§ 4. Право власності

Право власності – сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Під володінням розуміють можливість власника панувати над майном, впливати на нього. Користуванням називається одержання із майна користі. Розпорядження – це правомочність повною мірою визначати долю майна (продати, подарувати, віддати в заставу та ін.).

Суб'єктами права власності визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи, держава. Суб'єктами права власності на території України можуть бути й інші держави, їхні юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав і особи без громадянства. Конституцією України визначаються ще й такі суб'єкти права комунальної власності, як громади сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно із Законом України "Про власність” від 07.02.1991 р. національне багатство України складають: земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будови і споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, національні культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, – все це є власністю народу України (ст. 1).

За загальним правилом власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законом. Наприклад, вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника; за обставин надзвичайного характеру (у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено або реквізовано у власника з виплатою йому вартості цього майна).

У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи), а також безоплатне вилучення (конфіскація) у власника за рішенням (вироком) суду, господарського суду чи іншого компетентного органу (посадової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

Зазначений Закон передбачає поряд із правом власності на майно і право інтелектуальної власності, об'єктами якого є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці (ст. 41).

Конституцією України не передбачено поділу державної власності на загальнодержавну (республіканську) і комунальну, а виділено поряд з державною як самостійну форму власності – комунальну (ст. 41).