 Найбільш докладно проблема структурного поділу юридичних осіб вирішена в Господарському кодексі України (ГК). Відповідно до частини 1 статті 64 ГК, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо.), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо.). Крім того, частиною 4 статті 64 ГК передбачено право підприємств створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства (організації, установи) визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства (організації, установи) або іншими установчими документами.
Разом з тим статтею встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (організацією, установою). Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Отже, структурні підрозділи юридичної особи діляться на відокремлені і невідокремлені.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Закон про держреєстрацію), відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що:
- знаходиться поза його місцезнаходження;
- виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою;
- або представництво, здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Згідно з наведеною нормою Закону, під відокремлені підрозділи підпадають практично всі без винятку підрозділи.
У Цивільному кодексі України (ЦК) під відокремленим підрозділом розуміються філії та представництва. Так, згідно з частиною 1 статті 95 ЦК: "Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій".
Представництво визначено в частині 2 статті 95 ЦК: "Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи".
Керівники філій і представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої їм доручення.
Згідно з нормами Закону про держреєстрацію, відомості в держреєстр повинні вноситися практично всім підрозділам підприємства. Так, відповідно до частини 4 статті 4 цього Закону, відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Однак відомості про них приєднуються до їх реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру. Це випливає з норм ЦК (стаття 89 і частина 5 статті 95) та ХК (частина 2 статті 58). Відомості про необособленных підрозділах в Реєстр не включаються.
В результаті внесення невнесення або відповідних даних до Єдиного держреєстру формально визначає статус підрозділу - відокремлений або не відокремлений (структурний).
Виходячи з норм, закладених у ЦК і гк, а також інших нормативних актів, розташування підрозділу підприємства в іншій місцевості, а також участь підрозділи в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою не є вирішальним ознакою для віднесення цього підрозділу до відокремленому в цілях постановки його на облік самостійним платником податку. Це пов'язано з тим, що чинне законодавство не передбачає для структурних підрозділів:
- майно;
- окремий баланс;
- довіреність від керівника підприємства на укладення (підписання) будь-яких угод, у тому числі трудових;
- рахунки в банках.
Філія, представництво як відокремлені підрозділи повинні () можуть мати ряд додаткових юридичних ознак:
1) у відповідності зі статтею 95 ЦК філії (відокремлені підрозділи)
- наділяються майном юридичної особи, що їх створила,
- діють на підставі затвердженого цією особою положення;
2) підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (стаття 64 ГК);
3) у відповідності зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство може виділяти відокремлені підрозділи на окремий баланс, і лише тоді такі відокремлені підрозділи зобов'язані вести окремий бухгалтерський облік.
Відповідно до частини 3 статті 64 ГК, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Чинне законодавство не обмежує право підприємства самостійно визначати, які саме підрозділи будуть створені за межами місцезнаходження цього підприємства. Інша справа, що в залежності від обраної форми підрозділу буде визначатися його правової, зокрема, податковий статус, а отже, відповідні права і обов'язки самого підприємства, наприклад необхідність погоджувати розташування філії (відокремленого підрозділу) з місцевими органами влади (частина 4 статті 64 ГК).
Хотілося б відзначити, що Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) теж розрізняє відокремлені і невідокремлені (структурні) підрозділу. Про це свідчить, зокрема, її лист № 4816/6/29-0116 від 20 липня 2001 року. Крім того, ДПАУ вважає, що підрозділах, що знаходяться на значній відстані від керівного органу юридичної особи, доцільно надавати певну самостійність. Хоча зазвичай податкові органи за місцем знаходження головного офісу, маючи плани щодо надходження податків, не зацікавлені у відпливі надходжень податків в інші регіони.
