З наведеного випливає, що легітимаційне значення докумен- тарних цінних паперів може бути суттєвим і для відносин, які ре- гулюються іншими галузями права. При порушенні кримінальної справи за фактом вчинення одного або декількох діянь, передбаче- них згадуваними вище статтями КК України, слідчий може винести постанову про провадження виїмки цінних паперів.

У цьому разі легітимаційну роль відіграватиме факт належності відповідній особі справжніх цінних паперів, що має як цивільно-правове (з точки зору з’ясування права власності на них і прав на їх повер- нення після закінчення розгляду справи), так і кримінально-право- ве значення (в разі їх підробки). Встановлення справжності (автен- тичності) документів забезпечує можливість шляхом їх порівняння встановити факт підробки цінних паперів. Визначення автентич- ності або підробленості цінних паперів здійснюється за допомогою дослідження їх бланків на предмет наявності відповідних влас- тивостей і виконання технічних вимог, що характеризують певні рівні їх захисту від підробки, які залежать від особливостей і якості їх виготовлення.

У процесі виготовлення бланків цінних паперів фахівці виокремлюють три технологічні цикли. Це виготовлення самого паперу друкарським способом і додаткові види захисту, прямо не пов’язані з ним . При проведенні судово-товарознавчої експертизи цінних паперів, автентичність яких викликає сумнів, вони досліджуватимуться не тільки на предмет якості застосовано- го для їх виготовлення паперу, але і справжності його номера і серії, наявності належного друкарського виконання і додаткових засобів (ступенів, рівнів) захисту цінного папера від підробки.

Предметом дослідження експертів будуть також особливості цінних паперів, які мають не тільки технічний характер, а й юридичне (легітима- ційне) значення — зокрема власноручність заповнення емітентом їх реквізитів або виконання правоволодільцями (для іменних та ордерних документів) передаточних написів — індосаментів, а також інша інформація правового характеру. Інструментально-легітимаційна роль цінних паперів враховуєть- ся і в нотаріальній діяльності. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» у державних нотаріальних конторах вчиняються три види дій, так чи інакше пов’язаних із обігом цінних паперів (точніше, посвідчених ними майнових прав).

Це опротестування векселів, пред’ явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків (якщо не брати до уваги те, що формально чинне законодавство України не відносить чек до цінних паперів) і прийом цінних паперів у депозит. В останньому випадку йдеться про право боржника при відсутності кредитора або його відхиленні від прийняття належного виконання зобов’язання, предметом якого є передача цінних паперів, виконати його шляхом їх внесення в депозит нотаріальної контори. Їхнє значення в цих випадках полягає в тому, що перед вчиненням будь-якого з наведених нотаріальних дій нотаріус повинен переко- натися в законності прав на документ (а відповідно і посвідчених ним майнових прав) у особи, яка звернулася до нього з проханням про вчинення відповідної нотаріальної дії. Цінні папери відіграють інструментально-легітимаційну роль у діяльності службовців та посадових осіб банківських установ. Згідно з п. 9 ч. 2 ст 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки можуть здійснювати емісію власних цінних паперів, а також випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.

При вико- нанні зобов’язань, елемент змісту яких становлять майнові пра- ва, посвідчені цінними паперами масових емісій, останні мають легітимаційне значення відносно як боржника, так і кредитора. Наприклад, випущений банком у документарній формі ощад- ний сертифікат легітимує його власника при здійсненні вимоги про виплату в установлений строк зазначеної в ньому грошової суми, що становить його номінальну вартість і обумовлених умо- вами його випуску відсотків. Інструментально-легітимаційне значення ощадного сертифіката стосовно банківської установи полягає в тому, що, виконавши своє зобов’язання по виплаті суми депозиту і відсотків по ньому належним чином легітимовано- му його пред’явнику і вилучивши сам бланк документа, банк набуває впевненості в тому, що йому не доведеться виконувати своє зобов’язання по тому самому документу двічі.

Ощадний сертифікат, за яким банк виконав у повному обсязі свої фінансові зобов’язання, втрачає правове значення цінного папера. Сер- тифікат може бути також визнаний недійсним або погашеним у зв’язку з його непред’явленням до виконання. Порядок погашення сертифікатів іменних цінних паперів, які не були пред’явлені до виконання, визначений нормативно. Згідно з п. 26 Інструкції про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифі- катів іменних цінних паперів , «недійсним є сертифікат, що має статус «погашено» або «втрачено» — тобто визнаний таким в результаті непред’явлення для погашення попереднім власником, про що свідчить запис у журналі обліку виданих, погашених та втрачених сертифікатів іменних цінних паперів».

Цінні папери можуть мати інструментально-легітимаційне значення щодо бан- ківської або іншої кредитної установи як третьої особи. При вчи- ненні деяких правочинів із цінними паперами (наприклад, обліку векселів) службовці і посадові особи банку повинні переконатися в правомірності володіння ними його контрагентами. Цінні папери мають інструментально-легітимаційне значення для посадових осіб податкової адміністрації і працівників ауди- торських фірм. У цьому аспекті підлягає врахуванню вказане їх значення як облікових документів, що легітимують (посвідчують законність) порядок ведення бухгалтерської звітності суб’єктів господарювання, які легітимуються як їх емітенти, так і правово- лодільці за ними, посвідчуючи її достовірність, повноту і відповід- ність чинному податковому та іншому законодавству.

Податкові органи згідно з чинним законодавством здійснюють контроль над операціями по випуску і обігу цінних паперів і забезпеченню правильного нарахування і своєчасного перерахування податків та інших обов’язкових платежів у бюджет України і місцеві бюджети. Крім цього, слід зазначити найважливіше інструментально-легі- тимаційне значення цінних паперів у емісійно-посвідчувальних правовідносинах, учасниками яких (крім емітентів та правово- лодільців за цінними паперами) є Національний банк, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, фондові біржі, фінан- сові посередники та інші суб’єкти ринку цінних паперів.

Таким чином, розглянута ознака цінних паперів висвітлює перш за все їх інструментально-легітимаційне значення для з’ясування як з боку емітента, так і інших зацікавлених осіб, персоналій особи, що є управоможеним суб’єктом щодо посвідчених ними майнових прав. Слід зазначити, що стосовно документарних цінних паперів роль інструментів забезпечення легітимації (залежно від її способу) управоможеної особи завжди виконують їх сертифікати.

Однак тільки їх пред’явлення (презентації) для легітимації управоможеної особи достатньо лише в емісійно-посвідчувальних правовідно- синах, які ґрунтуються на функціонуванні в цивільному обороті цінних паперів на пред’явника. Стосовно іменних і ордерних документарних цінних паперів обов’язковим прийомом забезпе- чення такої легітимації в майбутньому є фіксація імені такої особи в тексті документа. Стосовно бездокументарної форми їх випуску та обігу легітимація управоможеної особи забезпечується визна- ченням її імені (найменування для юридичних осіб) як власника рахунку в цінних паперах з фіксацією належної йому загальної їх кількості єдиного випуску за умови їх емітування одним емітентом. Ознакою, безпосередньо пов’язаною з легітимацією, є абстракт- ність цінних паперів.