 Одним з наслідків фінансової кризи на Україні, зокрема обвалу курсу гривні по відношенню до іноземної валюти, є масова неплатоспроможність українських позичальників, які отримали банківські кредити в іноземній валюті. Так, стрімке знецінення гривні призвело до колосальних збитків позичальників за валютними кредитними договорами і неможливості їх погашати отримані кредити. Можливі наслідки цього прогнозувати не важко.
За інформацією деяких великих банків, вже за жовтень-листопад кількість валютних кредитів, по яких з'явилося прострочення платежів, збільшилася на 45 %. І це тільки початок, оскільки пік неповернень очікується фахівцями в першому кварталі 2009 року.
У даній статті проаналізуємо правові аспекти можливих варіантів дій позичальників за валютними кредитними договорами в світлі ситуації на валютному ринку України. В першу чергу слід зазначити, що сьогодні ця проблема активно обговорюється як у банківських колах, так і на державному рівні, зокрема фахівцями Міністерства фінансів України і Національного банку України (НБУ). Основна позиція фахівців (викладена в пресі) полягає в тому, що щоб уникнути масової невиплату коштів з валютних кредитів і, як наслідок, збільшення кризи банківської системи обидві сторони кредитних правовідносин (банк і клієнт) повинні шляхом переговорів досягти компромісу у вирішенні проблеми.
Зокрема, пропонується наступна схема: більша частина (приблизно 3/5) від суми валютного кредиту (включаючи відсотки та всі інші платежі) буде виплачуватися позичальниками в гривнях (а не в доларах США, як передбачено більшістю договорів про надання валютного кредиту) за старим курсом (5,05 грн). Решта ж сума буде виплачуватися за поточним курсом. В результаті позичальникові вдасться скоротити свої збитки, пов'язані зі стрімким падінням гривні. Що стосується збитків банку, понесених в результаті різниці курсу, то їх планується дозволити включати до складу валових витрат.
Даючи оцінку описаному вище варіанту вирішення проблеми, слід зазначити, що на сьогодні запропонована схема не має під собою ніякої правової основи, оскільки дані заходи викладені поки виключно як усних рекомендацій банкам. Отже, описана схема не має для учасників кредитних відносин обов'язкової сили, тобто може застосовуватися виключно за взаємною згодою сторін (шляхом внесення відповідних змін у укладені кредитні договори).
Так, сторони можуть підписати відповідне доповнення до валютного кредитним договором, в якому передбачити як зміна валюти виконання зобов'язань з погашення кредиту, так і встановлення валютного курсу на рівні, що діє на момент укладення договору. Згідно інформації в пресі, НБУ планує прийняти нормативно-правовий акт, яким комерційним банкам буде рекомендовано допускати погашення валютних кредитів у національній валюті за домовленістю з клієнтами.
Однак на даний момент прецеденти досягнення таких домовленостей між банками і клієнтами-позичальниками відсутні. Більш того, згода банків піти на такі поступки добровільно (без санкції з боку НБУ) здається малоймовірним. У зв'язку з цим надалі будемо розглядати правові аспекти можливих варіантів дій позичальника з урахуванням відсутності досягнення компромісу з банком.
Як передбачено статтею 533 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року (ЦК), грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, яка повинна бути виплачена у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором, законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, якщо кредитний договір не містить застереження про фіксації курсу валюти договору по відношенню до гривні на момент укладення договору позичальник зобов’язаний здійснювати передбачені договором виплати за курсом, який діє на момент такої виплати. Більш того, більшість валютних кредитних договорів передбачають, що такі виплати повинні здійснюватися не в гривнях, а в тій валюті, в якій був наданий кредит.
У разі нездійснення позичальником обумовлених платежів у розмірі та в строки, встановлені договором, позичальник буде порушником свої грошові зобов'язання.
Як відомо, законом передбачений ряд обставин, при настанні яких боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань. Розглянемо кожну з цих обставин в аспекті ситуації, що склалася сьогодні на валютному ринку України.
