ВИСНОВКИ

Розвиток процесів демократизації в Україні й інших державах

Співдружності Незалежних Держав, децентралізація в них системи

територіального управління, підвищення самостійності органів місце#

вого самоврядування, безпосередньої демократії та її форм на рівні міст

і регіонів у вирішенні соціально#економічних завдань, прихід до вла#

ди на місцях великої кількості нових людей, які зацікавлені в розвитку

сіл, селищ, міст і системи місцевого самоврядування з урахуванням

нагромадженого у світі досвіду, зміни загальних умов у відносинах між

державами, не тільки СНД, але й держав, які раніше належали до ан#

тагоністичних блоків, дозволяє дійти висновків про актуальність та

насущну необхідність розвитку й удосконалення організаційно#пра#

вових форм безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні.

У результаті дослідження вважаємо можливим дійти таких вис#

новків, що відображають результати нинішньої роботи та їх

співвідношення із загальною метою й завданнями, які сформульова#

ні у вступі.

1. В Україні склалася й діє достатньо ефективна система місцево#

го самоврядування, безпосередньої демократії та її форм, що забезпе#

чує вирішення завдань і реалізацію функцій держави в перехідний пе#

ріод побудови демократичної державності. Проте, незважаючи на по#

ступове вдосконалення нормативно#правової регламентації місцевого

самоврядування, форм безпосередньої демократії, її правовий статус

залишається все ж недосконалим і суперечливим, що веде до станови#

ща, за якого більшість важелів впливу на локально#регіональний

рівень, а отже, й безпосередньо на рівень функціонування територі#

альної громади й утворених нею органів концентрується в руках місце#

вих державних адміністрацій, тобто державної виконавчої влади.

2. В умовах становлення та розвитку демократичної, правової дер#

жавності демократія, безпосередня демократія та місцеве самовряду#

вання перебувають у тісному зв'язку філософських категорій змісту й

форми: демократія є змістом місцевого самоврядування, а місцеве са#

моврядування є формою, способом існування і здійснення демократії.

У цьому зв'язку та взаємодії двох соціально#правових феноменів – де#

мократії й місцевого самоврядування – визначальну роль відіграє без#

посередня демократія

3. Незважаючи на значний «перекіс» у бік регламентації станов#

лення й діяльності організаційних структур місцевого самоврядуван#

ня, більшість його принципів несуть у собі значний потенціал безпо#

середньої демократії, яка дає можливість територіальним громадам

впливати на соціальні процеси, що проходять у місцевому самовряду#

ванні; чинити вирішальний вплив на його позитивне функціонування

та конституювання.

4. Саме на рівні місцевого самоврядування виявляється одна з най#

важливіших форм екзистенції, людського існування, що знаходить свій

вплив і вираження у громадській самодіяльності, самовираженні й са#

мовиявленні особистості й територіальної асоціації особистостей.

Конституційний інститут територіальних громад має розглядатися не

тільки як необхідна правова передумова функціонування територіаль#

ного самоврядування населення в процесі вирішення питань місцево#

го значення, але й власне громади мають розцінюватися насамперед

як елементні структури громадянського суспільства і стати важливою

складовою частиною політичного процесу, носіями установчих

функцій.

Територіальна громада як частина соціуму, що діє на локальному

рівні, розвивається в певних природних, економічних, соціальних і полі#

тичних умовах і несе на собі відбиток їхнього сукупного впливу та мо#

дифікує поведінкові настанови індивідів, створюючи, як ніяка інша соці#

альна спільність, потужну систему комунікативної взаємодії людей,

спрямованої на вирішення колективних та індивідуальних інтересів.

5. Проблеми нормативної ідентифікації питань місцевого значен#

ня як субстрату конституювання територіальної громади розглядаються

через призму терміна «місцеве господарство», що дозволяє дійти вис#

новку про інноваційний характер визначення компетенційної бази

місцевого самоврядування, яка визначає формування й виділення її

основного об'єкта. Необхідність розроблення законодавчого визначен#

ня дефініції «питань місцевого значення» стає основним завданням у

легітимації об'єктного складу місцевого самоврядування, форм без#

посередньої демократії.

6. Місцеві референдуми, місцеві вибори, загальні збори громадян

за місцем їхнього проживання, місцеві ініціативи, громадські слухан#

ня – це основні форми безпосередньої демократії, які одержали своє

законодавче закріплення.

Місцевий референдум – вища пріоритетна форма безпосередньо#

го волевиявлення територіальної громади щодо вирішення питань

місцевого значення шляхом голосування в межах повноважень, ви#

значених Конституцією й законами України, та є основним правовим

актом локальної нормотворчості територіальної громади, який дозво#

ляє їй брати безпосередню участь в управлінні місцевими справами.

Місцеві референдуми є одним із основних інструментів реалізації

права народного суверенітету й легітимізації владних рішень, який

здійснюється як шляхом прийняття закону або рішення під час ре#

ферендуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної

влади з питань, що належать до виняткової компетенції референдумів

через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та

рішенням.

Варто зазначити, що місцеві референдуми як новий інститут кон#

ституційного й муніципального права потребує вдосконалення його

правової бази, і в перспективі було б доцільно розробити та прийняти

новий Закон про місцеві референдуми, в якому передбачити розши#

рення кола питань та проблем місцевого самоврядування, які мають

вирішуватися виключно на місцевих референдумах безпосередньо те#

риторіальними громадами сіл, селищ, міст як первинними суб'єктами

місцевого самоврядування, необхідно чітко визначити предмет місце#

вих референдумів, його основні стадії підготовки та проведення, види,

принципи, правову регламентацію, передбачити не тільки призначен#

ня, а й виконання його рішень, і, що надзвичайно важливо, потрібно

створити спеціальний фонд для проведення та фінансування або ви#

діляти регулярно з бюджету частину коштів, спеціально призначених

для проведення цих заходів, передбачити всі підстави та види відпові#

дальності за порушення законодавства про місцеві референдуми, а та#

кож розширити коло суб'єктів, які уповноважені призначати (прого#

лошувати) місцеві референдуми.

Місцеві вибори – форма діяльності територіальної громади, в якій

найбільш яскраво виявляється її правовий статус первинного суб'єкта

місцевого самоврядування та за допомогою яких територіальна гро#

мада формує представницький орган місцевого самоврядування, що

діє від її імені і реалізує в більшій частині її функції й повноваження.

Вибори – це демократичний спосіб формування та періодичного

чи позачергового змінювання особового складу органів місцевого са#

моврядування; сучасна, цивілізована правова форма завоювання й

оновлення влади, приведення її структури та діяльності у відповідність

з потребами життя, а справжня легітимація влади відбувається за умо#

ви участі у голосуванні більшості виборців.

З метою активізації становлення системи місцевого самоврядуван#

ня, зокрема місцевих виборів, необхідно прийняти новий Закон про

місцеві вибори, визначити виборчу систему на місцевих виборах, вста#

новити нову систему виборчих комісій, їхні засади та механізм фор#

мування, вдосконалити форми й методи їхньої діяльності, ввести спе#

ціальну статтю, що визначала б порядок та організацію спостережен#

ня (контролю) над використанням засобів масової інформації під час

проведення передвиборної агітації, та чітко визначити джерела фінан#

сування, порядок фінансування місцевих виборів, відповідальність за

розподіл та перерозподіл фінансів; при визначенні загального складу

районної та обласної ради враховувати не тільки кількість територі#

альних громад, що входять до складу району або області, а й чисельність

населення у відповідних територіальних громадах; надати виборчим

комісіям право зняття з реєстрації кандидата, який допустив порушен#

ня виборчого законодавства.

Загальні збори мешканців за місцем проживання – одна з форм

безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значен#

ня, які проводяться на рівні «мікрогромад», у межах окремих частин

сіл, селищ, міст як адміністративно#територіальних одиниць (будинків,

вулиць, кварталів, мікрорайонів тощо), а тому є формою участі окре#

мих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні

питань, що належать до відання місцевого самоврядування.

Слід відмітити, що загальні збори громадян є однією з найбільш

масових форм безпосередньої демократії, найдоступнішою для грома#

дян та ефективним засобом їх самоорганізації, забезпечують громадя#

нам реальну можливість поєднання колективного обговорення питань

і прийняття рішень з їхньою особистою активністю та ініціативою, які

виявляються в різних організаційних та організаційно#правових фор#

мах (виступах, участі в голосуванні, запитаннях тощо). Тому загальні

збори громадян відіграють важливу роль у системі місцевого самовря#

дування, виступають формою залучення громадян до здійснення най#

різноманітніших управлінських функцій.

Місцеві ініціативи – спеціальна форма безпосередньої демократії

територіальних громад, яка закріплює право членів територіальної гро#

мади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь#

якого питання, що належить до відання місцевого самоврядування.

Хоча в Україні встановлена лише можливість ініціативи місцевої

спільноти, необхідно обов'язково визначити при її реалізації умови,

які б дали можливість обговорювати та вирішувати її всім членам те#

риторіальної громади, а не лише представницьким органам місцевого

самоврядування, оскільки виникає вона, як правило, не лише в однієї

людини, а зачіпає інтереси багатьох, і результати її розгляду органом

місцевого самоврядування будуть стосуватися колективних інтересів.

У демократичній державі об'єктивно необхідно прийняти Закон про

місцеві ініціативи, в якому визначити статус, порядок організації вне#

сення місцевої ініціативи на розгляд ради, який визначається пред#

ставницьким органом місцевого самоврядування або статутом тери#

торіальної громади, визначити види місцевих ініціатив, суб'єктів вне#

сення місцевих інститутів тощо.

Громадські слухання – організаційно#правова форма безпосеред#

нього волевиявлення територіальної громади, яка має право зустріча#

тися з депутатами відповідної ради посадовими особами місцевого са#

моврядування та заслуховувати їх, порушувати питання та вносити

пропозиції щодо питання місцевого значення, які належать до відан#

ня місцевого самоврядування. Представницький орган місцевого са#

моврядування, приймаючи статут територіальної громади села, сели#

ща, міста й передбачаючи в ньому таку форму безпосередньої участі

територіальних громад в управлінні місцевими справами, як громадські

слухання, має враховувати необхідність забезпечення відповідної ре#

гулярності таких слухань, тобто проведення їх через приблизно рівні

відрізки часу, а також у найбільш зручний як для жителів, так і для де#

путатів та посадових осіб місцевого самоврядування час.

Крім провідних форм реалізації безпосередньої демократії, історії

відоме велике коло форм безпосередньої демократії, зокрема: народні

обговорення, народні ініціативи, мітинги, походи, демонстрації, пле#

бісцити, виявлення громадської думки, референдні ініціативи, інди#

відуальні й колективні звернення (петиції), а також такі виняткові, не#

мирні форми, як революції, повстання, громадянські війни, національ#

но#визвольні рухи, політичні страйки, протести, акції громадянської

непокори, голодування, пікетування тощо.

Форми безпосередньої демократії класифікуються за:

– результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відно#

сини) на імперативні, консультативні, комплексні, правотворчі й ті,

що не створюють норма права;

– механізмом діяльності – на прямо пов'язані з представницькою

демократією, опосередковано пов'язані й не пов'язані з представниць#

кою демократією (або відносно самостійні);

– правовими засадами – чинні на підставі норм права та традицій,

звичаїв;

– територіальною ознакою – на національні (загальнодержавні) і

місцеві;

– суб'єктами – на всенародні, групові, індивідуальні.

По мірі формування дієздатних територіальних громад та станов#

лення міцної системи місцевого самоврядування виникатимуть й інші

форми безпосередньої демократії та безпосередньої участі жителів у

муніципальному житті своєї громади, а їх впровадження у практику

місцевого самоврядування сприятиме більш широкій участі громадян

у вирішенні питань місцевого значення та дасть можливість звільнити

органи місцевого самоврядування від муніципальних повсякденних

справ, від відповідальності за вирішення місцевих питань, які доціль#

но передати до відання мікротериторіальної спільноти та її органам

самоорганізації (будинковим, вуличним, квартальним та іншим орга#

нам самоорганізації населення) та наділити їх частиною власної ком#

петенції, фінансів, майна.

