Ця чіткість повинна забезпечувати одноманітність сприйняття цієї інформації, а в разі необхідності — і одноманітне тлумачення всіма суб’єктами, що беруть участь у відповідних правовідносинах, або юрисдикційним органом у разі вирішення ним майнового спору. Розглядувана ознака свого часу була визнана як характерна для документарних цінних паперів. Це обумовлено тим, що в період проведення В. М. Гордоном дослідження ознак цінних паперів бездокументарна форма їх випуску, а також де- які з нормативно закріплених нині їх видів і груп не були відомі ні законодавству, ні цивільному обороту того часу. Зокрема, визначеними законодавчо і досить поширеними в сучасному цивіль- ному обороті України є бездокументарні і похідні цінні папери. Чи є характерною і для них досліджувана ознака? На нашу думку, літеральність підлягає розгляду як ознака, що є характерною для всіх видів цінних паперів, включаючи бездокументарні та похідні. Чітка фіксація у здійсненому зберігачем обліковому записі виду і загальної кількості цінних паперів єдиного випуску, емітованих одним емітентом, та інформації, що стосується їх приналежності певному правоволодільцю (юридичній або фізичній особі), свід- чить про ствердну відповідь на поставлене питання.

Наявність розглядуваної ознаки стосовно бездокументарних цінних паперів, таким чином, не менш наочна, ніж відносно документарної форми їх випуску. З урахуванням запропонованого інструментального підходу літеральність характеризує змістовну визначеність, лаконічність і чіткість викладу в тексті документа характеру і обсягу посвід- ченого ним майнового права. Цей висновок дає підстави дати позитивну відповідь на поставлене запитання — закріплювати всі без винятку належні правоволодільцю правоможності немає ніякої потреби, достатньо зазначити характер і обсяг посвідченого цінним папером майнового права. Подальша їх деталізація і наповнення конкретним змістом може здійснюватись положеннями інших актів саморегулювання — зокрема Умов випуску та обігу цінних паперів, Положень про порядок виплати відсотків за ощадними сертифікатами або іншими борговими цінними паперами тощо.

Літеральність як ознака документарних цінних паперів має як теоретичне, так і практичне значення. Чіткий виклад повинен за- безпечувати однаковість сприйняття і тлумачення правової інфор- мації, що окреслює характер і зміст посвідчених цінними паперами майнових прав.
По-перше, літеральність пов’язана з розпізнаван- ням виду цінного папера, визначенням специфіки його правового режиму і, як наслідок, правильним застосуванням встановленого для даних відносин порядку їх правового регулювання.
По-друге, вона дає змогу виключити різночитання в ході тлумачення правової інформації, що становить зміст цінних паперів, як суб’єктами да- них правовідносин, так і юрисдикційними органами в необхідних випадках.
По-третє, вона є значущою і для сторін емісійно-посвід- чувальних правовідносин, оскільки чіткість викладення правової інформації, що змістовно характеризує посвідчене цінним папером майнове право, дає їм можливість не тільки формалізувати право в ході його емісії, а й звіряти згідно з ним характер і обсяг їх прав і обов’язків, наприклад суму номінальної вартості, розмір відсотків тощо.
По-четверте, розглядувана ознака характеризує вагомість змісту цінного папера і для суду в разі виникнення майнового спору. Чіткий, буквальний значеннєвий виклад характеру, змісту і обсягу посвідченого цінним папером майнового права дасть змогу всім зацікавленим особам, державним та юрисдикційним органам усвідомлювати не тільки характер встановлених цінним папером правовідносин. Чіткість викладу правової інформації дасть змогу 81 розпізнати номінальну вартість боргових чи інших цінних паперів масових емісій, розмір відсотків (дивідендів), строк виконання боргового зобов’язання, що виникло внаслідок його емітування, та інших даних, які впливають на нормальний хід емісійно-посвідчу- вальних правовідносин, а також позитивно вплине на законність і обґрунтованість висновків суду в разі вирішення ним майнового спору.

