Шлюб – це добровільний союз чоловіка та жінки з метою створення сім'ї. Закон розглядає цей союз як довічний, не допускаючи укладення шлюбу на певний строк.

Шлюбно-сімейне законодавство передбачає умови і порядок укладення шлюбу. Основною умовою є взаємна згода тих, хто бере шлюб. Шлюби, укладені без наміру створити сім'ю, законодавство визнає фіктивними (ст. 45 Кодексу про шлюб та сім'ю).1

Досягнення шлюбного віку також є обов'язковою умовою для укладення шлюбу. Шлюбний вік встановлено для чоловіків – 18 років, для жінок – 17 років. Державна адміністрація районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах рад народних депутатів можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік (ст. 16 КпШС). Якого-небудь граничного віку для укладення шлюбу повнолітніми особами законодавство не передбачає.

Крім умов укладення шлюбу закон передбачає і перешкоди до його укладення. У ст. 17 КпШС указано, що не допускається укладення шлюбу: між особами, із яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства. Крім того, особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров'я один одного.

Ураховуючи важливе значення реєстрації шлюбу, чинне законодавство велику увагу приділяє його оформленню. Шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГС). Особи, які бажають зареєструвати шлюб, можуть подати заяву в орган РАГСу за місцем проживання однієї з осіб, які беруть шлюб, або за місцем проживання їх батьків. Вони повинні пред'явити для посвідчення їх особи і віку паспорти або документи, що їх замінюють. Укладення шлюбу провадиться урочисто. У паспортах осіб, які одружуються, або в інших документах, що посвідчують особу, робиться запис про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та року народження другого з подружжя, а також місця та часу реєстрації шлюбу. Одночасно видається свідоцтво про шлюб установленого зразка.

Законодавство спрямовано на те, щоб шлюб був стабільним і міцним. Однак перебування в шлюбі, який перестав бути добровільним союзом, несумісно зі свободою особистості, а тому закон допускає розірвання шлюбу.

Чинне шлюбно-сімейне законодавство передбачає розірвання шлюбу в судовому порядку. Допускається розірвання шлюбу в органах РАГСу за взаємною згодою подружжя на підставі їх заяви, в якій повинно бути зазначено, що у подружжя немає неповнолітніх дітей. В органах реєстрації актів громадянського стану провадиться також розірвання шлюбу з особами: визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми; визнаними у встановленому законом порядку недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства; засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (ст. 42 КпШС). У таких випадках розірвання шлюбу відбувається за заявою другого з подружжя.

У ст. 40 КпШС зазначено, що при розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов'язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Це означає, що навіть після розгляду справи про розірвання шлюбу в суді і винесенні рішення бувають випадки примирення подружжя із збереженням сили раніше укладеного шлюбу.