§ 12. Спадкове право

Спадкоємство – це перехід майна після смерті його власника (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємець). Спадкоємство виникає у випадку смерті громадянина або оголошення в судовому порядку його померлим.

Нормами цивільного права передбачаються дві підстави для спадкоємства: за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли спадкодавець не виражає своєї волі щодо спадщини, і тому вона переходить до осіб, зазначених у законі. Спадкоємство за заповітом може бути тоді, коли спадкодавець за життя розпоряджається своїм майном таким чином, що після його смерті воно переходить до осіб, зазначених у письмовому заповіті.

Спадкодавцями можуть бути як за законом, так і за заповітом лише громадяни, а не юридичні особи. Спадкоємцями ж можуть бути і громадяни, і юридичні особи, а також держава.

До спадкоємців переходить передусім право власності на речі й грошові збереження, які належали спадкодавцю. Поряд із цим до складу спадкоємства можуть входити також права і обов'язки спадкодавця, які виникають із зобов'язальних, авторських та інших цивільних правовідносин. Наприклад, якщо у спадкодавця були боржники, які не встигли виконати свої зобов'язання, то право вимагати від них сплати боргу переходить до спадкоємців. Переходять такі ж зобов'язання і щодо сплати боргу, відшкодування заподіяної шкоди, повернення безпідставно придбаного майна.

У разі спадкоємства за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі й усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому батькові.

У випадках відсутності спадкоємців першої черги або неприйняття ними спадщини у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід і бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

До спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. За наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК).

Закон передбачає право на обов'язкову частку в спадщині (ст. 535 ЦК). Неповнолітні чи непрацездатні діти спадкодавця (у тому числі й усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).