Способи податкового обліку при реєстрації відокремлених підрозділів підприємства в інших містах
Згідно з реєстраційними правилами "єдиного вікна", держреєстратор за місцезнаходженням головного офісу, отримавши відповідний пакет документів від юрособи, що реєструє свій філіал (відокремлений підрозділ), присвоює такій філії ідентифікаційний номер з внесенням його до Єдиного держреєстру (стаття 28 Закону про держреєстрацію), передає повідомлення і відомості з реєстраційної картки про здійснення реєстраційних дій, у тому числі про створення та ліквідацію відокремлених підрозділів юридичних осіб органів (стаття 6 і пункт 9 статті 28 Закону про держреєстрацію) за двома адресами - за місцезнаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням відокремленого підрозділу:
- державної статистики,
- державної податкової служби,
- Пенсійного фонду,
- фондів соціального страхування від нещасного випадку тимчасової непрацездатності, безробіття).
Таким чином, податкові служби та відділення всіх обов’язкових державних фондів за місцезнаходженням філій будуть володіти інформацією про відкриття на їх території філій юросіб.
Згідно з реєстраційними правилами, у відведений термін такого філії необхідно стати на облік у податковому органі і кожному державне соціальне фонді за своїм місцезнаходженням. У той же час згідно з нормативами в розрізі кожного державного фонду відокремлені підрозділи повинні ставати на облік тільки при наявності необхідних для цього умов.
Щоб уникнути непорозумінь і будь-яких наслідків рекомендуємо відразу ж після держреєстрації в межах відведеного терміну поспілкуватися з кожним фондом, повідомити їм про наявні (не є) повноваженнях філії по нарахуванню і виплаті зарплати, надати інші необхідні відомості і в межах цього ж терміну постаратися отримати письмову відповідь з кожного фонду щодо непостановки на облік за місцезнаходженням філії або вчасно пройти в установленому для кожного фонду порядку реєстрацію.
Постановка на облік у податкових органах відокремлених підрозділів
Відокремлені підрозділи є платниками податків (пункт 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), і саме вони, а не головний офіс, підлягають реєстрації в податкових органах за їх місцезнаходженням як платника податків.
Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПАУ № 80 від 19 лютого 1998 року (Інструкція № 80), наведена у відповідність із Законом про держреєстрацію, у тому числі враховано правило "єдиного вікна" при держреєстрації.
Відповідно до Інструкції № 80, підставою для постановки на облік відокремленого підрозділу юридичної особи є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи від державного реєстратора в орган державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Таким чином, відокремлений підрозділ в обов'язковому порядку буде поставлено на облік в податковому органі за його місцезнаходженням.
Так як кожен податок (збір) має свою індивідуальну особливість по сплаті в бюджет, інформація про способи подання звітності та сплати податків відокремленими підрозділами наведено нижче в розрізі кожного податку і збору.
Податок на прибуток
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податків... які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Існують два способи сплати податку на прибуток відокремленими підрозділами:
1-й спосіб - консолідовано.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. З цього випливає необхідність віднесення більшості видатків загального характеру на основне підприємство.
2-й спосіб - визначення та сплата відокремленим підрозділом податку на прибуток на загальних підставах.
Якщо підприємство приймає рішення про самостійної сплати податку філією, то в даному випадку і головне підприємство, і філія є самостійними платниками податку на прибуток, у загальному порядку ведуть податковий облік своєї діяльності і надають декларацію з податку на прибуток в податкові органи за місцем своєї реєстрації (взяття на облік). Податок і головним підприємством і філією сплачується за їх місцезнаходженням.
Платник податків, що має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
Вибір порядку сплати консолідованого податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом Державної податкової служби України, виходячи з положень зазначеного підпункту.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.
Податок на додану вартість
Філія не відповідає жодному з ознак "особи", перелічених у пункті 1.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ), а тому окремо реєструватися платником ПДВ він не повинен. Аргументацію привожу нижче.
Особи, які потрапляють в коло платників податків і повинні зареєструватися платниками ПДВ, перераховані в статті 2 Закону про ПДВ. При цьому, згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону про ПДВ, це може бути будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, є вона резидентом чи ні:
- суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
- інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Відповідно до статті 95 ЦК, філія не є юридичною особою та відповідно до пункту 1 статті 42, статтею 55 ГК не є суб'єктом підприємницької діяльності. Отже, філія не відповідає жодному з ознак "особи", перелічених у пункті 1.2 Закону про ПДВ, а тому окремо реєструватися платником ПДВ він не повинен.
Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р.№ 165 із змінами, внесеними наказом ДПАУ № 244 від 30 червня 2005 року, якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податків самостійно здійснюють придбання/поставку товарів (послуг) і проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурного підрозділу право ведення реєстру. Для цього він повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати державний податковий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ.
За аналогією з Порядком складання податкової накладної допускається встановлювати порядковий номер реєстру такої філії з урахуванням присвоєного філії коду (номера, шифру) з числовим значенням через дріб.
Відповідальність за недотримання вимог цього Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник ПДВ.
Податок на доходи фізичних осіб
Норми Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", Бюджетного кодексу України орієнтують нас на те, що обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) лежить на юридичну особу, за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, яка уповноважена укладати трудові договори, нараховувати зарплату, утримувати і перераховувати до бюджету ПДФО.
Таким чином, насамперед на підставі двох вищезгаданих законодавчих актів питання платник ПДФО слід розглядати в залежності від наявності або відсутності повноважень у філії (директора філії) укладати трудові договори, нараховувати зарплату, утримувати і перераховувати до бюджету ПДФО.
Зазначеними актами передбачено два варіанти сплати ПДФО із зарплати працівників філій:
1) філії, яким надані повноваження щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку, самостійно сплачують ПДФО за своїх працівників у Держказначейство за своїм місцезнаходженням, виходячи із загальної їх кількості і суми сплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу. Природно, що філії повинні бути взяті на облік в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням;
2) за філії, не уповноважені на самостійну сплату податку, податок визначає і сплачує (на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях державного Казначейства за місцезнаходженням філій) юрособа. Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню, також визначається виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, і суми сплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу. У такому випадку головне підприємство має перебувати на обліку як платник ПДФО в органах державної податкової служби за місцезнаходженням неуповноважених філій.
Тобто в кінцевому підсумку все впирається в наявність у філії повноважень на нарахування, утримання та сплату до бюджету ПДФО.
Крім того, згідно з підпунктом 5.3 пункту 5 Порядку заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ № 451 від 29 вересня 2003 року, якщо юридична особа має філія або інший відокремлений підрозділ (філія), що має окремий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та інше місцезнаходження, не такі, як у головного підприємства, то податковий розрахунок на працівників філії потрібно подавати до органу державної податкової служби, де знаходиться філія.
У разі відсутності у філії коду за ЄДРПОУ податковий розрахунок у вигляді окремої порції за філію подає головне підприємство органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.
Враховуючи те, що місцеві податкові органи мають на озброєнні поднормативный акт і податкове роз'яснення (див. вище), вони напевно будуть наполягати на сплату ПДФО і подачі звітності за формою 1ДФ такими філіями за місцем їх знаходження, а не головного офісу.
Щодо оподаткування структурних підрозділів хочу відзначити наступне. Згідно з підпунктом 9.2 пункту 9 Інструкції № 80, платник податку зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його:
- підрозділів;
- земельних ділянок;
- родовищ корисних копалин;
- джерел забруднення навколишнього природного середовища,
- об'єктів нерухомого або рухомого майна,
- транспортних засобів;
- гастрольних заходів і т.п., розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.
На мій погляд, цю норму слід розуміти таким чином. Навіть якщо підрозділ підприємства є тільки його структурним, тобто необособленным підрозділом, однак деякі податки, збори, інші платежі, які згідно з Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами повинні сплачуватися до Державного бюджету України та бюджетів територіальних громад, безпосередньо повинні вноситися головним офісом підприємства до відповідних бюджетів за місцезнаходженням цього структурного підрозділу (земельної ділянки...).
Плата за землю
Відповідно до статей 14 і 17 Закону України "Про плату за землю" подається податкова декларація та сплачується податкове зобов'язання по земельному податку, а також орендної плати за землі державної і комунальної власності за місцезнаходженням земельної ділянки.
Отже, якщо в цьому випадку є в наявності об'єкт оподаткування за місцезнаходженням філії, то підприємство сплачує податок і надає розрахунок цього податку за місцем реєстрації філії.
Податок з власників транспортних засобів
Статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів" платниками податку визначені юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується згідно зі статтею 3 Закону за місцезнаходженням юридичних осіб.
