обігу, або створювати під- приємницькі структури, альтернативні Національній депозитарній системі для організації їх обігу в бездокументарній формі.

З цього випливає, що конструювання нових видів цінних паперів, а також встановлення нових форм забезпечення публічного (на зразок сучасного депозитарного) порядку організації їх випуску та обігу можливе виключно на рівні закону. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав тісно пов’язана з правовим інтересом до них з боку суб’єктів цивільного права, який ґрунтується на відповідних їхніх споживчих властивостях і якостях, які обумовлюють їх цінність. Вважати такою цінністю слід не власне цінний папір, а посвідчені ним майнові права, що дає змогу додатково обґрунтувати обстоюваний допоміжний, інстру- ментальний їх характер. У чому ж полягає цінність, привабливість цінних паперів для потенційних інвесторів та інших учасників цивільного обороту? С. І. Ожегов розглядає іменник «цінність» із погляду його еко- номіко-правових характеристик у трьох аспектах: «як ціну, вартість, як важливість, значення чого-небудь і як цінний предмет, явище», використовуючи прикметник «цінний» для характеристики предме- та з позначеною вартістю, ціною .

Оказово те, що для ілюстрації значення прикметника «цінний» С. І. Ожегов як приклад наводить цінні папери. У правовому і економічному вжитку усталеним є словосполучення «фондові цінності» (іноді «активи»), що терміно- логічно позначає всі види цінних паперів, допущених до обігу (коти- рування) на фондовій біржі. Особливість цінних паперів, виходячи з наведеної вище характеристики, полягає в можливості їх розгляду як біржового товару (предмета) з визначеною (як правило, у самому їх тексті) ціною (номінальною вартістю). Слід вказати, що вартісні характеристики цінного папера тільки на перший погляд можуть розглядатися як такі, що мають виключно економічне значення. Категорія «ціна» дійсно має економічний характер. Водночас вона має і правове значення для комплексу відносин, пов’язаних з екві- валентно-відплатними, вартісними аспектами участі цінних паперів у цивільному обороті. Номінальна ціна цінних паперів або опціону на їх купівлю чи продаж набуває юридичної вагомості, тому що в більшості випадків визнається чинним законодавством як один з їх реквізитів.