Таким чином, наявність цієї ознаки також характеризує цінні папери як об’єкт-інструмент, за допомогою якого протягом усього часу їх циркуляції в цивільному обороті здійснюється фік- сація правової інформації. Саме вона визначає зміст посвідчених ними майнових прав і уможливлює ідентифікувати їх форму та вид, визначити приналежність до відповідної групи, отримати інші відомості юридичного характеру. Як характерну для цінних паперів ознаку В. М. Гордон пропо- нував розглядати також легітимацію. «Виходячи із засад легітима- ції, — зазначав він, — право вимагати виконання може мати або особа, на ім’я якої вони написані (іменні папери), або особа, на ім’я якої даний наказ із боку того, на чиє ім’я виправлений папір, із застереженням про надання йому права передати іншій особі право вимагати від боржника виконання за папером (ордерний папір), або кожний пред’явник (папір на пред’явника)» .

Таким чином, В. М. Гордон не тільки вперше визначив її як ознаку цінних папе- рів, а й встановив правове значення способу легітимації як одного із класифікаційних критеріїв їх розмежування на види. Слід зауважити, що в сучасній правовій літературі легітимацію запропоновано розглядати під дещо іншим кутом зору. Зокрема, Ф. Кольбінгер розглядає легітимацію як функцію, притаманну цінним паперам . Функції, як правило, розглядаються в цивілістиці як основні напрямки правового регулювання. Саме такий підхід запропоновано О. В. Дзерою і Д. В. Бобровою. Відомі правники цілком слушно говорять про те, що функції цивільного права не знаходять свого реального вираження в законодавстві, в конкрет- них правових нормах, але разом з іншими правовими засобами утворюють певний механізм, покликаний забезпечити реалізацію покладеного на цивільне право відповідного праворегулюючого призначення . Запропонований Ф. Кольбінгером підхід, виходячи з усталених уявлень щодо використання категорії «функція» у цивілістиці, не може розглядатись як цілком термінологічно вива- жений.

Об’єкт цивільних прав не може виконувати функції, тому доречніше вести мову про функціональне призначення цінних паперів у механізмі правового регулювання емісійно-посвідчуваль- них відносин. Разом з тим, висловлені Ф. Кольбінгером міркування дають підстави твердити про взаємопов’язаність усіх притаманних цінним паперам ознак і їх основного (інструментального) функ- ціонального призначення у вказаному механізмі. Висновки В. М. Гордона щодо легітимації як ознаки цінних паперів були органічно доповнені М. М. Агарковим . Його мірку- вання зводилися головним чином до визначення легітимаційного значення пред’явлення цінного папера. Він писав із цього приводу: «Необхідність пред’явлення цінного папера для здійснення вира- женого в ньому права має двояке значення. Пред’явлення папера, по-перше, необхідно кредитору для легітимації його як суб’єкта вираженого в ньому права… По-друге, особа, зобов’язана за па- пером, може виконувати свій обов’язок тільки відносно пред’явника папера. А якщо ні, то в цьому разі вона відповідатиме перед управоможеним суб’єктом, зокрема боржник за цінним папером зобов’язально-правового змісту може виявитися змушеним двічі виконати своє зобов’язання... » . Йдучи далі у своїх міркуваннях, М. М. Агарков доходить висновку про те, що легітимаційного значення пред’явлення цінного папера достатньо тільки стосовно цінних паперів на пред’явника. В інших випадках легітимаційне значення цінного папера відносно як його держателя, так і зобов’ язаної особи засновано не тільки на пред’явленні папера, а й на деяких інших юридичних фактах. Як приклад одного з таких юридичних фактів можна навести фіксацію або зміну інформації про власників іменних цінних паперів у спе- ціальному реєстрі, здійснювані зберігачами. Надалі М. М. Агарков дійшов висновку про те, що стосовно не пред’явницьких, а інших цінних паперів для обґрунтування правових вимог їх власника, а також для визнання виконання з боку боржника здійсненим належ- ній особі необхідна ще додаткова легітимація.

Важливим для цього дослідження є також його висновок про те, що володіння цінним папером легітимує управоможену особу як суб’єкта права не тіль- ки в правовідносинах, що виникають між ним і зобов’ язаною за документом особою, а й стосовно третіх осіб. Наведені висновки і міркування М. М. Агаркова стосовно легітимаційного значення цінних паперів в цілому актуальні і на сьогодні, однак потребують уточнення. Зокрема, є всі підстави стверджувати про легітимаційне значення документарного цінного папера не тільки при його пред’явленні для здійснення вираженого в ньому права.