Це позначення має на меті відмежувати їх від цінних паперів, що підлягають оформленню і видачі в індивідуальному порядку і, враховуючи це, повинні бути віднесені до неемісійних. Водночас законодавство оперує терміном «емітент» стосовно особи, яка випускає (видає) їх у цивільний оборот, незалежно від того, йдеться про цінні папери масових емісій чи про документи, що випускаються в індивідуальному порядку. Емісія є спеціальним, усталеним термінологічним позначенням процесу випуску цінних паперів у обіг і може бути як масовою, так і індивідуальною.

Тому доцільно всю сукупність розглядуваних об’єктів цивільних прав (з урахуванням характеру їх випуску) термінологічно позначати цінними паперами масових та індивідуальних емісій відповідно. Визначившись із їх термінологічним позначенням, слід дати їх доктринальне поняття, враховуючи їх юридичну своєрідність і значну питому вагу в цивільному обороті. Цінні папери масових емісій є одним з найпоширеніших різ- новидів як документарних, так і бездокументарних цінних папе- рів. Більш того, бездокументарні цінні папери, з урахуванням їх правової природи, взагалі не можуть випускатися в індивідуаль- ному порядку. Вони завжди емітуються і функціонують у цивіль- ному обороті тільки у вигляді цінних паперів масових емісій. В. В. Кудряшов посилається на положення чинного законодавства Росії, що визначають критерії віднесення цінних паперів до емісійних, але не наводить ні повного, ні приблизного їх переліку . Розглядаючи цінні папери масових емісій, Є. О. Суханов називає їх фондовими .

Погоджуючись із цією думкою, слід, однак, за- значити, що цінні папери масових емісій не завжди визнаються фондовими цінностями і можуть бути допущеними до котування на фондовій біржі тільки у випадках, якщо відповідають певним визначеним її внутрішніми регламентами критеріям (стабільність, дохідність, ліквідність тощо). До котирування на фондовій біржі не обов’язково допускаються всі цінні папери масових емісій. Про- аналізувавши досвід країн із розвинутою ринковою економікою і налагодженим механізмом функціонування фондового ринку, М. Ю. Алексєєв зазначає, що «далеко не всі фондові цінності мають такий високий попит, який давав би змогу вести безперервну подвійну аукціонну торгівлю ними.

 

 

Переважна частка цінних па- перів обертається поза стінами фондових бірж» . Найбільш повні і досконалі поняття цінних паперів масових емісій у межах дослідження їх правової природи сформульовані О. І. Онуфрієнком і Ф. С. Карагусовим. Зокрема, О. І. Онуфрієнко пропонує розглядати як цінні папери масових емісій «цінні папери, що закріплюють сукупність прав, які підлягають посвідченню, уступці і безумовній реалізації з дотриманням встановлених зако- ном форми і порядку, що розміщаються випусками як у докумен- тарній, так і в бездокументарній формі, при цьому всередині одного випуску всі цінні папери мають рівний обсяг і строки реалізації прав незалежно від часу придбання» . Ф. С. Карагусов вважає, що «емісійними цінними паперами є призначені до вільного обігу і здатні до обігу на організованих ринках цінних паперів майнові права, котрі випускаються серіями в передбачених законом формах із метою залучення інвестицій (капіталу) для створення і розвитку підприємницької справи їх емітентів і котрі в рамках даної серії мають однакові реквізити, обертаються і погашуються емітентами на єдиних умовах» . Наведені поняття є такими, що мають істотну своєрідність підходів до відображення основних ознак і правової природи цінних паперів масових емісій. З урахуванням аналізу особливостей цінних паперів масових емісій, гадаємо, необхідно сформулювати власне поняття цих паперів, яке підлягало б по- ширенню як на документарну, так і на бездокументарну форму їх випуску.

Цінні папери масових емісій — це функціонуючі в цивільному обороті в документарній або бездокументарній формі як об’єкти цивільних прав одного випуску (емісії) документи або облікові записи відповідно, що забезпечують встановлення, передачу, здійснення та захист посвідчених ними нормативно визначених стандартизованих майнових прав (частку участі в єдиній позиці, статутному капіталі АТ або право на отримання частини держав- ного майна в процесі його приватизації), мають рівну і кратну визначеному нормативно мінімальному розміру номінальну вартість, передбачають єдиний порядок виплати відсотків або дивідендів (для дохідних цінних паперів, питома вага яких у їх загальній масі найбільш висока), строки їх погашення та інші рівні правові можливості, визначені єдиними умовами їх випуску та обігу.

Окремі положення цього визначення мають загальний характер і підлягають поширенню на цінні папери індивідуальної емісії, за таким винятком.
По-перше, останні не можуть випускатись у бездокументарній формі, сутність якої передбачає їх масовість (не один документ, а виражена в документах або облікових записах певна їх кількість, об’єднана єдністю випуску) і можливість їх врахування на спеціальному рахунку.
По-друге, індивідуальний порядок їх емісії не означає обов’язковості рівності і кратності певному мінімальному розміру їхньої номінальної вартості.
По- третє, особливості емісії є довільними для кожного із них окремо і первісно визначаються лише односторонньою волею емітента з урахуванням обов’язкових вимог, визначених положеннями актів чинного цивільного законодавства України, тоді як умови випуску та обігу цінних паперів масових емісій конкретизовані в єдиному, зареєстрованому у Державній комісії з цінних паперів та фондо- вого ринку, індивідуальному локальному акті.

Отже, внаслідок викладеного можна зробити такі висновки. У ході дослідження правової природи цінних паперів і формулюван- ня їх поняття слід зважати на особливості кожної форми і виду їх випуску та обігу, але розглядати їх у межах єдиного різновиду ма- теріальних об’єктів цивільних прав. З урахуванням запропонованого підходу документарні і бездокументарні цінні папери підлягають розгляду як особливий об’єкт-інструмент.

Аналіз особливостей функціонування в цивільному обороті цінних паперів документарної і бездокументарної форм випуску і обігу дає підстави виокремити не тільки притаманні їм особливості, але й загальні ознаки, характерні для всієї їх сукупності.
По-перше, цінні папери зазначених форм випуску і обігу підлягають розгляду як інструмент посвідчення і забезпечення функціонування в цивільному обороті різних кате- горій майнових прав.
По-друге, для цінних паперів документарної і бездокументарної форм їх випуску і обігу однаково характерним є тісний правовий зв’язок посвідченого ними майнового права і спо- собу його закріплення (фіксації). Цей спосіб полягає в оформленні емітентом паперового документа або здійсненні зберігачем (також з обов’язковою участю емітента) облікового запису для документар- них або бездокументарних цінних паперів відповідно. У механізмі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин цін- ні папери мають «подвійне» призначення. Зберігаючи значення об’єктів цивільних прав, цінні папери одночасно виконують роль інструмента забезпечення встановлення, посвідчення, забезпечення оборотоздатності, передачі, здійснення, відновлення і припинення майнових прав, що становлять їх зміст. Виходячи з викладеного, можна сформулювати загальне поняття цінних паперів, засноване на ознаках, що визначають єдність правової природи документарних і бездокументарних цінних паперів.

Отже, доктринальне поняття слід сформулювати таким чином.
Цінні папери — це виражені в документарній чи бездокумен- тарній формі паперові документи з обов’язковими реквізитами або здійснені зберігачем облікові записи, що мають особливе інструментальне призначення (об’єкт-інструмент) в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин, легі- тимують управоможену особу як правоволодільця і посвідчують належні йому змістовно стандартизовані майнові права, порядок виникнення, передачі, здійснення, відновлення і захисту яких визна- чається встановленим для них правовим режимом оборотоздат- них об’єктів цивільних прав нормативно визначених видів та груп і конкретизується емітентом у здійснюваному ним односторонньо- управоможуючому правочині (формою якого є паперовий документ або глобальний сертифікат залежно від форми їх випуску та обігу) та умовах емісії. Запропоноване визначення цінних паперів має універсальний характер, охоплюючи як документарну, так і бездо- кументарну форми їх випуску та обігу.