§ 5. Право приватної власності

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України.

Виникнення права власності не залежить від віку. Коли майно, наприклад, отримано підлітком внаслідок успадкування або подарено йому, то він має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном.

Об'єктами права приватної власності можуть бути підприємства, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Крім того, у власності громадян можуть бути твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.

Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. "Про право власності на окремі види майна” затверджено перелік видів майна, яке не може перебувати у власності громадян, і встановлено спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. Так, не можуть бути у власності громадян: зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї і боєприпасів до неї, придбаних громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ); бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали й устаткування для його виробництва; бойові отруйні речовини – наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отриманих за призначенням лікаря); протиградові прилади; державні еталони одиниць фізичних величин; електрошокові установки і спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої і подразнювальної дії.

Інколи громадяни набувають права власності на майно за наявності відповідного дозволу компетентних органів, наприклад, про право власності на вогнепальну нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами). Дозвіл на ці об'єкти власності видається органами внутрішніх справ. У власності можуть бути й об'єкти, які перебувають на державному обліку, – пам'ятки історії та культури, а також радіоактивні речовини у разі наявності дозволу відповідно Міністерства культури і Державного комітету України з ядерної і радіоактивної безпеки.

Право власності на майно може належати одночасно двом чи кільком особам, що створює спільну власність. Закон розрізняє два види спільної власності: часткову і сумісну.

Спільна часткова власність має місце в тих випадках, коли кожен її учасник володіє певною часткою у праві власності. При цьому кожному учаснику спільної часткової власності належить не частка майна в натурі, а частка у праві власності на спільне майно. Наприклад, майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними (ст. 17 Закону України "Про власність”).

Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх її учасників. Коли такої згоди не досягнуто, спір між ними вирішується судом.

Спільна сумісна власність має місце в тих випадках, коли кожен її учасник не володіє ніякою зарані визначеною часткою у праві на спільне майно. Наприклад, майно, нажите подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Особам, що ведуть селянське (фермерське) господарство, майно належить також на праві спільної сумісної власності (ст. 18 Закону "Про власність”).

Частка кожного з учасників спільної сумісної власності може бути визначена лише при поділі (виділі) майна, після чого відносини спільної сумісної власності припиняються.