Так, відповідно до частини 1 статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося в результаті випадку або непереборної сили. Нормативне визначення таких понять, як "випадок" і "непереборна сила", у законодавстві України відсутня. В теорії права під випадком (казусом), як правило, мається на увазі випадкове дія особи, що не залежить від його волі, має зовнішні ознаки правопорушення, але через відсутність провини не тягне юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що позичальник за валютним кредитним договором не може посилатися на падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту як на випадок і, отже, підстава для звільнення від відповідальності за непогашення кредиту, оскільки в частині 2 статті 617 ЦК прямо визначено, що не вважається нагодою, зокрема, невиконання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Під непереборною силою теорія права передбачає невідворотні, непередбачені та надзвичайні події, що не залежать від волі людей, до яких відносяться різні природні катаклізми та інші стихійні лиха. Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України (ВГСУ) у своєму листі № 01-2.2/279 від 9 вересня 2001 року. У ньому, зокрема, зазначено, що категорія непереборної сили включає лише природні явища, які внаслідок їх винятковості, невідворотності і непередбачуваності зумовлюють обмеження відповідальності за заподіяння шкоди у випадках, визначених законом. Отже, обвал курсу гривні жодним чином не може бути віднесений до категорії непереборної сили, оскільки не є стихійним лихом.
На додаток до вищесказаного слід зазначити, що згідно частини 1 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності з-за неможливості виконання грошових зобов'язань (до яких, безумовно, належать зобов'язання позичальника з погашення валютного кредиту). Таким чином, ЦК не містить положень, увільнюючих позичальника за договором про надання кредиту в іноземній валюті від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань з погашення кредиту в зв'язку зі стрімким падінням курсу гривні по відношенню до валюти кредиту.
Частина 4 статті 219 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року (ХК) передбачає, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. У зв'язку зі своїм надзвичайних характером вони стануть підставою для звільнення сторін від господарської відповідальності у разі порушення зобов'язання чинності даних обставин.
ЦК України аналогічної норми не містить, але в силу принципу свободи договору в кредитних договорах банків з фізичними особами також можуть бути передбачені додаткові обставини, що не залежать від волі сторін, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення передбачених договором зобов'язань.
Такі обставини в договорах прийнято називати форс-мажором. На думку ВГСУ, що міститься в наведеному вище листі № 01-2.2/279 від 9 вересня 2001 року, під форс-мажорними обставинами слід розуміти події суспільного життя, які сторони самі на диспозитивних підставах визначають у договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання, якщо такі події відбуватимуться в період дії договору.
Таким чином, сьогоднішню ситуацію, що склалася на валютному ринку України, можна відносити до форс-мажорним обставинами. Але проблема полягає в тому, що в більшості випадків в договорах не встановлюється вичерпний перелік форс-мажорних обставин, увільнюючих боржника від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Такий перелік є приблизними. При цьому в договорах, як правило, міститься умова, що та або інша обставина може вважатися форс-мажорним тільки у разі підтвердження такого компетентним органом або організацією (зазвичай Торгово-промислової палатою України). Однак Торгово-промислова палата України категорично відмовляється кваліфікувати сьогоднішню ситуацію з курсом гривні до іноземних валют як форс-мажорне обставина.
Отже, навіть у випадку, якщо кредитний договір передбачає звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань позичальника з погашення кредиту в зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин (що малоймовірно, оскільки банки працюють переважно за типовими договорами, укладеними з максимальним забезпеченням дотримання власних інтересів), позичальник не зможе послатися на обвал курсу гривні як на таку обставину.
З усього вищевикладеного випливає висновок, що позичальник за валютним кредитним договором у будь-якому випадку не зможе посилатися на сьогоднішню кризову ситуацію на фінансовому ринку України як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення передбачених договором зобов'язань. Тому в разі невиплати позичальником обумовлених платежів до нього будуть на загальних підставах застосовані цивільно-правових санкції, передбачені договором і законом.
Далі розглянемо можливі варіанти зміни умов погашення валютного кредиту, зокрема варіанти договірного закріплення рекомендацій Міністерства фінансів України. А саме: можливість платежів з погашення кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент укладення договору.
Частина 2 статті 651 ЦК встановлює, що зміна договору допускається виключно за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 188 ГК. Виключення з цього правила встановлено статтею 652 ЦК, яка передбачає можливість зміни або дострокового розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин договору.
