§ 3. Окремі правоохоронні органи

До правоохоронних органів насамперед належить міліція. Організація і порядок діяльності міліції в Україні визначаються законами України "Про міліцію” від 20.12.1990 р., "Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 р. та іншими нормативними актами.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. На міліцію покладаються такі завдання: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Міліція є єдиною системою органів, що належить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція суспільної безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні підрозділи міліції.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, рівнем освіти, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року. Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.

Для виконання покладених на міліцію завдань закон надає працівникам міліції право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Їх застосуванню повинно передувати попередження. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, до осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та до малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі необхідності застосування сили можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян повинна зводитися до мінімуму. Якщо ж шкоду завдано, міліція має в найкоротший строк забезпечити надання допомоги потерпілим.

Діяльність міліції будується на принципах: законності; гуманізму; поваги до особи; соціальної справедливості; тісної взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету.

Закон "Про міліцію” визначає також правове становище працівників міліції. Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції обов'язкові для виконання громадянами і посадовими особами. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.

До державних правоохоронних органів належить Служба безпеки України. Цей орган, покликаний забезпечувати безпеку держави, підпорядковується Президенту України і є підконтрольним Верховній Раді України. У Законі України "Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 р. визначено такі завдання Служби безпеки: захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, від посягання з боку окремих організацій, груп та осіб; попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам країни.

Згідно зі своїми завданнями Служба безпеки України здійснює розвідувальну, контррозвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу, бере участь у розробленні та виконанні заходів щодо захисту державних таємниць України, надає допомогу Прикордонним військам України в охороні державного кордону та ін.

Діяльність Служби безпеки України, її органів та співробітників ґрунтується на принципах законності, поваги прав та гідності людини, позапартійності та відповідальності перед народом держави. Оперативно-службова діяльність Служби безпеки будується на засадах поєднання принципів єдиноначальності та колегіальності, гласності та конспірації.

Систему Служби безпеки України складають: Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші установи Служби безпеки. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.