1.1.2. Поняття цінних паперів - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина
1.1.2. Поняття цінних паперів
 
Загальний аналіз існуючих легальних і доктринальних понять цінних паперів дає підстави зробити висновок про те, що всі стисло викладені в них їхні ознаки тією чи іншою мірою враховують інструментальний характер їх правової природи. Це є виправданим, оскільки в необхідному контексті термін «поняття» розуміють як «цілісну сукупність суджень, у котрих що-небудь стверджується про характерні ознаки досліджуваного об’єкта, ядром якої є судження про найбільш загальні і водночас істотні ознаки цього об’єкта» . Тому сформулювати власне поняття цінних паперів без урахування надбання цивілістики у сфері закріплення притаманних їм основних (конститутивних) ознак у наявних доктринальних їх поняттях, а також висвітлення загальних тенденцій їхнього легального (законодавчого) визначення, видається неможливим.
 
Разом з тим, механічне поєднання окремих характерних ознак цінних паперів не завжди дає змогу запропонувати його ємне і водночас лаконічне визначення, що враховує його найсуттєвіші особливості. Поняття цінних паперів повинно базуватися, таким чином, на основних ознаках, що визначають їх правову природу і підлягають поширенню на всю їх сукупність. Власне доктринальне поняття цінних паперів, хоча і не обов’язково, може базуватися на їх легальних визначеннях, але все ж достатньою мірою повинне враховувати загальні тенденції, визначені на законодавчому рівні.
 
Крім того, врахуванню підлягають також і основні напрямки і шляхи визначення їхньої правової природи, що містяться в окремих їх доктринальних поняттях. Для ілюстрації єдності основних законодавчих і доктринальних підходів стосовно інструментальної правової природи цінних паперів, викладених у їх доктринальних та легальних поняттях, слід не тільки узагальнити їх, а й відтворити текстуально. Розглянемо основні доктринальні і легальні поняття цінних паперів.
 
На сьогодні відомі декілька схожих легальних і значна кіль- кість доктринальних визначень цінних паперів. Цей факт дозволяє зробити два висновки. По-перше, відзначити відносну єдність і наступництво нормативних підходів стосовно їхніх основних ознак і визначення на їх основі поняття цінних паперів у окремих актах цивільного законодавства України. По-друге, констатувати відсутність єдності у визначенні сукупності конститутивних ознак цінних паперів, сформульованих у їх поняттях на доктринальному рівні. Разом з тим, змістовний аналіз практично кожного з них дає можливість розпізнати акцент, зміщений у бік їх інструментальної правової природи.
 
 
 
 
 
На процеси формування і закріплення легальних понять цінних паперів, що містяться в актах чинного цивільного законодавства України, суттєво вплинули положення нормативних актів колишнього СРСР, що обумовлює необхідність їх короткого ретроспективного аналізу. Одне з перших легальних визначень цінних паперів було закріп- лене в Положенні про цінні папери, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 19 червня 1990 р. Пункт 1 цього норма- тивного акта визначав, що «цінні папери являють собою грошові документи, що посвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці доку- менти, та їх власниками і передбачають, як правило, виплату дохо- ду у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам». У цьому понятті цінних паперів вперше визначалось їх інструментальне призначення як документа — правового засобу посвідчення «прав володіння або відносин позики», надання пра- воволодільцю відповідних, визначених їх змістом майнових прав і забезпечення їх циркуляції в цивільному обороті. І хоча акцент на їхньому грошовому характері як документів звужує реально значно ширшу сферу їх застосування навіть на той час, це поняття мало дуже важливе значення. Воно стало «базовим» для подаль- шого законодавчого конструювання і змістовного вдосконалення понять цінних паперів у нормативних положеннях актів цивільного законодавства СРСР, а також незалежних держав, що з’явилися після його розпаду.
 
