§ 4. Організація митного контролю

Територія, що прилягає до митного кордону, зветься зоною митного контролю. Такі зони створюються в пунктах пропуску на митному кордоні України, в морських і річкових портах, аеропортах, у місцях митного оформлення товарів і транспортних засобів, розташування митних установ, на територіях вільних економічних зон, спеціальних зон та окремих підприємств, а також в інших місцях, які визначає Держмитслужба України. Зонами митного контролю є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі.

Правовий статус зони митного контролю визначено "Положенням про зону митного контролю”, затвердженим наказом Держмиткому України від 06.05.1995 р. № 198.

Для функціонування зон митного контролю встановлюється особливий режим оборотності та переміщення вантажів, передбачаються відповідні режимні вимоги до споруджуваних приміщень. По-перше, доступ у зони митного контролю дозволяється тільки службовим особам, які безпосередньо беруть участь у здійсненні контролю, а також співробітникам спеціальних підрозділів органів МВС та СБ України за письмовим розпорядженням керівників цих підрозділів при проведенні заходів по боротьбі з організованою злочинністю. Громадяни, які перетинають митний кордон України, представники організацій, підприємств, установ, які отримують або відправляють товари та інші предмети, допускаються до зон митного контролю на підставі дійсних для виїзду (в'їзду) документів на отримання (відправку) товарів чи інших предметів. По-друге, в зонах митного контролю розміщуються тільки споруди та об'єкти прикордонних і митних органів, що необхідні для технологічного процесу. Об'єкти інших державних контрольних органів розміщують за межами зон митного контролю. По-третє, переміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі можливо тільки з дозволу митниці.

За загальним правилом товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до його завершення відповідно до обраного митного режиму, від якого і залежить граничний строк проведення контролю. Згідно зі ст. 24 МК України період перебування товарів та інших предметів під митним контролем становить:

– під час ввезення на митну територію України з метою вільного використання – з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України;

– під час вивезення за межі України з метою вільного використання – з моменту ввезення в зону митного контролю і подання необхідних документів до вивезення за межі митної території України;

– під час тимчасового ввезення на митну територію України – з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території України;

– під час тимчасового вивезення за межі митної території України – з моменту пред'явлення митниці товарів, інших предметів та необхідних документів і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення;

– під час транзиту через територію України – з моменту ввезення в Україну і до вивезення з України.

Законом передбачено можливість звільнення від певних форм митного контролю. Відповідно до ст. 34 МК України лише у випадках, встановлених Митним кодексом та іншими законами України, митниця не має права застосовувати всі чи окремі заходи щодо здійснення митного контролю. Виключно законами України надаються митні пільги щодо проходження митного контролю. Незастосування митного контролю не повинно означати звільнення від обов'язку додержуватися порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Законом (міжнародними договорами) можуть бути передбачені конкретні випадки виведення окремих видів товарів та транспортних засобів із сфери дії митного контролю (особистий багаж Президента України і членів його сім'ї, які супроводжують його; особистий багаж депутатів Верховної Ради України і членів Кабінету Міністрів України при перетинанні ними кордону у зв'язку з виконанням депутатських обов'язків, дипломатична пошта тощо). Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні привілеї (1961 р.) голови дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, а також особи, які прирівнюються до них, звільняються від усіх видів митного огляду, у тому числі від особистого огляду, якщо ці особи перетинають кордон у службових справах. У цьому випадку здійснюється тільки контроль у формі перевірки документів.

Найчастіше подібні винятки стосуються звільнення не від усіх форм митного контролю, а від деяких, насамперед від огляду товарів та транспортних засобів. Так, у ст. 35 МК України передбачено, що військові кораблі, судна забезпечення Військово-Морських Сил, укомплектовані повністю командою, та бойові повітряні судна, які проходять через митний кордон України, митному огляду не підлягають. Огляду не підлягають також іноземні військові кораблі (судна), бойові та військово-транспортні повітряні судна, військова техніка, що прибуває до України чи вибуває за кордон. Військово-транспортні засоби, які згідно зі спеціальною заявою Міністерства оборони України виконують завдання військово-оперативного характеру, при проходженні митного кордону України звільняються від огляду, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

З метою спрощення митного оформлення громадян митниці, за погодженням Держмитслужби України (ст. 36 МК України), можуть застосовувати спеціальні митні режими огляду речей. Уперше спрощене митне оформлення громадян було введено у 1949 р., коли Рада Міжнародної організації цивільної авіації (IKAD) прийняла відповідні стандарти та рекомендації щодо оформлення міжнародних авіаперевезень. У 1973 р. у Кіото була прийнята Конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка рекомендувала застосовувати спрощений митний контроль не тільки в аеропортах, а й у портах водного транспорту. У додатку до цієї Конвенції було викладено сутність двоканальної системи і детальний опис облаштування зеленого та червоного коридорів митного оформлення громадян. Згідно з Конвенцією двоканальна система дозволяє пасажирам обирати один із двох коридорів митного оформлення: зелений – для громадян без речей або з предметами, на які не поширюються заборони, обмеження та митні платежі; червоний – для решти громадян. Митний кодекс визначив, що однією з умов застосування двоканальної системи митного контролю є відповідне обладнання зони (коридорів) спрощеного контролю. Другою умовою проведення митного контролю за двоканальною системою є чітке інформування громадян про перелік предметів, обов'язкових для декларування під час перетинання митного кордону. Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного митного контролю, звільняються від подання митної декларації, однак це не означає їх звільнення від обов'язку додержуватися законодавства і від відповідальності за його порушення.