ГЛАВА ХХІ. ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

§ 1. Судова система

Захист цивільних прав відповідно до чинного законодавства України здійснюється у встановленому порядку судом, господарським судом, третейським судом, профспілковими та іншими громадськими організаціями, а у випадках, окремо передбачених законом, – в адміністративному порядку.

Серед безлічі передбачених законом форм захисту цивільних прав головною є судова форма, яка забезпечує гарантії досягнення істини, встановлення прав і обов'язків сторін. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право громадян на судовий захист конкретизується у галузевому законодавстві. Так, згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України[7] будь-яка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Правосуддя – це діяльність спеціально створених державних органів (судів), завдання яких – забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст. 124 Конституції). Не допускається також створення надзвичайних та особливих судів. Правосуддя здійснюється від імені України Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (ст. 147 Конституції). Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються Законом України "Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 р. Відповідно до ст. 2 цього Закону завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Конституційний Суд України” Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Правосуддя в судах загальної юрисдикції в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом.

Згідно з Конституцією України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації (ст. 125).

Як зазначено у Законі України "Про судоустрій України” від 07.02.2002 р., систему судів загальної юрисдикції складають:

– місцеві суди;

– апеляційні суди, Апеляційний суд України;

– Касаційний суд України;

– вищі спеціалізовані суди;

– Верховний Суд України.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених згідно із законом.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Нижча ланка судової системи – місцеві суди. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міські районні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцеві господарські суди – це господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцеві адміністративні суди – це окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Друга ланка у системі судів загальної юрисдикції – це загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Апеляційні спеціалізовані суди – це апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду є судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України діє у такому складі: судова палата у цивільних справах; судова палата у кримінальних справах; військова судова палата.

Апеляційні суди розглядають справи в апеляційному порядку, якщо на рішення чи вирок місцевого суду, що не набрали законної сили, надійшли апеляційна скарга або апеляційне подання прокурора. Вказані суди розглядають також справи, визначені законом, по першій інстанції (крім апеляційних господарських судів). Наприклад, апеляційний суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність окружної виборчої комісії чи її членів, що стосуються виборів народних депутатів України; кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

До системи судів загальної юрисдикції належать також Касаційний Суд України та вищі спеціалізовані суди. У складі Касаційного Суду України діють: судова палата у цивільних справах, судова палата у кримінальних справах та військова судова палата. У касаційному порядку можуть бути перевірені постановлені судом першої інстанції рішення і ухвали з цивільних справ, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції, вироки і постанови апеляційного суду з кримінальних справ, постановлені ним як судом першої інстанції, а також в апеляційному порядку.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України. Вищий спеціалізований суд розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Цей суд здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України виконує такі функції: розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами; дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; здійснює інші повноваження, передбачені законом "Про судоустрій України”.

Слід зазначити, що цей закон набирає чинності з 01.06.2002 р., крім положень, що стосуються організації та здійснення повноважень спеціалізованих адміністративних судів, які вводяться в дію після створення системи адміністративних судів, тобто протягом трьох років.

Цивільні і кримінальні справи у судах першої інстанції розглядаються по суті суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, – також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному або касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Справи в порядку повторної касації розглядаються складом суддів відповідної судової палати Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Конституція України передбачає порядок обрання суддів. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Усі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом (ст. 128 Конституції України). Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними 65-літнього віку. Судді всіх судів при здійсненні правосуддя є незалежними і підкоряються лише закону.

Конституція України закріпила такі основні принципи судочинства: законність і рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; обов'язковість рішень суду.

Судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача в судовому процесі. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.