Як одне з перших легальних понять цінних паперів, закріплених положеннями актів цивільного законодавства колишнього СРСР, воно не вирізнялось використанням високого рівня законодавчої техніки, а також повнотою і обґрунтованістю врахування його положеннями основних ознак, які визначають їхню правову природу, що викликало об’єктивну необхідність подальшого їх нормативного вдосконалення. Наступне (у хронологічному порядку) поняття цінного папера було закріплено в Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік 1991 р., які у зв’язку з проголошенням Україною неза- лежності так і не набрали чинності на нашій території. Стаття 31 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік визначала цінний папір як «документ, що посвідчує майнове право, яке може бути здійснено тільки при пред’явленні оригіналу цього докумен- та. Право, посвідчене цінним папером, може бути переуступлено іншій особі лише шляхом передачі цінного папера» .
 
У цьому визначенні чітко простежується вплив наукового бачення обґрунту- вання правової природи цінних паперів М. М. Агарковим, оскільки в ньому була повністю відтворена основна теза його вчення про їх особливе інструментальне призначення в механізмі правореалі- зації як особливого правового засобу — документа, пред’явлення якого є єдиною підставою для виконання емітентом-боржником свого зобов’язання на користь правоволодільця за цінним папером.
 
Крім того, зосереджувалась увага на їх посвідчувальній функції і особливому призначенні як інструмента переуступлення посвідче- них ними майнових прав іншим особам. Подібні положення містив п. 1 Положення про випуск в обіг цінних паперів і фондові біржі, затвердженого постановою Уряду РРФСР від 28 грудня 1991 р. , яке на сьогодні втратило чинність. У Російській Федерації поняття цінного папера закріплене положеннями ст. 142 чинного ЦК РФ , що визначають його як документ, котрий посвідчує з дотриманням вста- новленої форми і обов’язкових реквізитів майнові права, здійснення і передача яких можливі тільки при його пред’явленні. Основний недолік цього визначення полягає в можливості його поширення лише на цінні папери документарної форми випуску та обігу.
 
Наведене вище «базове» визначення цінних паперів фактично реціпійоване нашим національним законодавством, але містить деякі нові положення, які є досить виваженими з точки зору вра- хування їх інструментальної природи. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» «цінні папери — це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права (курсив мій. — В. Я.), визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам».
 
Вживання термінологічного словосполучення «грошові права» є тавтологічним, оскільки гроші є різновидом майна, а відтак правові можливості управоможеної особи стосовно них охоплюються терміном «майнові права». Положення ст. 194 ЦК України визначають цінні папери таким чином: «Цінним папером є документ встановленої форми з від- повідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове Собрание постановлений Правительства РСФСР. право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам».
Відтворюючи основні аспекти інструментальної правової природи цінних паперів (об’єкт-інструмент посвідчення майнових прав), вони також мають окремі недоліки, які слід піддати критиці і визначити шляхи їх вдосконалення.
 
По-перше, ними не охоплюється вся сукупність цінних паперів. Зокрема, визначення цінних паперів як грошових документів не поширюється на пайові, похідні, товаророзпоряд- чі та приватизаційні папери. Виходячи з цього, друге наведене визначення має більш універсальний характер, оскільки підлягає поширенню на всі види цінних паперів.
По-друге, перше з роз- глядуваних понять невиправдано звужує коло майнових прав, що можуть становити зміст цінних паперів. Змістом цінних паперів можуть бути не тільки «право володіння або відносини позики», а й інші категорії посвідчуваних ними майнових прав. В другому визначенні, на жаль, аналогічне цілком слушне формулювання не міститься.
По-третє, перше зазначене поняття характеризується внутрішньою суперечністю. У першій частині цього визначення цінні папери розглядаються як грошові документи, а друга його частина передбачає можливість передачі третім особам не тільки грошових, а й інших прав. Поняття ж, що міститься в ЦК України, цієї суперечності не містить.
По-четверте, закріплене в першому з аналізованих понять право на одержання прибутку у вигляді відсотків або дивідендів, незважаючи на застереження «як правило», не може розглядатися як основна (визначальна) їх ознака, а тому не підлягає обов’язковому текстуальному закріпленню в ньому. Цей недолік також врахований та усунутий в результаті закріплення досліджуваного поняття на рівні положень ЦК України.
По-п’яте, якщо перше поняття не характеризує цінний папір з точки зору його форми, то друге з порівнюваних понять визначає його як до- кумент встановленої форми з відповідними реквізитами. Це теж слід визнати недоліком.
 
 
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов