§ 2. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя

Подружжя, яке уклало зареєстрований шлюб, набуває особисті й майнові права та обов'язки. Особисті права та обов'язки не мають майнового змісту. Наприклад, при укладенні шлюбу подружжя за власним бажанням обирає прізвище одного з подружжя як їх спільне прізвище, або кожен з подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя (ст. 19 КпШС). При розірванні шлюбу питання про прізвище кожен із подружжя вирішує самостійно.

Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання. Це означає, що подружжя може обирати рід своєї діяльності відповідно до своїх бажань, здібностей, нахилів, з урахуванням особистих і майнових інтересів, а також інтересів сім'ї. Другий із подружжя повинен сприяти цьому. Вільний вибір місця проживання також є невід'ємним правом кожного з подружжя.

Законодавство регламентує рівні права подружжя у вирішенні будь-яких питань особистого життя сім'ї, найважливішими з яких є питання виховання дітей. Усі сімейні проблеми подружжям вирішуються спільно.

Крім особистих прав та обов'язків подружжя мають право на майно. За сімейним законодавством розрізняють роздільне майно, яке належить на праві приватної власності кожному з подружжя, та майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. При визначенні обсягу прав подружжя на це майно кількість і форма затраченої праці не мають значення. Тому в кожного з подружжя є рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, навіть у разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребує обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Відповідно до ст. 271 КпШС особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), у якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя. При цьому умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища будь-кого з подружжя. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 32 КпШС подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. У разі відмови в такій підтримці той із подружжя, хто є непрацездатним, має право по суду одержувати аліменти.