Так, згідно з частиною 1 статті 652 ЦК зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли передбачити, то б не уклали договір або уклали його на інших умовах.
Частина 2 статті 652 ЦК встановлює, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з істотно змінилися обставинами або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а при наявності встановлених частиною 4 цієї статті підстав - змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони, за наявності одночасно таких умов:
- на момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин обумовлено причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всієї потрібної від неї дбайливості й обачності;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.
Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави вважати, що обвал курсу національної валюти може бути кваліфіковане як істотну зміну обставин валютного кредитного договору, оскільки:
- на момент укладання договору позичальник виходив з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютою кредиту не настане; якщо б позичальник міг передбачити таку різку зміну, то він би не став укладати договір на таких умовах (наприклад, узяв кредит у національній валюті);
- причини падіння курсу гривні не можуть бути усунені позичальником при всій його дбайливості й обачності, оскільки ці причини не залежать від волі позичальника, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку;
- подальше виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при укладенні договору (внаслідок знецінення гривні витрати позичальника на погашення кредиту значно перевищують розмір витрат, на які він розраховував при укладанні договору). Таким чином, можна говорити про те, що подальше виконання договору спочатку на узгоджених умовах буде свідчити про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених у статті 6 ЦК, - принципу справедливості.
Таким чином, ситуація, що склалася сьогодні на валютному ринку України, дає всі підстави позичальникові за валютним кредитним договором ініціювати перед банком питання про приведення договору у відповідність з істотно обставинами, що змінилися. Наприклад, внести в договір відповідні зміни, що передбачають можливість позичальника погасити кредит у гривнях за старим валютного курсу.
У разі відмови банку вносити будь-які зміни в кредитний договір у зв'язку з істотною зміною обставин позичальник, який має намір внести зазначені зміни в судовому порядку, зіткнеться з наступною проблемою. Як вже було зазначено, частина 2 статті 652 ЦК передбачає, що якщо сторони не прийшли до згоди щодо приведення договору у відповідність з істотно обставинами, що змінилися, такий договір у судовому порядку за загальним правилом підлягає розірванню.
Зміна договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин можливе виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 652 ЦК. А саме: у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або принесе сторонам збитки, що значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, позичальникові, який має намір у судовому порядку внести зміни в валютный кредитний договір, необхідно буде довести суду, що дострокове розірвання такого договору принесе як позичальникові, так і банку збитки, що значно перевищують збитки сторін у разі внесення в договір відповідних змін щодо валюти погашення кредиту і валютних курсів. В іншому випадку договір не зможе бути змінений в судовому порядку.
Щоправда, слід зазначити, що вимоги частини 4 статті 652 ЦК щодо винятковості зміни договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин іноді залишалися без уваги вітчизняного правосуддя (включаючи вищі судові інстанції). Про це свідчить судова практика про внесення змін у різні цивільно-правових договорів (оренда, підряд) у зв'язку з істотною зміною обставин.
Далі розглянемо можливість позичальника як крайній захід достроково припинити дію кредитного договору. У цьому випадку позичальник повинен буде повернути тіло кредиту, але буде звільнений від обов'язків подальшої виплати відсотків за користування кредитом і штрафів за невчасне погашення.
Позичальник може скористатися двома варіантами дострокового припинення дії договору:
- дострокове погашення кредиту;
- розірвання договору.
В першу чергу слід зазначити, що всі кредитні договори за критерієм можливості дострокового погашення діляться на дві групи:
- договори, які передбачають можливість дострокового погашення кредиту (договори про надання споживчого кредиту фізичній особі повинні в обов'язковому порядку містити положення про можливість дострокового погашення відповідно до вимог пункту 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року);
- договори, які не передбачають можливість дострокового погашення кредиту.
Якщо валютный кредитний договір належить до першої групи і у позичальника є в наявності грошові кошти, необхідні для дострокового повернення тіла кредиту, такий позичальник може скористатися своїм передбачених кредитним договором правом і достроково погасити кредит. Такий варіант навряд чи буде вигідний позичальнику, оскільки він все одно матиме значні збитки, викликані фактичним збільшенням вартості тіла кредиту у зв'язку з падінням курсу гривні по відношенню до валюти кредиту.