В той же час статтею 6 Закону визначено подання юридичними особами розрахунку суми податку за своїм місцезнаходженням та за місцем постійного базування транспортних засобів.
У пункті 24 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ № 1388 від 7 вересня 1998 року, зазначено, що транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням цих осіб. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій, відділень та інших відокремлених підрозділів юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки. У реєстраційних документах вказується юридична особа, якій належить транспортний засіб, його адреса, адреса стоянки.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища
При наявності у філії закріпленого за ним автотранспорту виникає питання і щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення.
У пунктах 7.2, 7.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПАУ № 162/379 від 19 липня 1999 року, щодо філій, які входять до складу підприємства - платника збору і не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, зазначено: головні підприємства за місцем своєї податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в податкових органах) надають податкові розрахунки збору та сплачують збір за здійснені такими філіями викиди (скиди, розміщені відходи).
Місцеві податки і збори
Декрет КМУ "ПРО місцеві податки і збори" № 56-93 від 20 травня 1993 року (Декрет) називає платниками тільки юридичних осіб. Однак статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року визначено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Також відповідно до статті 19 Декрету місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.
Навіть якщо відокремлений структурний підрозділ не веде окремого балансу та не має поточного рахунку в банку, комунальний податок за штатних працівників підрозділу сплачується головним підприємством до місцевого бюджету територіальної громади за місцем розташування цього підрозділу.
У свою чергу ДПАУ вважає, що при вирішенні питання про те, чи є філія платником того або іншого місцевого податку, необхідно ознайомитися з рішенням органу місцевого самоврядування з даного питання за місцезнаходженням філії (лист ДПАУ "Про визначення органами місцевого самоврядування філій платниками комунального податку" № 3244/6/15-3116 від 24 травня 2002 року).
Внески в Пенсійний фонд
Виходячи з нормативів щодо сплати збору в Пенсійний фонд, самостійна сплата філіями зборів за їх місцезнаходженням проводиться тільки за умови, що такі філії мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Аргументацію привожу нижче.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" від 9 липня 2003 року страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пунктом 1 статті 14 цього Закону, страхувальниками відповідно з цим Законом є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарського ведення... (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Таким чином, якщо у філії немає окремого балансу, і він не наділений повноваженнями щодо самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за своїм місцезнаходженням, ставати на облік в органах ПФУ йому не потрібно. Адже в даному випадку він не є самостійним платником внесків до ПФУ, а нарахування і сплату пенсійних внесків за працівників філії консолідовано здійснює головне підприємство за місцем своєї реєстрації.
Якщо ж філія відповідними балансово-розрахунковими наділений повноваженнями, то він зобов'язаний стати на облік в органах ПФУ. Підставою для визначення повноважень підрозділу є дані, зазначені в положенні про нього.
В даний час ця процедура проводиться відповідно до Порядку узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків, затвердженого постановою Правління ПФУ № 14-4 від 10 жовтня 2006 року.
Так, взяття на облік філій юросіб (див. розділ 4 зазначеного Порядку) здійснюється органами ПФУ на підставі відомостей про їх створення, наданих держреєстратором, у разі наявності в них окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за місцезнаходженням цих філій. При цьому наявність окремого балансу та самостійного ведення розрахунків встановлюється посадовою особою органу ПФУ шляхом уточнення цих даних безпосередньо з юрособою.
"4.1. Взяття на облік відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей про створення відокремлених підрозділів юридичної особи, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі наявності в них окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за місцезнаходженням цього підрозділу.
4.2. Наявність у відокремлених підрозділів окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами встановлюється посадовою особою органу Пенсійного фонду України шляхом уточнення цих даних безпосередньо з юридичною особою...
У разі виділення окремого балансу у відокремленого підрозділу та самостійного здійснення ним розрахунків із застрахованими особами юридична особа повідомляє в десятиденний термін з дня прийняття такого рішення органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Органи Пенсійного фонду України ставлять на облік відокремлений підрозділ у зазначеному випадку на підставі такого повідомлення юридичної особи.
4.3. Повідомлення про взяття на облік відокремленого підрозділу відправляється юридичній особі і відокремленому підрозділу поштою з повідомленням про вручення на наступний робочий день за днем отримання повідомлення юридичної особи за формою згідно з додатком 1".
Отже, у випадку, якщо філія (підрозділ) згідно з Положенням уповноважений вести окремий баланс і проводити розрахунки по заробітній платі, то він зобов'язаний зареєструватися в органах ПФУ та сплачувати пенсійні внески за своїх працівників за своїм місцезнаходженням.
Реєстрація у Фонді соціального страхування на випадок безробіття
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року страхувальником на випадок безробіття є страхувальник-роботодавець.
Роботодавцем у розумінні пункту 10 статті 1 даного Закону є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, що використовує найману працю. Тобто нормою Закону, а також пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18 грудня 2000 року, як платників страхових внесків передбачено роботодавці - юридичні особи.
Крім того, "...постановка на облік як платників страхових внесків відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється центрами зайнятості у разі наявності в них окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за місцезнаходженням цього підрозділу на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про відокремлені підрозділи...".
За філії, не відповідають зазначеним ознаками, внески за своїм місцезнаходженням сплачують юридичні особи.
Реєстрація у Фонді соціального страхування з тимчасової непрацездатності
Згідно з пунктом 5 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року, роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарського ведення, що використовує найману працю.
Щодо таких юридичних осіб у підпункті 2.1.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26 червня 2001 року (Інструкція № 16), зазначено, що філії, які не мають статусу юридичної особи і самостійно проводять розрахунки з оплати праці, підлягають обов'язковій реєстрації як страхувальника Фонду.
Як і у випадку з ПФУ, в "непрацездатну" Фонді будуть взяті на облік лише ті філії, які самостійно здійснюють розрахунки з оплати праці і мають окремий баланс. Органами Фонду такі філії беруться на облік на підставі відомостей з Єдиного держреєстру, і сплачувати внески за своїх працівників вони будуть за місцезнаходженням філії.
Філії, які не наділені "зарплатними" повноваженнями, взяття на облік як страхувальників не підлягають, і страхові внески за своїм місцезнаходженням не платять за їх працівників внески сплачує головне підприємство.
Реєстрація у Фонді соціального страхування від нещасного випадку
У статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове і державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року зазначено, що страхувальниками є роботодавці. При цьому роботодавцем у відповідності зі статтею 7 цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган, що використовує найману працю.
Відповідно до підпункту 2.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 36 від 12 липня 2007 року, платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є: "юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, інші підрозділи юридичної особи, що перебувають за межами його місцезнаходження і виготовляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи, або представництва, що здійснюють представництво і захист інтересів юридичної особи) за умови, що розрахунки з оплати праці цих відокремлених підрозділів здійснюються нецентралізовано".
Згідно з пунктом 3.7 Інструкції № 36, "постановка на облік відокремлених підрозділів (філій) юридичних осіб здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням цього підрозділу на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про відокремлені підрозділи (філії). Відокремлені підрозділи (філії) набувають статусу платників страхових внесків у разі наявності в них окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами.
Наявність у відокремлених підрозділів (філій) окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами встановлюється посадовою особою робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням такого підрозділу шляхом уточнення цих даних безпосередньо з відокремленим підрозділом.
Підтвердженням того, що відокремлений підрозділ (філія) здійснює (або не) самостійно здійснює розрахунки із застрахованими особами, є відповідний документ юридичної особи - головної організації (наказ, розпорядження тощо.).
При цьому проводяться відповідні записи в журналі, зазначеному в пункті 3.2 цієї Інструкції. Введення інформації в автоматизовану базу даних страхувальників (реєстру платників страхових внесків) здійснюється на підставі відповідних записів у цьому журналі".
Таким чином, якщо розрахунки з оплати праці цих філій, відділень, відокремлених підрозділів здійснюються централізовано, то страхові внески за свої філії, відділення та відокремлені підрозділи сплачують юридичні особи, яким вони підпорядковані.
ДОНСЬКА Тетяна - експерт з питань оподаткування юридичної фірми "АНК", м. Одеса
|
портал
