Основні ознаки цінних паперів також є концентрованим вира- женням особливостей їх інструментальної правової природи. Слід зазначити, що деякі ознаки цінних паперів, які характеризують їх у юридичній (зокрема, інструментальній) площині, пов’язані з їх властивостями суто економічного характеру.

Так, в економічній лі- тературі ознаками цінних паперів запропоновано вважати їх прибут- ковість, ліквідність, ринковий характер, стандартність, серійність, участь у цивільному обороті, регульованість, визнання державою, ризикованість, документарність, інвестиційну привабливість і т. ін.

 

Певною мірою ці ознаки характеризують особливості цінних паперів і в правовому аспекті. Окремі з них як ознаки визначаються і право- вою наукою. Наприклад, «участь у цивільному обороті» в зазначеній вище термінології правники визначають як їх оборотоздатність. Інші можуть розглядатися як елементи економіко-правової характеристи- ки особливостей цінних паперів (зокрема, стандартність, серійність), а деякі з них, через їх очевидність із погляду правової науки взагалі і цивілістики зокрема (наприклад, регульованість), презумуються і тому в правовому аспекті як їх ознака не розглядаються.

 

Основні ознаки цінних паперів так чи інакше були предметом уваги правників, що досліджували проблематику, пов’язану із їх правовою природою. Але вперше їх виокремив, термінологічно визначив і коротко охарактеризував В. М. Гордон . Як їх ознаки він розглядав літеральність, легітимацію, абстрактність, автономність і презентацію. Стислість висловлень В. М. Гордона і лаконічність здійсненого ним аналізу кожної з них, на наш погляд, необхідно доповнити більш розгорнутою характеристикою цих ознак, врахо- вуючи, що всі вони достатньою мірою характеризують цінні папери в інструментальному аспекті — як об’єкт-інструмент забезпечення виникнення, передачі і здійснення посвідченого ними майнового права. У подальшому в роботі основні (конститутивні) ознаки цін- них паперів будуть розглядатись з урахуванням запропонованого інструментального підходу до визначення основних їхніх ознак і обумовлених ними особливостей їх правової природи.

 

Літеральність (або буквальність), за В. М. Гордоном, означає, що «цінний папір надає право вимагати виконання тільки того, що в ньому буквально записано» . При розгляді літеральності як однієї з ознак акцій у цивілістичній літературі було висловлено думку про те, що «навряд чи можна стверджувати, що акціонер виконує тільки те, що написано в акції відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу ”» . Та чи озна- чає літеральність у її розумінні В. М. Гордоном обов’язок емітента документарного цінного папера текстуально визначити у змісті посвідченого ним майнового права всі до єдиної правоможності, які його змістовно визначають? Чи має ця ознака в сучасних умовах необхідний ступінь універсальності для визнання характерною для всіх без винятку видів цінних паперів? З одного боку, в тексті цінного папера, випущеного в документарній (і тим більше в без- документарній) формі, не можуть бути текстуально відображені всі без винятку правові можливості (правоможності) управоможеної особи.

 

З другого боку, для індивідуальної конкретизації емітентом нормативно визначеного змістовно стандартизованого майново- го права, посвідченого документарним цінним папером, досить заповнити його сертифікат із дотриманням вимог щодо форми і реквізитів, письмово визначивши обсяг у стислій редакції, що не викликає ніяких різночитань при тлумаченні змісту в майбутньому і віднесенні до того чи іншого виду і групи. Через лаконічність викладення змісту майнових прав, посвід- чених цінними паперами, випущеними як у документарній, так і бездокументарній формі, деталізація правоможностей, що нада- ються його власнику, шляхом їх переліку в тексті документа (змісті облікового запису відповідно), найчастіше неможлива технічно.

 

Крім того, це не є виправданим через законодавчо встановлену і об’єктивно очевидну обмеженість загального обсягу правової інформації, що становить зміст майнових прав, посвідчених доку- ментарними і бездокументарними цінними паперами. Це обумо- влено тим, що обсяг прав і обов’язків суб’єктів емісійно-посвід- чувальних відносин визначається не тільки змістом та характером посвідченого цінним папером майнового права, але й умовами їх випуску та положеннями інших нормативних джерел. У найбільш загальному вигляді характер, а також обсяг прав і обов’язків учас- ників вказаних правовідносин визначаються для кожного їх виду встановленим для них правовим режимом. Подальша деталізація і конкретизація характеру і обсягу прав і обов’язків учасників цих правовідносин здійснюється шляхом закріплення правової інформації у реквізитах документарних цінних паперів або облі- кових записах залежно від їх форми, а також в актах піднорматив- ного рівня.

 

Стосовно акцій (облігацій) взаємні права і обов’язки емітента та акціонерів (облігаціонерів) можуть закріплюватися положеннями установчих документів акціонерного товариства, що їх випустило (наприклад, статуту відповідно до положень ст. 155 ЦК України), його внутрішніх положень (наприклад, Поло- женням про порядок виплати дивідендів або процентів) та інших локальних актів. Права і обов’язки емітента та власників цінних паперів можуть встановлюватися і в умовах випуску і обігу цінних паперів (наприклад, у Положенні про порядок випуску облігацій, ощадних сертифікатів тощо), а також інших актах піднорматив- ного рівня. Зазначені міркування стосуються і бездокументарних цінних паперів. Це обумовлено тим, що фіксація посвідчених бездокументарними цінними паперами прав у вигляді здійсненого зберігачем облікового запису (а також відкриття рахунку в цінних паперах і оформлення глобального сертифіката на весь їх випуск) також не припускає деталізації комплексу прав, що становлять їх зміст.

 

Таким чином, детальне текстуальне відтворення всіх пра- воможностей, що становлять зміст майнового права, вираженого в цінному папері (як документарному, так і бездокументарному), не є обов’язковою умовою, що дозволяє констатувати наявність розглядуваної їх ознаки. Літеральність у її сучасному розумінні означає, що цінні папери повинні містити обсяг правової інформації, необхідний і достатній для визначення характеру і обсягу виражених у них майнових прав, імені (найменування) їх власника (для іменних і ордерних докумен- тів), а також їх форми, групи, виду, особливостей випуску і обігу та іншої інформації правового характеру. Інші необхідні відомості, що визначають і конкретизують особливості участі в цивільному обороті (через механізм випуску та обігу цінних паперів) посвід- чених ними майнових прав, можуть міститися в інших актах під- нормативного рівня. Тож на поставлене вище проблемне питання слід відповісти ствердно. Літеральність (або буквальність) цінних паперів як притаманну їм ознаку треба розглядати також як таку, що означає необхідність дотримання чіткості значеннєвого викла- ду правової інформації, яка змістовно визначає посвідчене ними майнове право.