 Плануючи кілька довгоочікуваних тижнів відпустки, можна організувати і передбачити всі - крім форс-мажора. На те він і форс-мажор, щоб з'являтися в самий невідповідний момент з усіма негативними наслідками. Наприклад, втрата багажу авіакомпанією і є тим самим непередбачуваним обставиною, яка може зіпсувати ідеально організовану поїздку. В той же час бажаючі відпочити, для того щоб бути більш підготовленими до різних казусів на відпочинку, повинні не тільки ознайомитися зі звичаями і місцевістю їх майбутнього місця відпочинку, але і підучити законодавство, що регулює правила перельоту і перетину кордону. Для чого? Хоча б для того, щоб точно знати, від чого ж вони застраховані при виникненні різних непередбачених ситуацій. Зокрема, чи несе авіакомпанія відповідальність за втрату багажу.
У жовтні 2001 року гр-ка М. звернулася з позовом до представництва Польських повітряних авіаліній "Л" - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що в липні 2001 року вона уклала з відповідачем договір перевезення повітряним транспортом і придбала квиток на літак рейсом "Мілан-Київ". Після прибуття до місця призначення (в г. Київ) виявилося, що частина зданого нею багажу (пластиковий валізу з речами, загальною вартістю 4858,54 долара США), втрачена. Оскільки відповідач не виконав зобов'язань по перевезенню її багажу, при продажу їй квитка не ознайомив з умовами перевезення (інформація на квитку було викладено іноземною мовою), то вона як споживач наданих послуг має право, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2003 року позов задоволено частково. Було постановлено стягнути з представництва Польських повітряних авіаліній "Л" в м. Києві на користь гр-ки М. 25 720 грн як відшкодування матеріальної шкоди. У частині вимог щодо моральної шкоди було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2003 року зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо моральної шкоди скасовано і в цій частині постановлено нове рішення, яким у користь гр-ки М. з відповідача стягнуто 1500 грн як відшкодування моральної шкоди.
На зазначені судові рішення, касаційна скарга надійшла від представництва Польських повітряних авіаліній "Л" в м. Києві, у якій ставиться питання про скасування рішень нижчих інстанцій у зв'язку з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах. Відповідно до статті 572 ЦК УРСР та статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 1993 року, нині що втратили чинність, якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у квитку умов перевезення, викладених іноземною мовою, не давало права відповідачу посилатися на положення Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція), щодо обмеження відповідальності, оскільки квиток був придбаний позивачкою на території України та умови перевезення відповідач повинен був викласти позивачці державною мовою. Тим не менш, пункт "в" частини 1 статті 3 Варшавської конвенції, що свідчить, що квиток повинен містити повідомлення про обмеження відповідальності перевізника, не містить вказівки на мову такого повідомлення. Згідно з додатком № 9 до Чиказької конвенції (Конвенція про міжнародну цивільну авіацію) і резолюції ІАТА, текст квитка може бути викладено англійською мовою як міжнародному мовою авіакомпанії-перевізника. Як вбачається з матеріалів справи, текст квитка відповідає вказаним вимогам, тобто повідомлення про обмеження відповідальності перевізника міститься в ньому англійською та польською мовами. Крім того, позивач не зробила спеціального застереження про зацікавленість в доставці в місце призначення її багажу, а також не сплатила додатковий збір, а тому суд безпідставно не застосував положення статті 22 Варшавської конвенції про обмеженої відповідальності перевізника.
Апеляційний суд на ці обставини також не звернув уваги. Разом з тим, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "ПРО судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" містить вказівку на те, що спори про відшкодування такої шкоди розглядаються у випадках, коли право на його відшкодування передбачено спеціальним законодавством. Варшавською конвенцією і Повітряним кодексом України не передбачено відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин судові рішення не могли залишатися в силі і були скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
|
портал
