У легальному їх понятті, закріпленому на рівні положень ЦК України, повинна бути врахована можливість випуску та обігу цінних паперів не тільки в документарній, але і в бездокументарній формі. Адже положення ЦК України повинні не тільки змістовно узгоджуватися з іншими актами цивільного законодавства України (зокрема, ті, що стосуються бездокумен- тарної форми випуску та обігу цінних паперів), але й максимально враховувати перспективи і тенденції їх подальшого розвитку. Та- ким чином, поняття цінних паперів, подане в новому ЦК України, незважаючи на деякі його недоліки, містить їх основні (конститу- тивні) ознаки і тому з ним можна цілком погодитися.
Поняття бездокументарного цінного папера чинне законодавство України не визначає. У статті 1 Закону України «Про націо- нальну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» міститься легальне поняття бездоку- ментарної форми цінного папера, яка визначається як здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Отже, положення чинного законодавства Украї- ни закріплюють можливість участі цінних паперів у цивільному обороті в бездокументарній формі, а не як окремого різновиду матеріальних об’єктів цивільних прав. З урахуванням висловле- ної в літературі пропозиції про розгляд цінних паперів як окремої самостійної категорії майнових прав і безперспективності роз- гляду бездокументарних цінних паперів як форми розглядуваних об’єктів цивільних прав зазначений законодавчий підхід видається найбільшою мірою вивіреним і вірним.

Крім того, аналізоване визначення, незважаючи на його лаконічність, характеризує цінні папери як такий інструмент формалізації майнових прав, що має трансформаційну здатність. Крім досліджуваних легальних понять цінних паперів відомо багато їх доктринальних визначень. Множинність підходів до основних напрямків формулювання поняття цінного папера нако- пичувалася в період домінування документарної концепції цінних паперів. Тому всі вони ґрунтувались на особливостях документар- ної форми їх випуску та обігу. Перші спроби визначити поняття цінного папера з урахуванням їх основних ознак належать відомим вченим-цивілістам ХІХ століття. Зокрема, в’язання . Підтримуючи цю позицію в цілому, Брюннер висловив зауваження, яке стосується можливості втілення зобов’язання в до- кументі. Він зазначав, що права не можуть мати тіла, в якому вони втілюються. Якщо допустити зворотне твердження, то можливою буде диференціація всієї сукупності прав на тілесні і безтілесні .

 

 

 

Слід зауважити, що більшість правознавців того часу негативно оцінювали можливість такої диференціації. Поділ речей на тілесні та безтілесні не відповідав основним правовим підходам того часу і тим більше не може бути визнаний таким, що заслуговує на увагу з погляду сучасного рівня розвитку цивілістичної доктрини. Категоричність тверджень Бруннера була пом’якшена міркуван- нями Н. Й. Нерсесова, що базуються на аналізі наведених поглядів. Даючи правову оцінку міркуванням Бруннера, він зазначив, що «за- уваження Бруннера є скоріше дотепним, ніж правильним по суті. Говорячи, що зобов’язання втілюється в папері, юристи мають на увазі вказівку на тісний зв’язок права з документом, на істотне зна- чення цього останнього для права, що із нього випливає, тобто те, що висловлюється і самим Бруннером на наступних сторінках» . Н. Й. Нерсесов вважав, що поняття цінного папера, сформульоване Кнієсом, відрізняється від інших порівняно більшою точністю.

За Кнієсом, цінний папір має місце тоді, коли будь-яке право так тісно пов’язане з документом, що власник його може вимагати здійснен- ня від противної сторони. В обґрунтування свого визначення Кнієс порівняв перехід права на цінний папір із традицією (передачею) речі. Він міркував у такий спосіб: «Як власність на річ переходить шляхом традиції самої речі, так право вимоги певної грошової суми або певної речі, що перебуває в чужому володінні, переходить за допомогою передачі цінного папера, зміст якого становить згадана грошова сума або річ» .

Наведений огляд поглядів своїх сучасників щодо поняття і правової природи цінних паперів Н. Й. Нерсесов завершив власним визначенням, яке достатньо повно відображає їх особливості: «Для поняття цінних паперів необхідно, щоб право перебувало в тісному зв’язку з папером, щоб володіння документом вважалося необхідною умовою для досягнення тієї мети, заради якої служить документ. Звідси випливає, що документ, як простий засіб доказу встановлення такого правовідношення, не може вважа- тися цінним папером, якщо тільки здійснення або передача права не обумовлені володінням документом» .

Розглядаючи наукову спадщину, залишену російськими дорево- люційними правознавцями, слід ураховувати результати дослідження правової природи цінних паперів, проведеного Г. Ф. Шершеневичем. З приводу їх особливостей він пропонував судження, що мають безпосереднє відношення до розуміння їхньої правової природи і формулювання їх поняття: «Цінні папери належать до товарів у ши- рокому значенні слова з погляду обігу як об’єкти торгових правочинів і можуть бути протиставлені товарам у власному значенні слова з погляду споживання як такі, що не здатні безпосередньо задовольняти відповідні потреби людини. Очевидно, папір стає цінним не сам по собі, а тому, що виражає право на що-небудь, що має цінність.

З іншого боку, якби право могло бути здійснено безперешкодно без папера, то йому нема чого було б шукати втілення в папері. Тому цінним папером слід визнавати не кожний документ, що свідчить про право на цін- ність, а тільки той документ, який право на цінність ставить у тісний зв’язок із папером» . На підставі цих міркувань він дійшов висновку про те, що «під цінним папером слід розуміти документ, який виражає право на цінність, що нерозривно з ним пов’язане» . Істотний внесок у цивілістичну доктрину в ході наукового обґрунтування особливостей правової природи цінних паперів зробив і М. М. Агарков. Визначаючи основні підходи, що мають значення для формулювання поняття цінних паперів, він писав: «Відносно цілого ряду паперів (вексель, чек, акція і т. д.) пред’явлення папера необхідне для здійснення вираженого в ньому права. Такі документи називаються цінними паперами» . Запропонований ним підхід якийсь час був визначальним при формулюванні по- няття цінних паперів. Зокрема, у довідковій літературі міститься таке їх визначення: «Цінні папери — грошові і товарні докумен- ти, що об’єднуються спільною для них ознакою — необхідністю пред’явлення для реалізації виражених у них майнових, як прави- ло, зобов’язальних прав» .

Запропонований М. М. Агарковим підхід було сприйнято і враховано більшістю цивілістів, дослідження яких містили доктри- нальні поняття цінних паперів. Розглянемо основні з них. На думку Ю. І. Зіоменка, «під цінними паперами слід розуміти документи, пред’явлення яких необхідно для реалізації вміщеного (вираженого) в них майнового права. Закріплене в цінному папері право вимоги нерозривно пов’язане із самим цінним папером» . О. А. Красавчиков відзначав, що «цінним папером визнається належно оформлений документ, що виражає певне право, здійснення якого пов’язане з пред’явленням цього документа» . Н. А. Безрук визначає досліджувані об’єкти цивільних прав у такий спосіб: «Цінним папером називається документ, пред’явлення якого необхідне для здійс- нення того, що міститься в ньому… Зміст цього папера визначає майнові права його власника.