7. Істотний вплив на формування місцевого самоврядування, зо#

крема безпосередньої демократії та її організаційно#правових форм,

мають міжнародні стандарти локальної демократії, які розроблені

спільно державами в рамках європейських інтеграційних структур,

наприклад, у рамках Ради Європи, регулюють не тільки найважливіші

питання становлення місцевого самоврядування, безпосередньої де#

мократії, але також багатоаспектні питання міжнародного економіч#

ного й соціального співробітництва місцевих общин і влади, участі

молоді у функціонуванні місцевої демократії, що впливає на форму#

вання й розширення форм безпосередньої демократії. Міжнародне

міжкомунальне і міжмуніципальне співробітництво, яке знайшло своє

законодавче закріплення, повинне здійснюватися органами місцево#

го самоврядування на принципах самостійності, у межах компетенції

й через призму інтересів територіальних колективів, насамперед між

селами, селищами, містами й адміністративно#територіальними оди#

ницями суверенних держав#членів СНД і Прибалтики.

Розширення рівня місцевого самоврядування в Україні до євро#

пейських стандартів призведе до демократизації нашого суспільства,

залучення мільйонів громадян до управління районами і державою

взагалі, прискорення реформ і виходу держави із затяжної економіч#

ної кризи. Основним критерієм формування місцевого самоврядуван#

ня у сфері міжнародного співробітництва є реалізація зовнішньополі#

тичної програми суверенної держави у сфері міжнародного співробіт#

ництва між органами місцевого самоврядування, громадськими

формуваннями, господарськими суб'єктами і мешканцями сіл, селищ,

міст та інших адміністративно#територіальних одиниць держави

(місцевий, субрегіональний, регіональний рівень).

Таким чином, міжнародні стандарти місцевої демократії, спільно

розроблені й визнані більшістю держав європейського континенту,

регулюють не тільки найважливіші питання становлення місцевого

самоврядування, безпосередньої демократії, які мають величезне зна#

чення, що конституює Європейська Хартія про місцеве самоврядуван#

ня 1985 року, але також багатоаспектні питання міжнародного еконо#

мічного й соціального співробітництва місцевих общин і місцевої вла#

ди. Україна приєднується до глибоких інтеграційних процесів, що

відбуваються в рамках Ради Європи, сприймає, визнає й реалізує

міжнародні стандарти місцевої демократії, що є великим свідченням

бажання нашої держави приєднатися до сім'ї європейських народів,

та є, по#перше, необхідним з огляду її членства в Раді Європі, а по#

друге, дуже актуальним та своєчасним, тому що місцеве самовряду#

вання на регіональному (обласному) рівні в Україні нормативно ре#

гламентоване явно недостатньо та страждає перекосом у бік розши#

рення компетенційних повноважень структури державної виконавчої

влади на місцях.

8. Для оптимізації процесів конституювання й функціонування

організаційно#правових форм безпосередньої демократії в місцевому

самоврядуванні необхідно суттєво вдосконалити законодавчу базу. Нор#

мативно#правова регламентація суб'єктно#об'єктного складу місцево#

го самоврядування в Україні характеризується низкою особливостей:

а) вона є інноваційною діяльністю й тому має здійснюватися на

наукових засадах з використанням методологічних підходів, що є в

розпорядженні соціологічної й юридичної наук;

б) у цьому процесі першочергового значення набуває розроблен#

ня узагальненого наукового поняття правового статусу територіальної

громади;

в) регламентація компетенційної бази місцевого самоврядування

є найважливішим етапом її інституціоналізації та структурування;

г) у процесі нормативно#правової регламентації місцевого само#

врядування та форм безпосередньої демократії варто звернути увагу

на дуже високу ефективність локальної нормотворчості.

Тільки досконале й ефективне законодавство з урахуванням на#

ціональних особливостей дозволить Україні здійснити децентраліза#

цію виконавчої влади, створити реальну можливість для місцевого са#

моврядування і підвищить добробут народу, а недосконалість законо#

давства призводить до конфліктів між органами самоврядування й

місцевими державними адміністраціями, між радами й виконавчими

комітетами, між радами й обраними мерами, між мерами й губернато#

рами, а також між радами й не представленими в них національними

меншинами.