Якщо ж валютный кредитний договір належить до другої групи або в позичальника немає фінансової можливості скористатися своїм правом дострокового повернення кредиту, такий позичальник може спробувати застосувати процедуру одностороннього розірвання договору.
У відповідності зі статтею 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 2 статті 598 ЦК, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Так, однією з підстав одностороннього припинення зобов'язання є неможливість його виконання в разі виникнення обставин, за які жодна із сторін не несе відповідальності (стаття 607 ЦК, стаття 205 ГК).
Однак до зобов'язань позичальника, передбачених кредитним договором, така підстава для дострокового припинення не може бути застосована. Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним своїх грошових зобов'язань. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 229 ГК.
Таким чином, єдиним варіантом одностороннього розірвання кредитного договору для позичальника є розірвання в судовому порядку на підставі наведеної вище статті 652 ЦК. Тобто на підставі істотної зміни обставин.
Встановлені законом критерії суттєвості зміни обставин договору, а також обов'язкові умови для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин були наведені вище. Можливість розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин (наприклад, у зв'язку зі значним підвищенням ринкових цін) підтверджується численної судовою практикою. Щоправда, така практика переважно стосується договорів оренди, купівлі-продажу, підряду, а не кредитних договорів.
Слід також зазначити, що для зменшення розміру збитків, викликаних фактичним збільшенням вартості тіла кредиту у зв'язку з падінням курсу гривні по відношенню до валюти кредиту, позичальник може в суді вдатися до частини 3 статті 652 ЦК. Відповідно до зазначеної статті, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд на вимогу однієї із сторін визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Якщо у позичальника відсутні вільні кошти для повернення тіла кредиту у зв'язку з розірванням договору, такий повернення буде забезпечено за рахунок реалізації майна, під заставу якого був виданий кредит.
Слід також зазначити, що однією з обов'язкових умов зміни та/або розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин, визначених частиною 2 статті 652 ЦК є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Таким чином, якщо відповідний кредитний договір містить положення про те, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту позичальник несе, то зміна або дострокове розірвання договору в суді у зв'язку з обвалом курсу гривні буде неможливим.
На підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Ситуація, що склалася сьогодні на валютному ринку України, ні за яких обставин не може служити підставою для звільнення позичальника за кредитним договором від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань з погашення кредиту.
Позиція Міністерства фінансів України і НБУ щодо даної проблеми носить виключно рекомендаційний характер і не має обов'язкової сили для сторін кредитних відносин. Таким чином, зміна валюти та інших умов виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором можливе тільки після досягнення відповідних домовленостей між банком і клієнтом-позичальником.
Можливими варіантами для позичальника в сформованій ситуації (у разі недосягнення компромісу з банком) може бути зміна валютного кредитного договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин. Це може дозволити позичальникові здійснювати погашення валютного кредиту (або хоча б його частини) у гривнях за курсом, що діяв на момент укладення договору. Для зміни договору позичальникові необхідно буде довести суду, що така зміна принесе сторонам менші збитки, що розірвання договору.
Якщо зміну кредитного договору неможливо в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин, позичальник може як крайній захід спробувати достроково припинити дію договору. У результаті позичальник буде звільнений від подальшої сплати відсотків і штрафів, але зобов'язаний повернути тіло кредиту.
Дострокове припинення дії кредитного договору можливе або шляхом дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором і у позичальника є фінансова можливість достроково повернути кредит), або шляхом розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин.
Як зміна, так і розірвання кредитного договору в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин можливе тільки в тому випадку, якщо в самому договорі не міститься положення про те, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту позичальник несе.
Поява судових прецедентів про зміну кредитних договорів або про їх розірвання у зв'язку з істотною зміною обставин може підштовхнути банки вступати в переговори з клієнтами-позичальниками про зміну умов погашення валютних кредитів.
КІФАК Олександр - голова правління ЮФ "АНК", м. Одеса,
КОЛОДЯЖНИЙ Дмитро - юрист ЮФ "АНК", м. Одеса
|
портал
