Абстрактність як ознака цінних паперів, на думку В. М. Гордо- на, означає її незалежність від підстави, унаслідок якої боржник прийняв на себе виражений в ній обов’язок. Абстрактність — це елемент характеристики цінних паперів як об’єкт-інструмент од- носторонньої формалізації емітентом посвідчених ними майнових прав. Отже, попередньою презумпцією слід вважати можливість розгляду сертифікатів документарних і глобальних сертифікатів бездокументарних цінних паперів в момент їх випуску (видачі) як особливу форму односторонньо-зобов’язуючого правочину. Це припущення (у найбільш фрагментарному вигляді) обґрунтовуєть- ся наступними судженнями.

Такі юридично значущі, вольові й пра- вомірні дії емітентів спрямовуються на виникнення посвідчених цінними паперами (точніше, їх сертифікатами як матеріальною, документарною формою їх фізичного існування) майнових прав, в чому чітко можна простежити можливість їх розгляду як форми правочину. Він укладається емітентом у односторонньому поряд- ку і є одним із юридичних фактів юридичного складу, наявність всіх елементів якого призводить до виникнення посвідчених ними майнових прав. Про можливість висловлення такого припущення свідчать вимоги чинного законодавства України стосовно їх форми та реквізитів (ст. 196 ЦК України).

Крім того (і це найвагоміший аргумент), саме питання абстрактності або каузальності (від лат. cause — причина) порушується в цивілістиці лише стосовно право- чинів. Таким чином, і розглядувана ознака цінних паперів свідчить про їх особливу інструментальну правову природу. Пріоритет в обґрунтуванні абстрактності як ознаки цінних паперів належить Р. Саватьє. Він зазначав: «Оскільки правам цесіонаріїв, належним чином оформленим, не можуть бути про- тиставлені заперечення, котрі боржник міг би протиставити своєму кредитору до того, як його вимога була втілена у форму цінного папера, ці заперечення ніколи і не загрожують забезпеченості права добросовісної третьої особи, яка набула право вимоги, вона може довіритися цінному паперу — ордерному, на пред’явника, або іменному, в який перший боржник втілив своє зобов’язання» . В теорії цивільного права зазначається, що з каузального правочи- ну вбачається правова мета, яку мають особи, що його вчиняють .

Правочин є каузальним, коли вона є такою, що розпізнається з огляду на характер визначених цими особами прав і обов’язків. Відповідно, дійсність каузального правочину залежить від правової мети, що лежить в основі його укладення. Якщо вона, наприклад, спрямована на порушення публічного порядку, він згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України може визнаватись нікчемним. На відміну від каузальних, в абстрактних правочинах підстава їх укладення, з одного боку, не є видимою з огляду на характер прав і обов’язків суб’єктів, що беруть у них участь, а з другого — їх дійсність не залежить від підстави укладення . Загальновизнаним прикладом абстрактних правочинів є оформлення і видача векселів. Питання про абстрактність цінних паперів у сучасній цивіліс- тичній літературі є дискусійним.

Як ознаку цінних паперів абс- трактність визнає І. В. Спасибо-Фатєєва, цілком обґрунтовано вважаючи її умовною. Своє слушне спостереження вона мотивує тим, що «якщо в підставі видачі векселя можуть лежати різні правовідносини, із яких виникла заборгованість у його емітента, то в підставі видачі інших цінних паперів — тільки визначені пра- вовідносини (або позики, або корпоративні).

Причини ж випуску тих чи інших цінних паперів можуть бути дійсно різними, що не впливає на уніфікованість підстав їх випуску» . Посилаючись на п. 2 ст. 147 ЦК РФ, абстрактність цінного папера визнає і Л. Р. Юлдашбаєва, зазначаючи, що відповідно до зазначеної статті неприпус- тимою є відмова від виконання зобов’ язання за цінним папером з посиланням на відсутність підстави, за якою він виданий, або на недійсність цієї підстави . Найбільш детально абстрактність як ознаку цінних паперів досліджує Д. В. Мурзін, зауважуючи, що ця ознака притаманна не всім цінним паперам .

Зокрема, Д. В. Мурзін констатує відсутність абстрактності стосовно акцій, не повністю оплачених при їх первинному розміщенні. Оплачені акції, на його думку, є абстрактними цінними паперами. Однак визначення абстрактності або каузальності акцій через їх досить складну правову природу є дискусійним питанням. Проблема по- лягає у визначенні матеріальної підстави видачі акції та її впливу на її абстрактність або каузальність. Підставою видачі акції як цінного папера є не тільки факт її оплати. Такою підставою є ці- лий комплекс взаємопов’ язаних фактів, що утворюють складний юридичний склад. Його становлять виникнення акціонерного това- риства як юридичної особи, реєстрація випуску акцій у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, оплата акцій та інші юридичні факти.

Слід враховувати також те, що акції належать до емісійних цінних паперів. Тому акція не може бути випущена в цивільний оборот у відриві від усього випуску цінних паперів відповідного акціонерного товариства. Метою випуску акцій одно- го випуску є або формування статутного капіталу при заснуванні відповідного акціонерного товариства, або поповнення його в період функціонування даної юридичної особи. Правовий режим цінних паперів поширюється на акції тільки за умови державної реєстрації, а також подальшого функціонування акціонерного товариства, що випустило їх. Ліквідація акціонерного товариства неминуче спричиняє втрату правового значення цінних паперів для випущених ним акцій.

Вирішуючи питання про допустимість розгляду абстрактності як ознаки акцій, ігнорувати правове зна- чення матеріальної підстави їх випуску для їхнього виникнення і функціонування, напевно, не можна. Пропонуючи розглядати каузальність як одну з ознак цінних паперів, В. А. Бєлов визнає абстрактний характер тільки за вексе- лем і чеком. При цьому емісію інших цінних паперів, для котрих абстрактність як їх ознака не встановлена законом, він вважає неприпустимою .

Свій висновок він обґрунтовує такими аргумен- тами. Якщо кредитор здійснює свої права, що випливають із легіти- муючого його абстрактного цінного папера, то він не зобов’язаний доводити їх існування і дійсність, вони передбачаються існуючими і дійсними . Наведені міркування заслуговують на увагу і підляга- ють поширенню не тільки на вексель і чек, але й на інші різновиди документарних цінних паперів. Визнання абстрактного характеру більшості документів (а не тільки векселя і чека) буде відповідати загальному нормативному підходу, виробленому законодавством України, щодо особливостей цінних паперів у розглядуваному аспекті, а також обґрунтованому М. М. Агарковим загальнові- домому висновку про необхідність (і достатність) пред’явлення документарного цінного папера для здійснення посвідченого ним майнового права. При вирішенні проблеми визначення абстрактності або кау- зальності цінних паперів слід враховувати, що чинне цивільне законодавство України поширює на них (в частині, що не су- перечить їх правовій природі) порядок правового регулювання, встановлений для речей. Як і щодо речей, положення чинного законодавства засновані на презумпції правомірності володіння цінним папером його власником. Це виражається в тому, що безпо- середній володілець документарного цінного папера завжди передбачається законним (таким, який має законну підставу володіння, що підтверджується самим фактом наявності в нього документа і обумовленими його видом способами легітимації), якщо інше не буде доведено у встановленому законом порядку.